LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КАС ВС1.380.2019.006270

від 16.07.2020 · Адміністративна
Резолютивна:47.Касаційну скаргу Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 року м. Київ справа №1.380.2019.006270 адміністративне провадження №К/9901/9825/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів Шишова О. О., Яковенка М. М. розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у складі колегії суддів: Сеника Р. П., Кухтея Р. В., Хобор Р. Б. у справі № 1.380.2019.006270 за адміністративним позовом Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови в частині, - ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Державне підприємство «Сколівський військовий лісгосп» звернулось до суду із указаним позовом до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 31.10.2019 ВП № 59575345 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритого в філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО: 325796 у валюті гривня.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 позовні вимоги задоволено. 2.1. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено: 3.1. Постановою головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 18.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59575345 про стягнення з Сколівського військового лісгоспу державного підприємства «Івано-Франківський ліспромкомбінат» виконавчого збору в сумі 250 890,54 грн. 3.2. У подальшому, постановою головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 21.10.2019 в межах виконавчого провадження № 59575345 замінено сторону виконавчого провадження - боржника Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» на його правонаступника - Державне підприємство «Сколівський військовий лісгосп». 3.3. Крім того, 31.10.2019 в межах цього ж виконавчого провадження прийнято спірну постанову, якою серед іншого, накладено арешт на грошові, що містяться на рахунках: - 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м. Львів UA НОМЕР_3 , - 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м. Львів UA НОМЕР_4 - та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ДП «Сколівський військовий лісгосп» (місцезнаходження: вул. Героїв Маківки, 28, м. Сколе, Львівська область, 82600; код ЄДРПОУ: 43074458) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2 903 635, 55 грн. 3.4. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає неправомірним накладений державним виконавцем арешт на рахунок, який має спеціальний статус з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам підприємства.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.09.2019 по 21.11.2019 року рахунок UA НОМЕР_3 у валюті гривня використовувався позивачем, серед іншого, для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати податків і зборів. Указане на думку суду першої інстанції свідчить про порушення органом виконавчої служби положень чинного законодавства в частині права працівників на отримання заробітної плати. 4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не було допущено накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, оскільки фінансовою установою прийнято до виконання постанову про накладення арешту. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишиити в силі рішення суду першої інстанції. 5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції помилково встановлено обставини правомірності накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника, оскільки матеріалами справи підтверджено здійснення виплати заробітної плати з арештованого рахунку.

6. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому викладена незгода з доводами скаржника. Так, орган державної влади зазначає про дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Положеннями статті 129-1 Конституції України закріплено обов`язковість виконання судового рішення.

9. Крім того, однією з конституційних гарантій є право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

10. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

11. Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

12. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

13. Частинами першою та дугою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

14. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

15. Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону № 1404-VIII. Так, згідно з частиною першою та другою статті 48, частиною третьою статті 52, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

16. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

17. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

18. Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

19. Крім того, положеннями частин першої та другої статті 52 Закону № 1404-VIII, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

20. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

21. Разом з тим, положеннями пункту 8 розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджної наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач звернувся до органу державної фіскальної служби з метою отримання інформації про наявність відкритих у боржника рахунки.

23. На підставі отриманої інформації органом державної виконавчої служби прийнято рішення про накладення арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках позивача.

24. Водночас, положеннями статті 52 Закону № 1404-VIII також визначено, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

25. Тобто, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відкрито рахунок у філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО: 325796 UA НОМЕР_3 у валюті гривня та рахунок UA НОМЕР_4 в іноземній валюті (євро), підтвердженням чого є банківські виписки по даних рахунках.

27. Банківською установою було виконано вимоги постанови про накладення арешту на кошти боржника, що підтверджено листом банку № 46-07/10594/17854БГ від 08.11.2019.

28. З вищенаведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

29. Отже, виконуючи рішення суду, державний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

30. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

31. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

32. Також АТ «Ощадбанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладено обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

33. Разом з тим, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

34. Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

35. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

36. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

37. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

38. Судами попередніх інстанцій не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам.

39. За вказаних обставин Верховний Суд уважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано зазначені вище норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо правомірності дій державного виконавця з накладення арешту на рахунок боржника UA НОМЕР_3.

40. Вищезазначені висновки зроблені з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 за наслідками перегляду справи № 905/361/19, в якій досліджено правовідносини щодо накладення арешту на рахунки боржників, у порядку статей 52, 56 Закону № 1404-VIII, з яких останніми здійснюється виплата заробітної плати.

41. Відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 42. раховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального процесуального права не знайшли підтвердження під час перегляду справи.

43. Відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Відтак, в межах доводів касаційної скарги, за наслідками надання оцінки мотивуванням скаржника, Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

45. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на наведене, касаційна скарга Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: 47.Касаційну скаргу Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» залишити без задоволення.

48. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 1.380.2019.006270 за адміністративним позовом Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови в частині - залишити без змін.

49. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Суддя-доповідач І.В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»