Постанова 4820 № 689/76/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 689/76/20 Провадження № 22-ц/4820/1112/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу №689/76/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2020 року (суддя Соловйов А.В., повне судове рішення складено 07 травня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказував, що він та ОСОБА_3 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із ним та перебуває на його утриманні. Позивач зазначає, що відповідачка свого обов`язку по утриманню дитини не виконує, будь-якої матеріальної допомоги для забезпечення її життєдіяльності не надає, хоча має таку можливість, іншими аліментними зобов`язаннями не обтяжена, других дітей чи непрацездатних батьків на своєму утриманні немає, в зв`язку з чим може фінансово утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь аліменти на утримання дитини у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (з врахуванням добровільно фактично сплачених сум за період з 27.01.2020 р. по 07.04.2020 р. згідно квитанцій від 27.01.2020 р. на суму 38,54 євро, від 29.01.2020 р. на суму 7,97 євро, від 30.01.2020 р. на суму 20,38 євро, від 30.01.2020 р. на суму 38,97 євро, від 30.01.2020 р. на суму 50,94 євро, від 01.02.2020 р. на суму 30,96 євро, від 03.02.2020 р. на суму 27,95 євро, від 20.02.2020 р. на суму 1020 грн., від 28.02.2020 р. на суму 14,20 грн., від 07.03.2020 р. на суму 1530 грн., від 08.03.2020 р. на суму 114,70 грн., від 10.03.2020 р. на суму 165 грн., від 02.04.2020 р. на суму 104,80 грн., від 07.04.2020 р. на суму 1530 грн.), починаючи з 14.01.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства. Так, на думку апелянта, суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 184 СК України та стягнув з відповідачки аліменти у твердій грошовій сумі, оскільки позивач, звертаючись до суду із позовом, не посилався на вказану норму закону, а просив застосувати положення ст.ст. 180-183, 191 СК України, проте в силу своєї необізнаності у галузі права помилково не вказав у позовній заяві про стягнення із відповідачки ј частки її доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, апелянт вважає помилковим та таким, що не відповідає дійсності висновок суду про визнання позивачем факту придбання позивачкою майна для дитини в якості аліментів на утримання доньки, адже надані ОСОБА_5 квитанції не свідчать про придбання нею речей саме для доньки, а квитанції у євро та доларах США не є належними доказами у справі. Зважаючи на викладене, апелянт просив суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким стягнути із ОСОБА_5 на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідачка вважає, що судом першої інстанції були досліджені усі обставини справи, які мали значення для вирішення спору і їм дана правильна оцінка, а тому рішення суду є законним та обґрунтованим. Крім того, суд обґрунтовано частково врахував добровільно сплачені нею в якості аліментів грошові кошти, а також чеки, які підтверджують придбання для дитини одягу та речей, у тому числі і за кордоном. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного. Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає. Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 31 липня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року (а.с. 2,19). Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.02.2010 року, виданим Славутським міськрайонним ВДРАЦС ГТУЮ у Хмельницькій області (а.с. 18). Неповнолітня дочка сторін, зареєстрована та проживає разом із батьком і перебуває на його утриманні, що стверджується довідкою Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 10 січня 2020 року №13 (а.с. 3). Задовольняючи позов частково та враховуючи визнання позивачем факту добровільної сплати відповідачкою аліментів на утриманні дитини, суд першої інстанції, врахувавши положення статей 180-184, 191 СК України стягнув з ОСОБА_6 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, навівши обґрунтування визначеному розміру аліментів, врахувавши стан здоров`я та матеріальне становище сторін. І суд прийшов до висновку про можливість зменшення вказаного розміру аліментів на суму добровільно сплачених (використаних в інтересах дитини) та прийнятих позивачем сум за період з 27.01.2020 року по 07.04.2020 року згідно квитанцій від 27.01.2020 р. на суму 38,54 євро, від 29.01.2020 р. на суму 7,97 євро, від 30.01.2020 р. на суму 20,38 євро, від 30.01.2020 р. на суму 38,97 євро, від 30.01.2020 р. на суму 50,94 євро, від 01.02.2020 р. на суму 30,96 євро, від 03.02.2020 р. на суму 27,95 євро, від 20.02.2020 р. на суму 1020 грн., від 28.02.2020 р. на суму 14,20 грн., від 07.03.2020 р. на суму 1530 грн., від 08.03.2020 р. на суму 114,70 грн., від 10.03.2020 р. на суму 165 грн., від 02.04.2020 р. на суму 104,80 грн., від 07.04.2020 р. на суму 1530 грн.). Проте з таким висновком в повному обсязі колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного. Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України). Як передбачає ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Частина 2 зазначеної статті передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу. На підставі ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі . В силу роз`яснень, що викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ст.191 СК України). За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на дитину, відповідачка добровільно свого обов`язку по утриманню дитини не виконує, судова колегія вважає, що суд першої інстанції враховуючи встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, положення ст. 182 СК України, відсутність доказів офіційного працевлаштування відповідачки, а також те, що саме на такому розмірі аліментів наполягав позивач під час розгляду справи, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині відсутності підстав для застосування судом положень ст. 184 СК України та не стягнення аліментів у частці від доходу відповідачки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Разом з тим, аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно враховані надані відповідачкою квитанції у євро та доларах США та визнання позивачем факту придбання позивачкою майна для дитини в якості аліментів на утримання доньки, є такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На думку колегії суддів, відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що кошти та речі згідно наданих нею квитанцій від 27.01.2020 року на суму 38,54 євро, від 29.01.2020 р. на суму 7,97 євро, від 30.01.2020 р. на суму 20,38 євро, від 30.01.2020 р. на суму 38,97 євро, від 30.01.2020 р. на суму 50,94 євро, від 01.02.2020 р. на суму 30,96 євро, від 03.02.2020 р. на суму 27,95 євро, від 28.02.2020 р. на суму 14,20 грн., від 08.03.2020 р. на суму 114,70 грн., від 10.03.2020 р. на суму 165 грн., від 02.04.2020 р. на суму 104,80 грн. були використані та придбані саме в інтересах дитини. І зазначені обставини заперечуються позивачем. Також встановлено, що позивач визнає факт перерахунку відповідачкою коштів відповідно до квитанцій від 20.02.2020 р. на суму 1000 грн., від 07.03.2020 р. на суму 1500 грн., від 07.04.2020 р. на суму 1500 грн. на сплату аліментів, однак питання щодо врахування зазначених сум в рахунок сплати аліментів підлягає вирішенню на стадії виконання судового рішення про стягнення аліментів. А тому безпідставним є висновок суду про можливість зменшення розміру аліментів на суму сплачених відповідачкою сум за період з 27.01.2020 року по 07.04.2020 року і колегія суддів вважає за доцільне виключити з мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення зазначені вище посилання суду. Враховуючи вище викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2020 року змінити, виключивши абзаци дев`ятий і десятий мотивувальної частини рішення та абзац перший резолютивної частини рішення і виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення посилання суду на часткове задоволення позовних вимог, на врахування добровільно фактично сплачених сум за період з 27.01.2020 року по 07.04.2020 року згідно квитанцій від 27.01.2020 р. на суму 38,54 євро, від 29.01.2020 р. на суму 7,97 євро, від 30.01.2020 р. на суму 20,38 євро, від 30.01.2020 р. на суму 38,97 євро, від 30.01.2020 р. на суму 50,94 євро, від 01.02.2020 р. на суму 30,96 євро, від 03.02.2020 р. на суму 27,95 євро, від 20.02.2020 р. на суму 1020 грн., від 28.02.2020 р. на суму 14,20 грн., від 07.03.2020 р. на суму 1530 грн., від 08.03.2020 р. на суму 114,70 грн., від 10.03.2020 р. на суму 165 грн., від 02.04.2020 р. на суму 104,80 грн., від 07.04.2020 р. на суму 1530 грн.) та на відмову в решті позовних вимог. В решті рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 липня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай