Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/12089/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" липня 2020 р. Справа№ 910/12089/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пашкіної С.А. суддів: Буравльова С.І. Андрієнка В.В. За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А. представників сторін: від позивача: Дудко О.В. ( ордер серія АЇ №10154486 від 09.12.2019); від відповідача: Хілінський А.О. ( ордер серія ВН №14803 від 14.07.2020); Целіков В.В. - голова правління; від третьої особи: не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 910/12089/19 (суддя Ковтун С.А.) за позовом Фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Технологія. Процеси. Контроль" про стягнення 345697, 55 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/12089/19 відмовлено в задоволенні позову фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича до Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод». Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що: - у разі виникнення спору стосовно набуття майна або збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 ЦК України; - оскільки договір оренди є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався та не є припиненим, враховуючи презумпцію правомірності правочину, у відповідача наявні правові підстави як в орендодавця для отримання орендних платежів на підставі договору оренди. Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 по справі № 910/12089/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 345 697,55 грн. отримані, як дохід від безпідставно набутого майна В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що: - позивачем суду було надано належні та допустимі докази набуття відповідачем у власність будівлі позивача без достатньої на то правової підстави та обізнаності відповідача у тому, що починаючи з 18.12.2018 він володіє будівлею позивача без достатньої правової підстави, що є підставою для задоволення позовних вимог власника майна (позивача) у випадку застосування закону, який підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, а саме: вимог статті 1214 Цивільного кодексу України; - спосіб отримання доходу відповідачем для подальшого його відшкодування законному власнику (позивачу) значення не має та не є перешкодою, оскільки пріоритетним є встановлення саме факту відсутності правової підстави у особи-набувача володіти таким майном, користуватись ним та, відповідно укладати договори оренди з третіми особами. Під відсутністю правової підстави слід розуміти такий перехід майна від законного власника до особи-набувача, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, за таких умов відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок легітимного власника поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином; - місцевим господарським судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки позивач надав до суду клопотання про долучення практики Верховного Суду, про що всупереч вимогам ч.3 ст. 238 ГПК України не зазначено в описовій частині оскаржуваного рішення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Буравльова С.І., Сітайло Л.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича, розгляд справи №910/12089/19 призначено до розгляду на 16.07.2020. Від відповідача (07.07.2020) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що: - у період з 28.12.2018 по 16.05.2019 приміщенням перебували у власності відповідача, що підтверджується відповідним витягом з ЄДР речових прав на нерухоме майно; - ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Технологія.Процеси.Контроль» на підставі договору оренди нежитлового приміщення №18-39510408002-ОР від 10 грудня 2018 року отримувало послуги оренди приміщення від ПАТ «Експериментальний механічний завод», що підтверджується відповідними актами наданих послуг, які містяться в матеріалах справи. Повертаючись до того факту, що відповідний договір оренди укладений між сторонами не визнаний недійсним зазначене виключає можливість стягнення будь-яких коштів з ПАТ «Експериментальний механічний завод», як таких, що безпідставно набуті. В той же час наявність актів надання послуг і договору оренди нежитлового приміщення виключає можливість безпідставного набуття грошових коштів. Від позивача (14.07.2020) надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про те, що: - відповідач не надав суду доказів законного набуття у власність нежитлових будівель літери «З» та «І» комплексу будівель за адресою:04080, м.Київ, вул. Кирилівська, 69 частина яких була передана в оренду на підставі договору оренди нежитлового приміщення №18-39510408002-ОР, укладеного 10.12.2018 року між відповідачем та ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Технологія.Процеси.Контроль.», якими можуть бути наступні документи: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; свідоцтво про право на спадщину; видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; рішення про закріплення нерухомого майна на права оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 у зв`язку з виходом судді Сітайло Л.Г. у відпустку 16.07.2020, у справі № 910/12089/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020 у справі № 910/12089/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича у справі № 910/12089/19 на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2020. 16.07.2020 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить зупинити розгляд справи №910/12089/19 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №758/14876/19 за позовом ПАТ "Експериментальний механічний завод" до Державного реєстратора КП «Реєстраціне бюро» Тарасенко Ігоря Миколайовича та Арутюнова Рубена Оганесовича про визнання протиправним дій та скасування рішення. Судова колегія, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/12089/19, вважає таке клопотання необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. 227 ГПК України, а тому відмовляє в його задоволенні. В судове засідання апеляційного господарського суду 16.07.2020 не з`явився представник третьої особи. На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення третьої особи про розгляд справи, ухвала від 30.06.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, а саме: 28040, Кіровоградська область, м. Олександрія, смт. Олександрійське, вул.Клубна, буд.9. Як вбачається з витягу з сайту Укрпошти та отриманої інформації за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення, здійсненого судом на адресу третьої особи процесуальних документів (зокрема, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020), відправлення за номером 0411631444644 (третя особа) вручене 07.07.2020 в 17:47. Враховуючи належне повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи, того що явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи. Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено. Фізична особа - підприємець Арутюнов Рубен Оганесович звернувся з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» на користь позивача суми доходу від безпідставно (ст. 1214 ЦК України) отриманих орендних платежів за договором №18-39510408002-ОР від 10.12.2018, разом у сумі, що дорівнює 345 697,55 грн, у зв`язку з неперерахуванням їх відповідачем позивачу у добровільному порядку, як власнику нерухомого майна, що здавалося в оренду. Звертаючись з позовними вимогами позивач зазначає про те, що з метою використання у своїй підприємницькій діяльності придбав у відповідача нежитлові будівлі - літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вул. Фрунзе, будинок номер 69 (будівля) на підставі договору купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 2322. 