Постанова 4824 № 753/131/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. 22-ц/824/6949/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №753/131/20 15 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Желепи О.В. - Олійника В.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,- в с т а н о в и в: У січня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.03.2009 року у розмірі 18 395,50 грн. станом на 30.10.2019, яка складається з: 4332,08 грн. - заборгованість за кредитом; 11718,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 992,37 грн. - заборгованість за пенею; штрафи: 500,00 грн.(фіксована частина), 852,17 грн. (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.03.2009 року ОСОБА_2 17.03.2009 року отримала кредит у розмірі 29 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 30.10.2019 року має заборгованість у розмірі 18395,50 грн. Посилаючись на наведене позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 4332,08 грн., судові витрати у розмірі 1921,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування, представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року в частині незадоволених вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначала, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для їх задоволення не врахувавши, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви, яка містить персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, зокрема і відсоткова ставка. Також з копії анкети-заяви вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору. Разом з тим, позичальник власноручно підписав довідку про умови кредитування з використання кредитки «Универсальная, 55 дней льготного периода», в якій зазначено, базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5%, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Вказував на те, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Відзив на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зважаючи на те, що рішення оскаржено лише в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача процентів, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України. З матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 29 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Даний кредитний договір укладено шляхом підписання ОСОБА_2 анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої останній погодився, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір. Крім того, сторонами додатково було погоджено та підписано відповідачем довідку від 17 березня 2009 року про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якої вбачається наступні відомості: тип катки - VasterCard Mass, тип кредитної лінії - поновлювальна, пільговий період 55 днів, валюта карти - гривня, базова % ставка - 2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір пені та штрафу за порушення умов договору (а. с. 11). Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту) та овердрафту, оплати винагороди банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору. Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1.52 Договору). Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами банку", що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно п. 2.1.1.12.6 Договору. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, в результаті чого станом на 30.10.2019 року виникла заборгованість у розмірі 18395,50 грн., з яких 4332,08 грн. заборгованість за кредитом, 11718,88 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 992,37 грн. заборгованість за пенею, а також 1 352,17 грн. заборгованість по судовим штрафам. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можна розцінювати як частину кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Отже, місцевий суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому з відповідача на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 332,08 грн. Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до положень ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Підписавши 17 березня 2009 року анкету-заяву ОСОБА_2 приєдналася до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, факт чого нею спростований не був; відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодився з його умовами. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував кредит до березня 2018 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами, що підтверджується розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 користувалася карткою і до березня 2018 року вносив кошти на погашення кредиту та відсотків за користування ним. Вимог про визнання цього договору недійсним в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, відповідач не заявляв, в зв`язку із чим, виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі укладеного між ними 06 квітня 2011 року договору приєднання. Згідно із ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з істотними умовами договору, оскільки відповідач разом з анкетою-заявою підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони, зокрема, погодили базову відсоткову ставку, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафи за порушення строків платежів (а.с. 7, 76). Дана довідка є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт обізнаності ОСОБА_2 з розміром процентів за користування грошовими коштами та розміром пені і штрафів в разі порушення строків повернення кредиту. Крім того, в заяві від 17 березня 2009 року, позичальник виявив бажання отримати кредитку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», та зазначив бажаний кредитний ліміт у розмірі 500 грн. Таким чином, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в анкеті-заяві позичальника, довідці про умови кредитування, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Тобто, між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі, укладення якого в такій формі чинному законодавству не суперечить. Відповідно до ч. 1 ст.. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті кредиту, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами, обов`язковість сплати яких позичальником передбачена положеннями договору та нормами цивільного законодавства. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 11 718,88 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду про наявність підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача процентів не відповідають обставинам справи, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 11 718,88 грн., В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 11 718,88 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 1436057) заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 11 718,88 грн., В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 1436057) судовий збір у розмірі 2 881,50 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: