Постанова 4809 № 389/2682/19

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/31/20 Головуючий у суді І-ї інстанції Савельєва О. В. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.07.2020 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., за участю захисника Урсаленка О.М. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Урсаленка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вірменина, працюючого майстром колії ПМС-63 Знамянської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці, проживаючого АДРЕСА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАПі накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік В С Т А Н О В И Л А: Постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.12.2019 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він о 00 годині 36 хвилин 04.09.2019 по вул. Пушкіна,45 у смт. Знам`янка Друга Кіровоградської області керував транспортним засобом ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від продуву алкотестера «Драгер» та від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У поданій апеляційній скарзі захисник Урсаленко О.М. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження по справі закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час судового засідання було з`ясовано, що працівниками поліції були надані свідкам для підпису пояснення надруковані на принтері, не було виконано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, а саме не складено акт щодо встановлення ознак алкогольного сп`яніння з залучення понятих - свідків. Крім того, працівниками поліції ОСОБА_1 не було надано прилад «Драгер» для визначення стану алкогольного сп`яніння. Також, суд першої інстанції судові повістки свідкам направляв на протязі розгляду справи за адресою де вони не зареєстровані, а тому вони не з`являлись в судові засідання. Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та висновок захисника Урсаленка О.М., які підтримали апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційних вимог апеляційний суд виходить з того, що згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Згідно п.6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції. Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №270109 від 04.09.2019 року (а.с.1), відеозаписом пригоди (а.с.6), з якої вбачається, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Допитаний 29 січня 2020 року безпосередньо в апеляційній інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що 04.09.2019 року він транспортним засобом по вул. Пушкіна, 45 в смт. Знамянка Друга Кіровоградської області не керував. Його автомобіль стояв на узбіччі біля будинку, де живе його товариш. Стоячи на узбіччі, до нього під`їхали працівники поліції. Під час розмови працівники поліції сказали йому, що він знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, та запропонували відразу проїхати до закладу охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, однак він відмовився. Також він відмовився і на місці продути прилад «Драгер». Вказує, що прилад «Драгер» йому не показували. Вказав, що свідків привезли працівники поліції, оскільки вони завжди їздять з ними. Однак, дані відеозапису з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції, файл з назвою video_2019-09-05_08-59-24, встановлює факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівником поліції під час керування транспортним засобом. Крім того, дані відеозапису камер «Bodycam» працівників поліції, файл з назвою «20190904072531000579», який міститься на цифровому носії інформації DVD-R диск, оглянутому в суді, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 о 00 год. 36 хв. в смт Знам`янка по вулиці Пушкіна, 45, Кіровоградської області керував автомобілем ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці за допомогою приладу «Драгер», так і в закладі охорони здоров`я в присутності двох свідків. Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, такими, що розкривають об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність в діях останнього правопорушення, за яке він притягнутий судом першої інстанції. Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає. Так, ст.130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду. Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №270109 від 04.09.2019 року (а.с.1) свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили факт відмови апелянта від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому даний протокол є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Та обставина, що пояснення свідків складені на заздалегідь надрукованих бланках, а не особисто свідками, не свідчить про недопустимість вказаних доказів з цих підстав. Доводи апелянта стосовно недостовірності наявних в матеріалах провадження пояснень даних свідків та сумніви у їх неупередженості у зв`язку з тим, що свідків не було допитано у судовому засіданні, апеляційний суд вважає не обгрунтованими, оскільки дослідженням матеріалів справи встановлено, що дані, зазначені у поясненнях свідків, складені у відповідній формі, та з їх змісту чітко і зрозуміло вбачаються всі фактичні обставини події, які узгоджуються з відомостями у протоколі та відеозаписом, наявним в матеріалах провадження з нагрудної камери інспектора патрульної поліції «Bodycam» файл № НОМЕР_2 . Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості заздалегідь надрукованого тексту на бланках для пояснень свідків є необґрунтованими, оскільки спосіб виготовлення документу не тягне за собою недопустимість цього документу. Досліджуючи пояснення свідків в сукупності з іншими матеріалами справи слід визнати, що вони не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності, оскільки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Окрім цього, дані відеозапису «Bodycam» працівників поліції, дослідженого судом апеляційної інстанції, з достовірністю вказують факт відмови ОСОБА_4 від проходження перевірки на предмет перебування в стані алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не заслуговують на увагу та спростовуються сукупністю даних, що містяться в матеріалах провадження. Відтак, згідно сукупності досліджених доказів, судом вірно встановлено наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - відмови від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Доводи апелянта, що автомобілем ОСОБА_1 не керував є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови суду в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП не встановлено. Крім того, як вказувалося вище відносно апелянта складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відносно доводів апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи акту огляд на стан алкогольного сп`яніння, слід зазначити наступне. Відповідно до п.4 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності). Проте, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, таким чином, підстав для складання акту на стан алкогольного сп`яніння не було, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Посилання захисника на те, що інспектор поліції не запропонував та не надав ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» за місцем зупинки транспортного засобу є безпідставними, оскільки на відеозаписі файл №20190904072531000579 з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції чітко зафіксована відмова водія від проходження огляду у встановленому законом порядку, що є порушенням п. 2.5 ПДРУкраїни, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що при розгляді справи судом першої інстанції не заслухані свідки, правильності висновків суду теж не спростовують та не свідчать про незаконність винесеної постанови. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що суд першої інстанції судові повістки свідкам направляв за адресою де вони не зареєстровані, а тому вони не з`являлись в судові засідання, також є не обґрунтованими, оскільки суд направляв повісти за адресою, які зазначили свідки в протоколі про адміністративне правопорушення. Дії поліцейського по складанню протоколу про адміністративне правопорушення у даній справі відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та нормам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Враховуючи наведене, суддею місцевого суду було повно та об`єктивно досліджено наявні у справі докази та винесено законну та обґрунтовану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 визнаються апеляційним судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а також, поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 04.09.2019 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Урсаленка О.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду І.С. Олексієнко