Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2257/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2257/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Василенко Г.Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (розглянута в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2018 № 0253195005. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних є необґрунтованими. Так, податковий орган а Акті камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН від 30.11.2018 №3630/50-05/38010130, дійшов висновку, що ТОВ «Білоцерківвода» порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Проте, позивач вважає, що висновки податкового органу про порушення товариством строків реєстрації податкових накладних є безпідставними, оскільки таке порушення сталося не з вини товариства, а через дії контролюючого органу. Зокрема, позивач звертав увагу на те, що товариство намагалось зареєструвати податкові накладні у визначені законодавством строки, однак такі податкові накладні не були прийняті в зв`язку із відсутністю на рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість необхідного ліміту, оскільки відповідач не зарахував кошти субвенцій, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/3740/16. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 грудня 2018 року № 0253195005. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у Київській області замінити на Головне управління ДПС у Київській області. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у Київській області про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах. Постановою КМ України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у Київській області приєднати до ГУ ДПС у Київській області. Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270. Тобто, починаючи з 21 серпня 2019 року у Головного управління ДПС у Київській області виникли підстави для звернення до суду з клопотанням про здійснення заміни відповідача у справі у зв`язку з припиненням здійснення повноважень Головного управлінням ДФС у Київській області. Відтак, Головним управлінням ДПС у Київській області підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (код ЄДРПОУ 38010130) зареєстроване як юридична особа та як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківському управлінні ГУ ДФС у Київській області. Так, 30.11.2018 головним державним ревізором-інспектором Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Білоцерківвода». За результатами проведеної перевірки складено акт №3630/50-05/38010130 від 30.11.2018. В ході проведеної перевірки контролюючим органом за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено порушення ТОВ «Білоцерківвода» вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень, листопад, грудень 2015 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року; лютий, квітень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2017 року; січень, лютий, квітень, травень, червень, серпень 2018 року. На підставі висновків Акту перевірки та відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2018 №0253195005, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 1 894 319,54 грн. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящого податкового органу в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу - без задоволення. У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Щодо нормативно - правового регулювання даних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Відповідно до абзацу 1 пункту 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до п.200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 2001.3 ст.2001 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно до п.200-1.4 ст.200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п.2001.3 2001 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.41 статті 43 цього Кодексу. Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» показники системи електронного адміністрування з податку додану вартість обліковуються в розрізі платників податку наростаючим підсумком: з 1 липня 2015 р. - для платників, що зареєстровані платниками податку до 1 липня 2015 р.; з дати реєстрації платником податку, зазначеної у реєстрі платників податку, - для платників, що зареєстровані платниками податку після 1 липня 2015 року. Системний аналіз викладених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника прогресивної шкали штрафу в залежності від кількості днів порушення строку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування. Зі змісту матеріалів справи встановлено, що у період з жовтня - грудень 2015 року, січня - грудень 2016 року, лютого по грудень 2017 року та січень, лютий, квітень, травень, червень, серпень 2018 року ТОВ «Білоцерківвода» виписано податкові накладні, які були зареєстровані з порушенням строку їхньої граничної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені обставини сторонами не заперечуються. Фактичні дані щодо реквізитів, дати реєстрації та суми реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, які були предметом перевірки та наведені в вищезазначеному акті визнаються сторонами, спір щодо цих обставин між сторонами відсутній у зв`язку з чим судом окремо не досліджуються. Проте позивач наполягає на тому, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування відбулася не з вини підприємства, а в наслідок протиправної бездіяльності органів державної влади, зокрема Державної фіскальної служби. У цьому зв`язку позивач вказує, що реєстраційний ліміт ТОВ «Білоцерківвода» функціонував протягом перевіряємого періоду без врахування субвенції, яка виділялася у 2015 році. Колегія суддів зазначає, як встановлено, що ТОВ «Білоцерківвода» отримало субвенцію, а саме: - в сумі 5 429 259 грн., згідно із договором від 13.07.2015 №2 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 р. №375; - в сумі 4 646 993 грн., згідно із договором від 30.11.2015 №55/375 про організацію взаєморозрахунків. Відповідні суми направлені на погашення заборгованості з податку на додану вартість, проте не були зараховані на рахунок позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017 року по справі № 826/3740/16 позов ТОВ «Білоцерківвода» задоволено: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не зарахування на рахунок ТОВ «Білоцерківвода» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України»; зобов`язано Державну фіскальну службу України зарахувати шляхом збільшення сум поповнення електронного рахунку ТОВ «Білоцерківвода» № НОМЕР_1 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти в сумі 10 076 252,00 грн., відповідно до договору № 2 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 від 13.07.2015 та договору № 55/375 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 від 30.11.2015. Проте, як зазначив позивач та не заперечував відповідач, на день розгляду справи кошти у сумі 10 076 252, 00 грн. не зараховані на рахунок ТОВ «Білоцерківвода» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Статтею 109 Податкового кодексу встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Беручи до уваги обставини відсутності перерахування на рахунки ТОВ «Білоцерківвода» субвенції з державного бюджету на погашення різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що, у порядку п.200-1.4 ст.200-1 Податкового кодексу України є джерелом поповнення рахунку системи електронного адміністрування з податку на додану вартість, у взаємозв`язку з наявністю у позивача права на реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування за наявності від`ємного показнику реєстраційного ліміту, суд вважає цілком прийнятним у контексті справи застосувати висновки Європейського суду з прав людини, які викладені у рішення по справі «Рисовський проти України». Як слідує з рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011р. особливу важливість набуває принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб. У контексті обставин справи суд наголошує на змісті пункті 71 рішення по справі «Рисовський проти України», що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Застосовуючи висновки Європейського суду з прав людини у контексті обставин цієї справи, суд вважає за доцільне погодитись з доводами ТОВ «Білоцерківвода» про відсутність у його діях бездіяльності, як складової об`єктивної сторони податкового правопорушення передбаченого п.120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, оскільки первинною причиною порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних є недотримання органами державної влади публічних процедур функціонування системи електронного адміністрування з податку на додану вартість. Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. На підстав іивще зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірності податкового повідомлення-рішення від 22.12.2018 №0253195005, в той час як доводи позивача підтверджені матеріалами справи. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній висновку про обгрунтованість позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль