Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/1113/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року Справа № 918/1113/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю. при секретарі судового засідання Єфімчук А.І. за участю представників сторін: позивача - Нестеренко О.А., ордер серія ВЕ №1034426 від 15.03.2021 р. відповідача - Процун О.І., витяг з ЄДРЮО та ФОП від 15.07.2020 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 р. у справі № 918/1113/20 (суддя Качур А.М.) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс" до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про: стягнення в сумі 1 016 622,24 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 р. у справі №918/1113/20 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 011 973,24 грн. основного боргу та 4636,13 грн. 3 % річних, 8 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу та 7 624,57 грн. судового збору. В задоволенні вимог про стягнення 12,87 грн. 3 % річних відмовлено. Судові витрати в розмірі 0,19 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу покладено на позивача. Ухвалою суду повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс" з Державного бюджету України 7 624,57 грн. судового збору. Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс" (55002, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул. Енергетиків, буд. 15, кв. 9, код ЄДРПОУ 40812723). Відповідач (Боржник): Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь позивача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким зменшити зазначений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення по справі в частині стягнення 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене судом з порушенням норм процесуального та матеріального права враховуючи, що розмір стягнутої суми витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги є значно завищеним, необґрунтованим, неспівмірним із складністю справи. Апелянт зазначає, підготовка позовної заяви та участь у процесі розгляду справи не потребують будь яких експертиз, глибокого та системного аналізу судової практики, не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, не вимагала великого обсягу аналітичної та технічної роботи, оскільки предметом спору в даній справі була відсутність оплати за поставлений товар, а також враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), стягнутий розмір витрат на оплату послуг адвоката покладений на відповідача у сумі 8 000 гривень є неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаними роботами із предметом позову, тому апелянт вважає, що стягнутий розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в даному випадку не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. Окрім того, під час розгляду справи судом, відповідач не заперечував факту наявності заборгованості за договором поставки, а тому спору між сторонами фактично не було. Був факт визнання відповідачем порушення договірного зобов`язання в частині прострочення строків оплати за поставлену продукцію. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 р. у справі №918/1113/20. Задоволено заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №918/1113/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.03.2021 р. об 12:00 год. 19.03.2021 р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою онлайн-сервісу Easycon який дає змогу взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №918/1113/20 задоволено. 22.03.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому надав заперечення щодо апеляційної скарги відповідача. В судовому засіданні 22.03.2021 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представник позивача апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки рішення Господарського суду Рівненської області від 03 грудня 2020 року у справі № 918/816/20 оскаржується лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині. Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні пояснення присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 023 831,84 грн., з яких: 1 019 182,84 грн. заборгованості та 4 649,00 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №53-122-01-20-09784 від 10 червня 2020. Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 р. у справі №918/1113/20 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 011 973,24 грн. основного боргу та 4636,13 грн. 3 % річних, 8 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу та 7 624,57 грн. судового збору. В задоволенні вимог про стягнення 12,87 грн. 3 % річних відмовлено. Судові витрати в розмірі 0,19 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу покладено на позивача. Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 ГПК України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги №38 від 01 серпня 2020 року, акт №6 приймання - передачі наданих послуг за договором від 01 серпня 2020 року №38, прибутковий касовий ордер №19 та квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 10 000,00 грн.. Відповідно до п.1. договору, клієнт (ТзОВ "Південьбудресурс") доручає адвокату, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу на умовах передбачених цим договором, а саме: - надавати правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань; - складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру; - представляти інтереси Клієнта під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у кримінальному провадженні, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; - представляти інтереси Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, а також в слідчих органах, інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; - здійснення стягнення заборгованості через виконавчу службу. Відповідно до розділу 2 Договору, ціна Договору складається з сукупності сум за надані послуги на підставі підписаних Сторонами актів приймання-передачі послуг. Адвокату сплачується винагорода за стягнення заборгованості в розмірі 2,5% від суми заборгованості. Вартість послуг визначається за згодою сторін і вказується в актах приймання- передачі послуг. Адвокат складає акт приймання-передачі послуг, який протягом 3 днів надається Клієнту для підписання. Протягом 3 днів після отримання один примірник акту приймання-передачі послуг повертається Адвокату. Підписання акту приймання-передачі послуг Клієнтом підтверджує відсутність зауважень Клієнтом щодо наданих послуг. Оплата послуг здійснюється Клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг. Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №6 від 21.11.2020 , на виконання умов Договору про надання правової допомоги №38 від 01 серпня 2020 Адвокатом Нестеренко Оленою Анатолієвною були надані ТзОВ "Південьбудресурс" наступні послуги:

1. Вивчення Договору №53-122-01-20-09784 від 10 червня 2020.

