Постанова 4857 № 140/7477/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 рокуСправа № 140/7477/20 пров. № А/857/13457/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року (суддя Костюкевич С.Ф., м.Луцьк) у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУПФ) в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо виплати перерахованої пенсії з 01.01.2018 у заниженому розмірі: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 відсотків перерахованої пенсії, з 01.01.2019 по 01.01.2020 щомісячно 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018; зобов`язати ГУПФ провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у зниженому розмірі, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі Постанова №103), станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у заниженому розмірі у період з 05.03.2019 по 03.09.2019 включно. Зобов`язано ГУПФ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 05.03.2019 по 03.09.2019 включно в розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовими рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги вказує, що у КМУ відсутні повноваження встановлювати строки та порядок виплати вже перерахованої пенсії. З цих підстав до спірних правовідносин не може застосовуватись і постанова КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14.08.2019 №804 (далі Постанова №804). Крім того, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262) не передбачають можливості відстрочення чи встановлення іншого порядку виплати перерахованої (нарахованої) пенсії. Право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати перерахованої пенсії, є правові підстави для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, просить таке скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 05.03.2019 по 03.09.2019 пенсія колишньому військовослужбовцю підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, у зв`язку із скасуванням пункту 2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (далі Судові рішення). Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. В іншій частині щодо відмови позовних вимог, то це суд дійшов висновку, що на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 Постанова №103 була чинною та не скасованою, відтак, дії ГУПФ щодо виплати з 01.01.2018 50% підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 05.03.2019 75% підвищення пенсії не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови №103, чинної до 05.03.2019. Також вказав, що вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів є передчасними. Такі висновки суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 21.12.2005 перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII. З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до Постанови №103. Так, після перерахунку відповідно до Постанови №103 пенсія позивачу виплачувалася з 01.01.2018 у розмірі 50 відсотків підвищення пенсії, а з 01.01.2019 - 75 відсотків підвищення пенсії. ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2018 з урахуванням 100 відсотків суми її підвищення (а.с.12). ГУПФ листом повідомило позивача, що розмір його пенсії перерахований відповідно до встановлених норм чинного законодавства, а діючим законодавством не передбачено проводити виплату пенсії із виключенням поетапності (а.с.13-14). Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою встановлено нові (підвищені) розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців. 21.02.2018 КМУ прийняв постанову №103, якою визначався порядок перерахунку встановлених Постановою 704 складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осію. Пунктом 2 цієї ж постанови передбачено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Отже, з набранням чинності Постановою №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців на підставі статті 63 Закону №2262-XII та пункту 4 Порядку №45 позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови №103. Водночас, в силу приписів частини другої статті 265 КАС пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 втратили чинність з 05.03.2019. Як слідує із доказів наявних у матеріалами справи, з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивачу виплачувалось 50% підвищення розміру перерахованої пенсії, з 01.01.2019 позивачу виплачувалось 75% від підвищення пенсії. 14.08.2019 КМУ прийнято Постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019 (далі Постанова №804). Цією постановою встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704 здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. Отже, після набрання законної сили Судовими рішеннями, у відповідача, починаючи з 05.03.2019 виник обов`язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення. Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 9 квітня 2020 року по справі №640/19928/18, а також в рішенні Верховного Суду від 19 серпня 2019 року по справі №160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу з 01.01.2018 по 31.12.2018 50% підвищення до пенсії, та з 01.01.2019 до 03.09.2019 в розмірі 75% були правомірними. Щодо вимоги позивача нарахувати компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне. Згідно із статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі Закон 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 вищевказаного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Статтями 3, 4 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №134/89/16-а, 10 лютого 2020 року у справі №134/87/16-а. В даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу коштів за період з 05.03.2019 по 03.09.2019, правомірним є висновок суду першої інстанції, що правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо виплати компенсації втрати частини перерахованої пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати відсутні. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року.