Постанова 4855 № 320/6503/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6503/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. за участю секретаря судового засідання Білоус А.С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить: - визнати протиправним і скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Київській області від 22 травня 2019 року №45060-53; - визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу № 780 від 22.05.2019; - зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (Ідентифікаційний код: 43141377) самостійно або через свої відокремлені підрозділи вчинити дії щодо відображення у інтегрованій картці Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) здійснених оплат єдиного податку за платіжними дорученнями № 20 від 28 січня 2019 року на суму 1 200,00 грн., № 22 від 20 лютого 2019 року на суму 1 020,00 грн., № 26 від 20 березня 2019 року на суму 1245,00 грн., № 31 від 18 квітня 2019 року на суму 1385,00 грн., № 36 від 24 травня 2019 року на суму 1410,00 грн., № 41 від 20 червня 2019 року на суму 1385,00 грн., № З від 18 липня 2019 року на суму 1490,00 грн., № 7 від 19 серпня 2019 року на суму 1855,00 грн; - зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (Ідентифікаційний код: 43141377) вчинити дії щодо зняття Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з обліку у відокремленому підрозділі Вишгородське управління головного управління ДПС у Київській області та взяття на облік у відокремленому підрозділі Ірпінське управління головного управління ДПС у Київській області. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, якими до позивача безпідставно застосовано санкції, передбачені податковим законодавством. Зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у повному обсязі виконано обов`язок зі сплати єдиного податку за 1 квартал 2019 року згідно поданої податкової декларації, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Наголошено, що обставина об`єднання територіальних громад сіл Гаврилівка та Тарасівщина Вишгородського району з подальшим приєднанням до Бучанської міської ОТГ, у зв`язку із чим відбулась зміна бюджету, до якого зараховуються місцеві податки, та той факт, що контролюючим органом не здійснено зміну обліку позивача як платника єдиного податку, вказують на необґрунтованість та незаконність дій відповідача. Рішенням Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Київській області від 22 травня 2019 року №45060-53. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу № 780 від 22.05.2019. Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377) вчинити дії щодо зняття фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з обліку у відокремленому підрозділі - Вишгородське управління головного управління ДПС у Київській області та взяття на облік у відокремленому підрозділі - Ірпінське управління головного управління ДПС у Київській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки за позивачем обліковується податковий борг. При цьому, апелянт вважає, що підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому - є інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну місцезнаходження платника. Натомість така інформація в реєстрі відсутня. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 10.09.2018 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та з дати реєстрації зареєструвався платником єдиного податку 3 групи без реєстрації ПДВ, що вбачається із витягу з реєстру платників єдиного податку від 18.09.2018 р. №180083400702. Судом встановлено, що 22.05.2019 р. податковим органом складено вимогу № 45060-53, якою від позивача вимагається сплатити борг з єдиного податку у розмірі 3465,00 грн та 22.05.2019 прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №780. 12.06.2019 року ФОП ОСОБА_1 в порядку адміністративного оскарження звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою, в якій пояснив, що у січні 2019 року він сплатив до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області єдиний податок, однак таку сплату було повернуто банком з проханням уточнити реквізити отримувача. Також у скарзі зазначено, що працівник Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області пояснив, що розрахунковий рахунок для сплати єдиного податку закрито у зв`язку із об`єднанням територіальних громад, а облікову картку ФОП ОСОБА_1 переведено до Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області. За результатами розгляду скарги, рішенням ДФС від 08.08.2019 №38019/6/99-99-17-05-15, податкову вимогу від 22.05.2019 №45060-53 залишено без змін, а скаргу без задоволення. Мотивуючи таке рішення ДФС України зазначила, що за даними ІТС "Податковий блок", станом на 22.05.2019 у ФОП ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у сумі 3465,00 грн, який виник у результаті несплати податкових зобов`язань, визначених податковою декларацією платника єдиного податку від 08.04.2019 №90655877. Податковий орган також зазначив, що сплачені платником податку суми єдиного податку протягом січня-березня поточного року у сумі 3465,00 грн, здійснено на рахунок Бучанської міської територіальної громади, де обліковуються на платежах "до з`ясування", через відсутність відкритої інтегрованої картки платника єдиного податку. На переконання позивача, оскаржувані рішення контролюючого органу