2. Складання та подання до Господарського суду Рівненської області позовної заяви про стягнення суми заборгованості. Підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг, Сторони підтвердили, що Адвокатом зазначені послуги надані особисто, якісно та в повному обсязі у відповідності до умов Договору про надання правової допомоги №38 від 01 серпня 2020. За надані Адвокатом послуги Клієнт зобов`язаний протягом 2 банківських днів з дня підписання цього акту приймання-передачі наданих послуг виплатити Адвокату винагороду у сумі 10 000 грн. Оплата, погоджена сторонами, позивачем була перерахована адвокату згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №19 від 21.11.2020 на суму 10 000,00 грн. Відповідач, в свою чергу, у відзиві на позов заперечив проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, зазначив що справа, не зважаючи на ціну позову, не є складною. Позов становить вимогу про стягнення заборгованості за поставлений товар, при наявності доказів отримання товару покупцем і відсутності доказів оплати (у даному випадку часткової оплати). У даній справі немає складних правових позицій, вона врегульована чіткими приписами Господарського та Цивільного кодексів. Справа не потребує будь якого роду експертиз, аналізу додаткових правових джерел, дослідження великої кількості доказів або дослідження складних за своєю суттю доказів. Також справа не потребує залучення у справу сторонніх осіб, надання додаткових пояснень або вчинення будь яких інших дій. Робота адвоката зводилась до аналізу, простого за змістом, договору, видаткових накладних у кількості 6 штук та ярликів до даних видаткових накладних у кількості 6 штук, претензії, і була направлена до відповідача з аналогічними позовним претензійними вимогами. Складання позову у даній справі не потребує значного аналізу правових норм, судової практики. Що підтверджується і тим, що текст позовної заяви містить посилання лише на норми Господарського та Цивільного кодексів та Господарського процесуального кодексу. Дану позовну заяву без перебільшень є підстави назвати шаблонною. Розрахунок 3% річних, є усі підстави припустити, що був здійснений у системі Ліга Закон, здійснення якого відбувається шляхом заповнення простих даних, а підрахунок здійснює сама система. Тому відсутні підстави для того, що б даний розрахунок вважати таким, на підготовку якого витрачено велику кількість часу або для підготовки якого необхідні спеціальні знання, вміння чи навички. При цьому, у тексті позовної заяви у абзаці 5 сторінки 4 зазначено, що позивачем на дату подання позову сплачено 10 000 грн., за вже надані адвокатські послуги. Тобто, за аналіз договору та документів пов`язаних з його виконанням та за складання та подання позовної заяви, на думку адвоката, коштує 10 000 грн. При тій обставині, що розмір мінімальної заробітної плати за місяць в України становить 5 000 гривень. Відповідач вважав, що вказана вартість зазначених послуг є необґрунтовано значно завищеною і не відповідає принципу співмірності складності проведеної роботи і її заявленої вартості. Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу зазначив, що матеріали справи містять беззаперечні докази отримання позивачем правової допомоги та її оплати, однак з огляду на часткову відмову в задоволенні позовних вимог, що спричинене неправильним розрахунком позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат (2 000,00 грн.) суд першої інстанції залишив за позивачем. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України). Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України). У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом заперечував проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу посилаючись, в тому числі, на їх неспівмірність. Водночас, як свідчить зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішено з урахуванням заперечень відповідача. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд за наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов правомірного висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 8 000грн., оскільки зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг, такі витрати мають характер необхідних, що відповідає критеріям розумності, справедливості та не є надмірним тягарем для відповідача. Посилання апелянта на судову практику по аналогічним господарським справам в яких відповідачем є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", колегією суддів не приймаються до уваги, враховуючи наступне. У справі №910/12838/20 предметом спору є стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 30 829, 91 грн. заборгованості, при цьому стягнуто з відповідача 1 937 грн. витрат на професійну правничу допомогу, У справі №910/11952/19 предметом спору є стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 65 790,76 грн. заборгованості, при цьому стягнуто з відповідача 2 877,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу Тоді як у справі №918/1113/20 предметом спору є стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 1 023 831,84 грн. заборгованості. Окрім того, справи №910/12838/20 та №910/11952/19 розглядалися судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання сторін. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 р. у справі №918/1113/20 в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. прийняте з дотриманням норм процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 р. у справі №918/1113/20 в оскаржуваній частині залишити без змін. Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 р. у справі № 918/1113/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 р. у справі №918/1113/20 в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь ТОВ "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Справу 918/1113/20 повернути до господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "25" березня 2021 р. Головуючий суддя Демидюк О.О. Суддя Савченко Г.І. Суддя Павлюк І.Ю.