Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/173/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2020 року Справа №918/173/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю. при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І. за участю представників сторін: позивача - Шолом С.В. (посадова інструкція №001-10-ПІ-ЮУ від 17.12.2019) відповідача - Ващишина О.В. (довіреність №15 від 10.03.2020) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/173/20 (суддя Торчинюк В.Г., повний текст рішення складено 28.05.2020 р.) за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення в сумі 270 476 грн. 10 коп. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/173/20 відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 270 476 грн. 10 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задоволити позов в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. 12 листопада 2018 року сектором НКРЕКП в Рівненській області було погоджено для ВП "Рівненська АЕС" кошториси витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання по вищезазначеним договорам. Цим самим, даний орган підтвердив обґрунтованість тих фактичних витрат, які несе ВП "Рівненська АЕС" на утримання мереж спільного використання. Абзацом сьомим п. 2.5.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. №312, передбачено, що узгоджений зі структурним підрозділом Регулятора на відповідній території кошторис витрат є невід`ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж. З огляду на це, після погодження сектором НКРЕКП в Рівненській області таких кошторисів вони є невід`ємними частинами договорів. Згідно із абзацом четвертим п. 2.5 Методики узгоджений зі структурним підрозділом НКРЕКП на території кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, який є невід`ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, подається оператору системи основним споживачем протягом 30 календарних днів від дати погодження безпосередньо або поштовим зв`язком (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Вищезазначена норма говорить про те, що погоджені кошториси необхідно було подати відповідачу протягом 30 календарних днів від дати їх погодження. Однак, жодних наслідків подання їх у більш пізній строк ця норма не встановлює, адже вказує лише період, протягом якого такі кошториси подаються. В даному випадку погоджені кошториси ВП "Рівненська АЕС" направив на адресу Товариства 28 березня 2019 року листом за №4509/013 у вигляді додатків до проектів двох додаткових угод №7 до таких договорів. Аналогічно це робилось і в минулі роки. Такі угоди Відповідачем підписані не були, однак погоджені кошториси Відповідач при цьому отримав. Отже, у відповідача відсутні будь-які перешкоди для оплати тих витрат, які ВП "Рівненська АЕС" поніс на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з січня по серпень 2019 року включно. Не є перешкодою для сплати і не звільняє Товариство від оплати цих витрат положення абзацу шостого п. 2.5 Методики, оскільки така норма говорить про те, що кошторис витрат діє протягом одного року від дати його подання основним споживачем (його уповноваженою особою) оператору системи. Якщо впродовж цього року основним споживачем не поданий оператору системи новий погоджений кошторис витрат на наступний рік, відшкодування витрат оператором системи основному споживачу припиняється протягом одного року, і якщо протягом цього року ВП "Рівненська АЕС" не надасть новий кошторис на наступний рік, то в такому разі відшкодування витрат припиняється. Зазначене є цілком зрозумілим, оскільки за умови відсутності у ВП "Рівненська АЕС" погодженого кошторису не може здійснюватись і відповідна оплата, так як Відповідачу не відома обґрунтована вартість тих витрат, які несе Позивач на утримання мереж спільного використання. Однак, дана норма ніяким чином не звільняє від відшкодування цих витрат, а говорить лише про припинення їх відшкодування. При цьому, час, на який припиняється відшкодування, така норма не встановлює. Очевидно, що таке припинення триває до поки відповідач не отримає від ВП "Рівненська АЕС" новий погоджений кошторис. При цьому, з часу його отримання Товариство має всі підстави для оплати таких витрат, адже погоджений кошторис належним чином підтверджує обсяг витрат, понесених на утримання мереж спільного використання в спірний період. Вирішуючи дану справу місцевий господарський суд не врахував вище зазначеного, і в результаті дійшов невірних висновків, які не відповідають обставинам справи. Також апелянт посилається на те, що відповідач взяв на себе обов`язок оплачувати використання належних ВП "Рівненська АЕС" електричних мереж, згідно умов Договорів, тоді як додатки "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" до цих Договорів і норми Методики застосовуються лише для розрахунку розміру плати, що й вказано у пунктах 4.1 Договорів. Обов`язок Товариства оплачувати користування технологічними електричними мережами ВП "Рівненська АЕС" також прямо вказаний в п. 2.5.3 вже згаданих Правил роздрібного ринку електричної енергії, в той час як Методика застосовується при визначенні плати. При цьому, відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж основного споживача оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і обґрунтовується фактичними витратами основного споживача на утримання цих електричних мереж (п. 2.5.6 Правил). В даному випадку всі складові є наявними, і сам факт користування відповідачем цими мережами в період з січня по серпень 2019 року, зважаючи на належним чином підтверджені фактичні витрати Позивача, є достатньою підставою для проведення Відповідачем оплати таких витрат. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції досить формально підійшов до вирішення даного питання не врахувавши того, що перешкод для оплати нам таких витрат не має, а тому ВП "Рівненська АЕС" має право на їх отримання. Враховуючи вище викладене, апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не ґрунтується на законі, а тому підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення поданого ВП "Рівненська АЕС" позову. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/173/20 та призначено її до розгляду на 06.07.2020 року 03.07.2020 р. від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. № 392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, продовжено дію карантину до 31.07.2020 р., що значно ускладнює безпосередню участь юрисконсульта ВП "Рівненська АЕС" у вказаному судовому засіданні. В той же час, ухвалу про відкриття апеляційного провадження ВП "Рівненська АЕС" отримано 30.06.2020 р., а тому, через брак часу, підприємство не мало можливості подати до суду заяву про участь в цьому судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням встановлених законодавством процесуальних строків. 03.07.2020 р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.07.2020 року. В судове засідання 13.07.2020 з`явились представники Позивача та Відповідача. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні 13.07.2020 року представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 листопада 2009 р. між ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діяв ВП "Рівненська АЕС" (далі - ВП "Рівненська АЕС"), та ЗАТ "Ей-1-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого є ПрАТ "Рівнеобленерго", було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж за №1365 (т. 1 а.с. 10 - 11). 20 грудня 2010 р. між тими ж самими сторонами укладено ще один договір про спільне використання технологічних електричних мереж за №1366 (т. 1 а.с. 26 - 27). Згідно умов вказаних договорів ВП "Рівненська АЕС", як власник мереж, зобов`язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, тобто відповідача, та/або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно оплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно Згідно умов вказаних договорів ВП "Рівненська АЕС", як власник мереж, зобов`язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, тобто відповідача, та/або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно оплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цих договорів. Відповідно до пунктів 7.2 даних договорів, вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. №691 (далі - Методика). Пунктами 10.4 цих договорів передбачено, що Договір №1365 укладається на строк до 31.12.2010 р. і набирає чинності з 01.01.2010 р., а Договір № 1366 на строк до 31.12.2011 р. і набирає чинності з 01.01.2011 р., обидва цих договори вважаються продовженими щорічно на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення цих термінів не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд. Зазначені договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток. Матеріали справи свідчать, що з часу укладення даних договорів їх умови належним чином виконувались сторонами і щорічно їх дія продовжувалась, в тому числі і на 2019 рік. Зокрема, зазначене підтверджується укладеними між сторонами додатковими угодами до Договору №1365 в останній редакції додаткової угоди №6 від 01 листопада 2017 року та додатковими угодами до Договору №1366 в останній редакції додаткової угоди №6 від 01 листопада 2017 року. 30 квітня 2019 р. ВП "Рівненська АЕС" на виконання умов договорів складено акти прийому-здачі наданих послуг №1/1/19 (т. 1 а.с. 43) та № 2/1/19 (т. 1 а.с. 44) по забезпеченню технічної можливості передачі електроенергії по даних договорах за період з січня по квітень 2019 року включно та сформовано відповідні рахунки по Договору № 1365 на суму - 29 008,00 грн, а по Договору № 1366 на суму - 95 535,12 грн. Вказані акти та рахунки ВП "Рівненська АЕС" листом від 14.05.2019 р. №6936/013 направив на адресу ПрАТ "Рівнеобленерго", де зазначено, що дані рахунки слід оплатити протягом 10- ти календарних днів з дня отримання листа. 31 жовтня 2019 р. ВП "Рівненська АЕС" складено акти прийому-здачі наданих послуг №АВР01662 (а.с. 48) і №АВР 01661 (т. 1 а.с. 49) по забезпеченню технічної можливості передачі електроенергії по даних договорах за період з травня по серпень 2019 року включно та сформовано відповідні рахунки по Договору № 1365 на суму - 29 008,00 грн, а по Договору №1366 на суму - 95 535,12 грн. (т. 1а.с. 50). Вказані акти та рахунки ВП "Рівненська АЕС" листом від 06.11.2019 р. за №16774/013 направлено на адресу ПрАТ "Рівнеобленерго" (т. 1 а.с. 51, 52). На думку позивача, лист від 30 квітня відповідач отримав 20 травня 2019 р., а тому відповідні рахунки ПрАТ "Рівнеобленерго" повинно було оплатити по 30 травня 2019 р. включно, а лист від 31 жовтня 2019 року відповідач отримав 08 листопада 2019 р., а тому відповідні рахунки ПрАТ "Рівнеобленерго" повинно було оплатити у семиденний строк з дня їх отримання (ч. 2 ст. 530 ЦК України), тобто по 15 листопада 2019 р. включно. Оскільки ПрАТ "Рівнеобленерго" не оплачені зазначені вище рахунки у визначені строки, Державним підприємством національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" нараховано ПрАТ "Рівнеобленерго" нараховано борг на загальну суму 270 476 грн. 10 коп. 24 лютого 2020 року Позивач - Державне підприємство національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Відповідача - Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 270 476 грн. 10 коп., через неналежне виконання умов договорів укладених між позивачем та відповідачем. В обґрунтування позову Позивач посилався на те, що факт виконання умов договорів зі сторони Позивача є підтвердженим та неспростовним, а тому отримані послуги Відповідачем, мають бути оплачені в повному обсязі відповідно до умов договору та норм чинного законодавства. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року відкрито провадження у справі 918/173/20, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24 березня 2020 року. Розглянувши позов Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв`язку з тим, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ґрунтовності та підставності позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України). Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України). За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п.2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14 березня 2018 року №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила). Вказані Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Постанова набрала чинності з 19.04.2018. Пунктом 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Відповідно до п.2.5.1. Правил для забезпечення розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу, між оператором системи розподілу та споживачем та/або власником цих мереж, який не є оператором системи розподілу, на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил) укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Пунктом 2.5.3 Правил передбачено, що оператори системи розподілу, які використовують технологічні електричні мережі основних споживачів для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії у свої мережі, сплачують основним споживачам плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Відповідно до п.2.5.4. Правил, відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж основного споживача оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і обґрунтовується фактичними витратами основного споживача на утримання цих електричних мереж. Згідно із пунктом 2.5.5 Правил, порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж основного споживача з оператором системи розподілу зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж. Відповідно до п.2.5.6 Правил, обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Як вже зазначалося вище, 11 листопада 2009 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діяв відокремлений підрозділ "Рівненськаатомна електрична станція" (далі ВП "Рівненська АЕС") та ЗAT "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж за №1365 (далі -Договір №1365). 20 грудня 2010 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діяв відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі ВП "Рівненська АЕС") та ЗAT "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" було укладено ще один договір про спільне використання технологічних електричних мереж за №1366 (далі- Договір №1366). З умов вище зазначених договорів вбачається, що власник мереж (ВП "Рівненська АЕС") зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача (ПрАТ "Рівнеобленерго") або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору (п.1.1. Договору №1365 тап. 1.1. Договору №1366). Пунктами 4.1. Договору №1365 та Договору №1366 передбачено, що користувач зобов`язується здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричними мережами власника мереж здійснюється згідно з додатком №3 до договору "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж". Так, додатками №3 до додаткових угод №6 від 01 листопада 2017 року до Договору №1365 від 11.11.2009 року та Договору №1366 від 20.12.2010 передбачено, що вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання розраховується згідно кошторисів витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на рік, сформованих на підставі фактичних витрат за період з 01.09.2016 - 31.08.2017 року, погоджених листами Сектору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Рівненській області від 20.10.2017 року за №49-19/330 (додаток №6 до Договору №1365 від 11.11.2009 року) та від 20.10.2017 року за №49-19/331 (додаток №6 до Договору №1366 від 20.12.2010 року) (п. 2 Додатків №3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж на 2018 рік" до додаткових угод №6 від 01 листопада 2017 року до Договору №1365 від 11.11.2009 року та до Договору №1366 від 20.12.2010 року). З вище викладеного вбачається, що кошториси витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на рік, сформовані на підставі фактичних витрат за період з 01.09.2016 - 31.08.2017 року, погоджені листами Сектору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Рівненській області від 20.10.2017 року за №49-19/330 (додаток №6 до Договору №1365 від 11.11.2019 року) та від 20.10.2017 