та його дії щодо обліку платника податку, є протиправними та суперечливими вимогам закону, що стало підставною для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями позивача здійснена своєчасно на рахунок в органи казначейства, відкритий для сплати єдиного податку до бюджету, а помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного місцевого бюджету. Тому, оформлення платіжного доручення на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій. При цьому, неможливість зарахування єдиного внеску на рахунок місцевого бюджету зумовлена тим, що після добровільного об`єднання територіальних громад, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не був знятий з обліку у Вишгородському управлінні Головного управлінні ДПС у Київській області та взятий на облік в Ірпінському Головному управлінні ДПС у Київській області, як цього вимагає порядок. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем вчинено належні дії щодо сплати єдиного податку, а тому невиконання податковим органом своїх повноважень щодо переведення платника на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із такого. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України. Пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.36.1 ст. 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України). Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 109.1 ст. 109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Системно аналізуючи наведенні положення Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що для притягнення позивача до відповідальності за вчинення ним податкового правопорушення, необхідне встановлення факту неналежного виконання вимог Податкового кодексу України, у даному випадку несплати єдиного податку. Тому, для вирішення даного спору по суті, необхідним для з`ясування є наявність, чи відсутність допущення податкового правопорушення з боку позивача. Так, згідно з ст. 10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси. Пункт 49.18.2 ст. 49 ПК України встановлює, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Так, 08.01.2019 р. позивачем було подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2019 року, в якій сума єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду визначена у розмірі 3465,00 грн. При цьому, сума єдиного податку за 1 квартал 2019 року була сплачена ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 20 від 28 січня 2019 року на суму 1200,00 грн, № 22 від 20 лютого 2019 року на суму 1020,00 грн та №26 від 20 березня 2019 року на суму 1245,00 грн. Між тим, щодо обставин сплати позивачем податкового зобов`язання з єдиного внеску за 1 квартал 2019 року, судом встановлено, що платіжним дорученням № 16 від 18 січня 2019 року позивач здійснив спробу сплатити єдиний податок на рахунок Гаврилівської сільської ради, однак, 21 січня 2019 року платіжним дорученням №89546350 банк повернув сплачені кошти, зазначивши про необхідність уточнення реквізитів отримувача. Отже, сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями позивача здійснена своєчасно на рахунок в органи казначейства, відкритий для сплати єдиного податку до бюджету, а помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного місцевого бюджету. Тому, оформлення платіжного доручення на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій. Чинним законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: "сплата податку" та "зарахування податку". Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов`язкових платежів). Вказана правова позиція також викладена і в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. №805/171/17-а, від 20.05.2020 р. у справі № 808/1224/16. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем виконано обов`язок по сплаті єдиного внеску, а тому податкова вимога від 22.05.2019 №45060-53, підлягає скасуванню. Підпунктом 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. Враховуючи те, що у ході розгляду справи, судом встановлено факт своєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання з єдиного податку, суд приходить до висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для опису майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу, а тому рішення ГУ ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 22.05.2019 №780, є протиправним та підлягає скасуванню. Судом першої інстанції взято до уваги той факт, що ситуація щодо неможливості зарахування коштів з єдиного податку на бюджетний рахунок виникла у зв`язку із тим, що 25.09.2018 р. Гаврилівська сільська територіальна громада сіл Гаврилівка та Тарасівщина Вишгородського району Київської області (місце обліку позивача) приєдналися до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади Київської області. У зв`язку із наведеним, ФОП ОСОБА_1 з січня 2019 року сплачував єдиний внесок до місцевого бюджету адміністративного центру Бучанської об`єднаної територіальної громади, але податкові декларації платника єдиного внеску подавав до Вишгородського управління ГУ ДПС, оскільки його, як фізичну особу-підприємця не було взято на облік до Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області, яке обслуговує Бучанську об`єднану територіальну громаду. Натоімсть, відповідно до п. 10.23 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, у разі ліквідації чи реорганізації контролюючого органу, адміністративно-територіальної реформи, зміни меж адміністративних одиниць (районів, міст) чи інших, незалежних від платника податків об`єктивних причин, унаслідок яких змінюється контролюючий орган, в якому обліковується платник податків, здійснюються зняття з обліку платника податку в одному контролюючому органі та взяття на облік в іншому відповідному контролюючому органі з урахуванням таких особливостей: 1) переведення платників податків здійснюється на підставі переліку платників податків, стосовно яких змінюється місце обліку, затвердженого відповідним контролюючим органом вищого рівня. 2) у 10-денний строк після затвердження переліку платників податків, які підлягають зняттю з обліку в одному контролюючому органі та взяттю на облік в іншому, контролюючий орган, з якого переводяться платники податків, передає до контролюючого органу за новим місцем обліку такі документи та інформацію: реєстраційні частини облікових справ платників податків; звітні частини облікових справ платників податків. Передача здійснюється за окремими актами прийому-передачі, які складаються у трьох примірниках - по одному для контролюючих органів та один для відповідного контролюючого органу вищого рівня; 3) інформація про зміну місця обліку платників податків доводиться до відома платників податків у 10-денний строк після затвердження переліку платників податків, які підлягають зняттю з обліку в одному контролюючому органі та взяттю на облік в іншому. Як свідчать встановлені обставини справи, після добровільного об`єднання територіальних громад, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не був знятий з обліку у Вишгородському управлінні Головного управлінні ДПС у Київській області та взятий на облік в Ірпінському Головному управлінні ДПС у Київській області, як цього вимагає порядок. Саме з цієї причини, відомості про оплату позивачем єдиного податку за місцезнаходженням адміністративного центру Бучанської об`єднаної територіальної громади до інтегрованої картки платника та ITC "Податковий блок" внесені не були та обліковуються на платежах "до з`ясування" через відсутність відкритої інтегрованої картки платника у Ірпінському управлінні головного управління ДПС у Київській області. При цьому сплатити єдиний податок за місцем податкової адреси, як передбачено п. 295.4 ст. 295 ПК України, позивач не міг, оскільки рахунки для його сплати до колишньої Гаврилівської сільської ради були закриті та заблоковані. Суд наголошує, що єдиний податок є місцевим податком, який після приєднання Гаврилівської сільської територіальної громади сіл Гаврилівка та Тарасівщина Вишгородського району Київської області до Бучанської об`єднаної територіальної громади повинен надходити до Бучанської об`єднаної територіальної громади. За таких обставин, позовні вимоги про вчинення дій щодо зняття фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з обліку у відокремленому підрозділі - Вишгородське управління Головного управління ДПС у Київській області та взяття на облік у відокремленому підрозділі - Ірпінське управління головного управління ДПС у Київській області, підлягають задоволенню. Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ДПС у Київській області здійснити відображення в інтегрованій картці позивача сплату ним єдиного внеску, з огляду на таке. Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань. З метою удосконалення процесу адміністрування податків було створено інформаційну систему "Податковий блок", що включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, таких як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит. Ця система призначена для виконання основних завдань податкових органів, а саме: інформування платників податків про їх податкові зобов`язання та надання роз`яснень податкового законодавства; податковий облік та реєстрація платників податків; прийом та обробка документів податкової звітності та облік платежів; перевірка податкової звітності на відповідність вимогам та нормам, встановленим законодавчими та нормативними актами України; застосування заходів із погашення податкового боргу у випадках порушення податкової дисципліни з боку платників податків; вирішення спірних питань щодо сум податкових донарахувань та податкового боргу тощо. Із вказаного вбачається, що податковий орган не має права в обліковій картці платника податків самостійно коригувати податкову звітність, у той час як підставою для включення чи виключення відомостей про податкові зобов`язання зі сплати податків та зборів відбувається на підставі прийнятих та відображених контролюючим органом рішень. Суд першої інстанції зазначив, що скасування спірної вимоги від 22.05.2019 р. зумовлює автоматичне виключення з облікової картки платника податку відомостей про існування недоїмки зі сплати єдиного податку за 1 квартал 2019 року. При цьому, суд зауважив, що сплата єдиного податку за подальші періоди не є спірним, та не досліджувалось судом. Зміст правового регулювання в даних правовідносинах відповідає позиції Верховного Суду висловленій, зокрема у рішенні від 12.03.2019 року справа №815/4875/14 (адміністративне провадження N К/9901/9358/18) та позиції Верховного Суду України у постановах від 05.04.2016 №21-4055а15 та від 13.12.2016 у справі №21-2308а16. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко