Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/5074/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/5074/19 Суддя (судді) першої інстанції: Оксюта Т.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцькоїї Л.Т., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №2 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берегу) Управління патрульної поліції у місті Києві Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Семенової Аліни Анатоліївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою Інспектора роти №2 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берегу) Управління патрульної поліції у місті Києві Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Семенової Аліни Анатоліївни на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Інспектора роти №2 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берегу) Управління патрульної поліції у місті Києві Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Семенової Аліни Анатоліївни (далі - відповідач, апелянт, Інспектор Семенова А.А.), в якому просив визнати протиправною постанову відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову зазначив, що після зупинки транспортного засобу, яка була здійснена на вимогу працівника поліції, на нього складено постанову за порушення правил зупинки. Посилаючись на порушення працівниками поліції положень Закону України «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, які полягали у тому, що йому не було чітко повідомлено підстави зупинки, під час складання оскаржуваної постанови не враховані надані ним пояснення, а також не зазначено докази, які підтверджують вчинення правопорушення. До того ж, оскаржувана постанова датована 05 лютого 2019 року, у той час як її складення відбулось 06 лютого 2019 року. Рішенням Солом`янського районного міського суду міста Києва від 06 вересня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач визнає здійснення зупинки з порушенням вимог пунктів 2.4 та 15.5 Правил дорожнього руху, до відзива на позов додано відео, зроблене за допомогою нагрудної камери (відеореєстратора) інспектора, з якого видно, що транспортний засіб позивач зупинив в другому ряду, незважаючи на те, що через декілька метрів наявне вільне місце на узбіччі. До того ж, при розгляді адміністративного матеріала та прийняття оскаржуваної постанови відповідач не зобов`язаний досліджувати обставини, викладені у статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду -змінити, з таких підстав. Судом установлено, що 06 лютого 2019 року відповідачем складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП). Як зазначено у постанові, позивач на вимогу працівника поліції здійснив зупинку транспортного засобу в два ряди, чим порушив пункти 2.4 та 15.4 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та уважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив зупинку з дотриманням Правил дорожнього руху. Колегія суддів з наведеним висновком суду першої інстанції не може погодитися у повній мірі з огляду на таке. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктів 8 та частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року №1306. Пунктом 2.4 названих Правил закріплено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Відповідно до пункта 15.4 Правил дорожнього руху транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Наведеними положеннями Правил дорожнього руху на водія покладено обовязок виконувати вимогу поліцейського про зупинку тільки з дотриманням Правил дорожнього руху. Отже, у випадку отримання від поліцейського вимоги про зупинку, водій має продовжити рух до того момента, поки не зможе її виконати не порушуючи Правила дорожнього руху. Таким чином, позивач здійснив зупинку з порушенням Правил дорожнього руху. Разом з тим, згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 40 Закону України №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. У відповідності до частин 1 та 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. За приписами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно з частинами 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За визначенням статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Положеннями статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що докази, які одержані з порушенням порядку, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності в частині незазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис. З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а. Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, до відзива на позов додано відео транспортного засобу позивача, зроблене за допомогою нагрудної камери (відеореєстратора) інспектора, з якого видно розташування автомобіля у другому рядку та наявність вільного місця на узбіччі через декілька метрів від місця зупинки позивача. Однак, як убачається із копії конверта, в якому такий відзив було направлено, на ньому міститься відмітка відділення поштового зв`язку про його повернення відправнику. Також до копії відзива, яка додана до апеляційної скарги, не додано відео, зроблене за допомогою нагрудної камери (відеореєстратора) інспектора. Отже, відповідачем не виконаний покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Колегія суддів відхиляє також доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні Правил дорожнього руху не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав, викладених у даній постанові. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 243, 272, 286, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Інспектора роти №2 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берегу) Управління патрульної поліції у місті Києві Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Семенової Аліни Анатоліївни задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року змінити. Позову ОСОБА_1 задовольнити з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька