Постанова 4855 № 703/2494/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 703/2494/20 Суддя (судді) першої інстанції: Прилуцький В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б. за участю секретаря Скидан С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2020 року у справі №703/2494/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Інспектора 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Красіловського Владислава Володимировича, Департамента патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення В С Т А Н О В И Л А : У липні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Інспектора 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Красіловського Владислава Володимировича (надалі - відповідач 1), Департамента патрульної поліції (надалі - відповідач 2), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1; скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою серії ЕАМ №2854221 від 21 липня 2020 року, винесеною інспектором 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом Красіловським В.В., на нього безпідставно накладено штраф за ч. 2 ст.122 КУпАП в розмірі 425 грн. за те, що він 20 липня 2020 року керував автомобілем «ВАЗ-2107» д.н НОМЕР_1 , в м. Черкаси по вул. Смілянська, 171, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР України. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачем (надалі - апелянт) було подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2020 року та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що запис відеореєстратора відповідача повинен був здійснювати безперервну роботу фіксувати рух транспортного засобу позивача від стоп лінії до моменту встановлення правопорушення. Крім того, запис взагалі не містить інформації про те, на який колір світлофору позивач здійснив виїзд на перехрестя. А перехрестя додаткових стоп-ліній не мало. В судому засіданні в режимі відео конференції позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції. В судове засідання представники відповідача не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Представником відповідача 1 надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 21 липня 2020 року приблизно о 10 год. 46 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ-2107» д.н НОМЕР_1 в м. Черкаси по вул. Смілянська, 171, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР України. Дані обставини зазначені у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, від 21 липня 2020 року серії ЕАМ № 2854221, яка складена Інспектором 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом Красіловським В. В. Вищезазначені дії позивача інспектором кваліфіковано за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про обґрунтованість прийнятого рішення, що є предметом оскарження у даному провадженні. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до пункту 8.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - ПДР України), регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.7.3 «ґ» ПДР України встановлено, що сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. У відповідності до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно з частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. За визначенням статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення до моменту виїзду на перехрестя. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 73 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Правилами дорожнього руху визначено обставини, за наявності яких водій може продовжувати рух на перехресті не вдаючись до екстреного гальмування. Як вбачається з власноручних записів позивача в оскарженій постанові та змісту позовної заяви, позивач заперечує проти факту вчинення ним вищезазначеного правопорушення зазначив, оскільки перехрестя він почав перетинати на зелений миготливий сигнал світлофора, але коли він знаходився на самому перехресті, засвітився жовтий сигнал світлофора, тому він продовжив рух по перехрестю, що не суперечить положенням пункту 8.11 ПДР. Надаючи оцінку обставинам, зазначеним позивачем та не спростованих відповідачем, суд апеляційної інстанції виходить з того, що автомобіль позивача здійснював рух на перехресті на зелене миготливе світло та, з урахуванням дорожньої обстановки, позивач не зміг би зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування, тому позивач продовжив рух далі на жовте світло світлофору, забезпечуючи при цьому безпеку дорожнього руху, що відповідає вимогам п. 8.11 ПДР України. Такі обставини спростовують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частини 2 статті 122 КУпАП. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26.07.2019 року по справі №751/4088/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Частина 2 статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Досліджені матеріали справи свідчать про відсутність доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, оскільки в них відсутній відеозапис здійснений відповідачем 1, який би свідчив про перетин «Стоп лінії». Також, відсутні будь-які дані, що позивач рухався зі швидкістю понад 40 км на годину, а тому міг обрати потрібну швидкість для правильного маневру з проїзду перехрестя на дозволений сигнал світофору, щоб не створювати аварійну ситуацію. Колегія суддів зазначає, що відповідачем в ході судового розгляду не було надано будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення за яке, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності. Наданий відповідачем відеозапис про розгляд матеріалів адміністративного правопорушення не спростовує вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2854221 від 21 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, з підстав відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довів. Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Згідно з частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також, враховуючи вищекладені обставини відсутності доказів порушення позивачем п. 8.7.7 «ґ» ПДР, у справі достатньо підстав для прийняття нового судового рішення про задоволення заявлених вимог позивача частково, шляхом скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Разом, з тим колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги позивача щодо скасування рішення відповідача 1 про притягнення до адміністративної відповідальності є фактично вимогами про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а отже позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача 1 не підлягають задоволенню. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає таке. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У силу вимог частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп.), що підтверджується квитанцією від 27.07.2020 року, та до суду апеляційної інстанції сплачено судовий збір у розмірі 630,60 (шістсот тридцять 60 коп.), що підтверджується квитанцією від 25.10.2020, разом 1051 грн. Враховуючи, що даний позов підлягає задоволенню частково, тому колегія суддів вважає за необхідне встановити розподіл судових витрат та визначити розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань саме суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції, у розмірі 525 грн. 50 грн. Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2020 року - скасувати та прийняти нове. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Скасувати постанову серії ЕАМ № 2854221 від 21 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. В іншій частини позовних вимог - відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 525 грн (п`ятсот двадцять п`ять) гривень 50 коп. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев А. Б. Парінов