року за №49-19/331 (додаток №6 до Договору №1366 від 20.12.2010 року) діяли протягом 2018 року. Відповідно до п.2.5.6 Правил обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. За таких обставин, кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж є основною складовою для розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж Власника мереж (фактично підставою для формування ціни договору). Пунктом 2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.06.2008 №691 (в редакції постанови НКРЕ №1144 від 19.09.2017) далі Методика) передбачено, що кошторис витрат діє протягом одного року від дати його подання основним споживачем (його уповноваженою особою) оператору системи. Якщо впродовж цього року основним споживачем не поданий оператору системи новий погоджений кошторис витрат на наступний рік, відшкодування витрат оператором системи основному споживачу припиняється. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за спільне використання електричних мереж за період з січня 2019 року по серпень 2019 року. Необхідною, умовою для виникнення права на отримання плати за спільне використання електричних мереж є наявність поданого оператору системи погодженого кошторису обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання у відповідний період. Однак в матеріалах справи відсутні докази, що Позивач надіслав на адресу ПрАТ Рівнеобленерго узгоджений в установленому порядку та затверджений відділом НКРЕКП в Рівненській області кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання (с.Заболоття) на рік, сформований на підставі фактичних витрат за період з 01.09.2017 - 31.08.2018, погоджений сектором НКРЕКП в Рівненській області та кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання (п/ст.Будівельна) на рік, сформований на підставі фактичних витрат за період з 01.09.2017 - 31.08.2018 р., погоджений сектором НКРЕКП в Рівненській області, який має бути оформлений у формі додаткової угоди до Договорів №1365 та №1366. А тому, на виконання п. 2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.06.2008 №691 (в редакції постанови НКРЕКП №1144 від 19.09.2017) відшкодування витрат оператором системи основному споживачу в період з січня 2019 року по серпень 2019 року було припинено. До надання основним споживачем (Позивачем) погодженого в установленому порядку кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для розподілу та/або транспортування електричної енергії, ці технологічні витрати покладаються на основного споживача (тобто Позивача) (п.2.5.6 Правил роздрібного ринку). Тобто, в даному випадку, у ПрАТ Рівнеобленерго відсутні будь-які обов`язки з оплати вказаних витрат за договором №1365 та договором №1366 в період з січня 2019 року по серпень 2019 року. Враховуючи вище викладене, а також приймаючи до уваги, що кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання є базою для розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж власника мереж та, зважаючи на його відсутність у спірний період (з січня 2019 по серпень 2019), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за використання електричних мереж в розмірі 270 476,10 грн., з яких 249 086,24 грн. - основного боргу, 18 370,11 грн. пені 3 019,752 грн., 3% річних. Посилання апелянта на лист від 28.03.2019 року за №4509/013, яким було надіслано Відповідачу додаткові угоди №7 до договорів №365, №366 про спільне використання технологічних електричних мереж (т. 1 а.с. 108 - 116), колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з вище зазначеного листа вбачається, що Позивачем надіслано лише додаткові угоди №7 до договорів №365, №366, водночас кошториси витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання (с.Заболоття, п/ст.Будівельна) на рік, сформованих на підставі фактичних витрат за період з 01.09.2017 - 31.08.2018), погоджені сектором НКРЕП в Рівненській області на адресу ПрАТ "Рівнеобленерго" не направлялись. Окрім того, враховуючи, що кошториси витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання (с.Заболоття, п/ст.Будівельна) на рік, сформованих на підставі фактичних витрат за період з 01.09.2017 - 31.08.2018), погоджені сектором НКРЕП в Рівненській області 12.11.2018 року, відповідно до абзацу 4 п. 2.5. Методики, вище зазначені кошториси мали бути вручені Відповідачу безпосередньо або поштовим зв`язком (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) протягом 30 календарних днів від дати погодження, тобто до 12.12.2018 року. Також, колегія суддів вважає безпідставними, посилання апелянта на те, що п.2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж визначає лише період протягом якого такий кошторис подається та не встановлює наслідків подання кошторису у більш пізній строк, що факт користування Відповідачем електричними мережами у спірний період 2019 року підтверджується відповідними актами та виставленими рахунками та є достатньою підставою для здійснення Відповідачем оплати за використання електричних мереж, враховуючи наступне. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У ч.1 - 3 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені, угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до договорів про спільне використання технологічних електричних мереж, окрім загальних вимог цивільного законодавства застосовуються пункти Правил та Методики, у відповідності до яких, обов`язковою умовою для стягнення відповідних платежів є узгодження кошторису витрат. Згідно із абзацом 45 п. 1.1.2. Правил: плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж, в утриманні цих технологічних електричних мереж, що розраховується відповідно до методики, затвердженої Регулятором, і включається Згідно із абзацом 45 п. 1.1.2. Правил: плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж, в утриманні цих технологічних електричних мереж, що розраховується відповідно до методики, затвердженої Регулятором, і включається відповідного тарифу. Частиною 1 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Згідно із п.7 ч. 3 ст.6 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин): до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії, з-поміж іншого, належать: встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії. Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на ринку електричної енергії державному регулюванню, з-поміж іншого, підлягають тарифи на послуги з розподілу електричної енергії. Відповідно до абз. 18 п.1.2 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 за № 1175 (далі - Порядок) тариф на послуги з розподілу електричної енергії (далі - тариф) - розмір плати в розрахунку на одиницю обсягу розподілу електричної енергії електричними мережами визначеної якості, що забезпечує відшкодування ліцензіату обґрунтованих витрат на здійснення діяльності, а також отримання прибутку. Згідно із п.7.16. Порядку, розрахунок тарифів здійснюється відповідно до структури тарифу, встановленої НКРЕКП. В основу формування тарифу на відповідний прогнозний рік покладається розрахунок прогнозованого доходу, який включає обґрунтовані витрати заявника та розрахунковий прибуток і розмір якого є достатнім для забезпечення діяльності з розподілу електричної енергії та виконання інвестиційних програм. Абз. 14 п.1.2 Порядку, прогнозний рік - період тривалістю 12 місяців, починаючи з січня або 11 липня, на який здійснюється розрахунок тарифу (для перехідного періоду - період тривалістю календарний рік, на який здійснюється розрахунок тарифу). Відповідно до абз. 18 п.1.2 Порядку, структура тарифу - складові економічно обґрунтованих витрат ліцензіата на здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що групуються за економічними елементами і на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи на послуги з розподілу електричної енергії (на перехідний період). Згідно із п.7.19 Порядку, прогнозовані витрати (прогнозований необхідний дохід) ліцензіата на провадження діяльності з розподілу електричної енергії на прогнозний рік повинні забезпечувати покриття в межах провадження діяльності всіх економічно обґрунтованих витрат, які входять до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат, інших операційних витрат, фінансових витрат, розрахункового прибутку, і розраховуються за формулою. Відповідно до п.7.20. Порядку, витрати суб`єкта господарювання на провадження діяльності з розподілу електричної енергії визначаються виходячи з Фактичних витрат ліцензіата у базовому році та його обґрунтованих пропозицій Пунктом 7.12. Порядку, передбачено, що для встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на 2019 рік заява та додані до неї документи згідно з положеннями, передбаченими пунктом 7.1 цієї глави, подаються до НКРЕКП не пізніше ніж до 08 жовтня 2018 року. Враховуючи, що кошториси витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання (с. Заболоття, п/ст. Будівельна) на рік, сформовані на підставі фактичних витрат за період з 01.09.2017 - 31.08.2018, погоджені 12.11.2018 року сектором НКРЕКП в Рівненській області не були подані основним споживачем оператору системи протягом 30 календарних днів від дати погодження, то зазначені витрати в якості пропозицій по статті "витрати на спільне використання технологічних електричних мереж на прогнозний рік" не були подані оператором системи до НКРЕКП в терміни передбачені п.7.12 Порядку (до 08 жовтня 2018 року) із загальним переліком документів для встановлення тарифів згідно п.7.1 Порядку, у зв`язку з чим не були розглянуті Регулятором та не включені НКРЕКП до структури тарифу оператора системи розподілу на 2019 рік по статті "виграти на спільне використання технологічних електричних мереж на прогнозований рік". З вище викладеного вбачається, що для включення відповідних витрат у тариф, Позивач зобов`язаний був пройти відповідну процедуру у визначені порядком строки, зокрема до 08 жовтня 2018 року. Колегія суддів вважає, що факт користування Відповідачем електричними мережами у спірний період 2019 року, а також надіслання на адресу Відповідача актів виконаних робіт та рахунків на оплату, в даному випадку, є недостатніми для виникнення у Відповідача обов`язку оплати отриманих послуг, оскільки для отримання відповідних сум, Позивач повинен був пройти певну процедуру, зокрема, щодо затвердження кошторису та надіслання його для Відповідача у передбачений строк. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/173/20 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/173/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/173/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Справу №918/173/20 повернути до Господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "15" липня 2020 р. Головуючий суддя Демидюк О.О. Суддя Савченко Г.І. Суддя Павлюк І.Ю.