Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/959/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/959/19 пров. № А/857/6620/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М. суддів Кухтея Р.В., Носа С.П. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року (ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження судом під головуванням судді Дорошенко Н.О., повний текст рішення складено 28 грудня 2019 року) у справі № 460/959/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, суд- В С Т А Н О В И В: І. ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач) про: визнання дій протиправними щодо зменшення розміру пенсії позивача з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 і з 01.01.2019 та у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2019; зобов`язання вчинення дій щодо: перерахунку та виплати позивачу пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 і з 01.01.2019 та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 01.01.2019 однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 і з 01.01.2019 розрахував її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати"; подання протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.382 КАС України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення з 1 січня 2018 року та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 1 січня 2018 року із врахуванням раніше виплачених сум. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.). Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати рішення суду в частині позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено та ухвалити в названій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити. На підтвердження доводів апеляційної скарги покликається на постанову Верховного Суду від 23.04.2020року відповідно до якої виплату пенсії забезпечено судом з 01.01.2018року з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2008року. При цьому вказує, що з аналізу висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.11.2019року по справі №826/3858/18 та від 10.03.2020року у справі №160/1088/19 слідує, що пункти 1,2 Постанови КМ №103 не ґрунтуються на принципі верховенства права та не відповідають вимогам ст.8,21,22,46 Конституції України. Зазначає, що визнання протиправним вказаних пунктів унеможливлює їх застосування при виплаті пенсії саме з моменту їх прийняття. Застосування до юридичних чи фізичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними у будь-якому випадку є незаконним. Також покликається на правові висновки Верховного Суду, стосовно того, що застосування ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Також вказує, що оскаржуване судове рішення є невмотивованим у частині відмови позивачу здійснити виплати однією сумою. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав та мотивів аналогічних тим про які зазначено в оскаржуваному судовому рішенні. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , 1944 року народження, проходив військову службу у Збройних Силах України з присвоєнням військового звання «полковник», де отримував грошове забезпечення до звільнення з військової служби. Відповідно до матеріалів справи, пенсія ОСОБА_1 призначена з 04.11.1994 за вислугою років в розмірі 90% сум грошового забезпечення (а.с.37-38). У 2018 році ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення 70% з 01.01.2018 (а.с.35). При цьому, підвищення перерахованої пенсії визначено проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 75%; з 01.01.2020 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено виходив з того, що положення пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, які передбачали поетапну виплату підвищеного доходу у розмірі 50% та 75 % від суми нарахованого підвищення, діяли до моменту визнання їх протиправними та втратили чинність лише 05.03.2019. Відтак, суд дійшов висновку, що здійснюючи розстрочення нарахованого в 2018 році підвищення до пенсії позивача на підставі пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, у період з 01.03.2018 по 05.03.2019 відповідач діяв у відповідності до приписів законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем строків виплати пенсії на один і більше календарних місяців, що є підставою компенсації громадянам втрати частини доходів відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати». ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно зі статтею 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Частина друга статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачає, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Так, порядок перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (надалі Порядок № 45). 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 відсотків; з 1 січня 2020 року 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які затверджені відповідною постановою Уряду. 05 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року без змін. Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Як наслідок вказаних положень законодавства колегія суддів зазначає, що пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб» втратили чинність з 05 березня 2019 року, як того вимагає ч.2 ст. 265 КАС України. При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати. Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом постанові від 09 квітня 2020 року по справі №640/19928/18 та у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020, який зазначив, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин пенсія позивача виплачувалася за правилами Постанови №103, то правові підстави для виключення поетапності її виплати до 05.03.2019 року відсутні. За наведених правових позицій Верховного Суду України серед яких і правова позиція Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача з покликанням на інші судові рішення ухвалені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були діючими. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати йому лише 50 % та 75 % відсотків суми підвищення пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, Постановою №704 та Постановою № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу у березні 2018 року пенсійний орган керувався ще чинними положеннями Постанови №103. Стосовно вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів, то колегія суддів вважає такі вимоги передчасними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати недоотриманої пенсії буде порушене відповідачем у майбутньому, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Як наслідок суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення обумовленої позовної вимоги. Водночас, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі № 460/959/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 16.07.2020.