23.08.2016 року державний реєстратор Скульська Тетяна Анатоліївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 31071341). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/2421/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 залишено без змін. 19.12.2018 державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 29550024). Відтак, як вказує позивач, з 19.12.2018 будівля знаходиться у приватній власності позивача, а відповідач міг дізнатися про перебування у його власності будівлі без достатньої на це правової підстави не пізніше, ніж 19.12.2018 після проголошення 18.12.2018 Шостим апеляційним адміністративним судом вступної та резолютивної частини постанови у справі № 826/2421/18. Позивач зазначив, що здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495. Позивач стверджує, що починаючи з 19.12.2018 мав право на свій розсуд розпорядитися належною йому на праві приватної власності Будівлею та здійснюючи свою господарську діяльність надаючи її в оренду третім особам. Як стало відомо Позивачу, між Третьою особою та Відповідачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №18-39510408002-ОР від 10.12.2018 (з урахуванням додаткової угоди від 31.01.2019 до договору, двох актів приймання-передачі нерухомого майна в оренду, і також акта передачі у користування поштової скриньки), згідно умов якого Відповідач передав у тимчасове платне користування третій особі об`єкт нежитлового фонду (приміщення) у будівлі. Відповідно до умов п. 6.1. договору оренди даний договір діє до 31.12. 2019. Позивач звертався до третьої особи з листом від 27.05.2019 №13/05/19, де повідомляв третю особу, що приміщення, яке орендує третя особа, з 19.12.2018 перебуває у його приватній власності та просив про надання доказів здійснення оплати за користування приміщенням на підставі договору оренди. Враховуючи надані третьою особою докази (копії рахунків на підставі яких третя особа здійснювала оплату відповідачу за користування орендованим приміщенням за період 01.01.2019 - 31.05.2019; платіжні доручення про здійснення третьою особою оплати на користь відповідача за користування орендованим приміщенням за період 01.01.2019 - 31.05.2019; копії актів наданих послуг, які підтверджують надання відповідачем послуг оренди приміщення третій особі у період 01.01.2019 - 31.05.2019) позивач стверджує, що загальна сума безпідставно отриманого відповідачем доходу від надання третій особі в оренду належного позивачу приміщення становить 345 697,55 грн. Відповідач заперечуючи щодо позову, зокрема у відзиві на позовну заяву, вказував про те, що: - з орендних платежів третьої особи сплачувався ПДВ, тоді як позивач, як ФОП, зареєструвався як платник податків лише 01.07.2019, тому на думку відповідача, позивач безпідставно вимагає стягнення доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням ПДВ, обов`язок відносно сплати якого вже виконано відповідачем у повному обсязі; - наявність у позивача статусу ФОПа не свідчить про те, що останній виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з надання в оренду спірних будівель і споруд, тим більше, починаючи з 19.12.2018, тому на думку Відповідача, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідач при цьому вказує, що і договір про набуття приміщень у власність укладався саме фізичною особою та не мав формулювання "з метою використання у підприємницькій діяльності", і позивач не підтвердив обставину використання приміщень як ФОП. Судова колегія апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За змістом частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду. В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення). Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності. Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу. Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді. За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України). Згідно із частинами 1 та 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, з позовом у даній справі звернувся позивач, фізична особа - підприємець Арутюнов Рубен Оганесович, з вимогами до відповідача-Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод", про стягнення грошових коштів у розмірі 345 697,55 грн., отриманих як дохід від безпідставно набутого майна, яке, на твердження позивача, перебувало у його власності. Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства (ч. 2 ст. 319 ЦК України). Приписами ч. 1 ст. 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять, зокрема, відомості про право власності (довірчої власності) та суб`єкта (суб`єктів) цього права. Згідно ч. 1 ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Таким чином, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться відомості про право власності фізичної особи без зазначення статусу підприємця. Водночас, згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. На обґрунтування звернення з даним позовом до господарського суду позивач зазначив, зокрема, що він здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495. Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) позивач, як фізична особа-підприємець, здійснює свою економічну діяльність згідно КВЕД 16.23 - Виробництво інших будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 - Виробництво дерев`яної тари; 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), тощо. Такі обставини підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи. Також, враховуючи статус майна (належить до будівель промисловості), судова колегія зазначає, що таке майно може бути використане позивачем виключено у господарській діяльності, а не для особистих цілей (проживання, відпочинку тощо). Виходячи з викладеного судова колегія дійшла до висновку, що за своїм суб`єктним складом спір у даній справі підпадає під дію статті 4 ГПК України, його предмет охоплюється статтею 20 ГПК України; а право (інтерес) позивача підлягають судовому захисту у господарському суді. Отже, спір у даній справі відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Так, предметом спору у даній справі є відшкодування доходів від володіння, користування та розпорядження майном (приміщенням), що належить на праві власності позивачу. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно з частиною 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Відповідно до частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, тобто обов`язок зі сплати орендної плати закон покладає на орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає орендодавцю. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (статті 761 ЦК України). Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Згідно ч. 1, 2 ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Предметом доказування у даній справі є: обставини перебування майна у власності позивача; обставини володіння, користування та розпорядження відповідачем майном, яке на праві власності належить позивачу; обставини обізнаності відповідача про те, що він володіє майном без достатньої правової підстави; обставини отримання відповідачем доходу від належного позивачу на праві власності майна. На підтвердження перебування будівлі, починаючи з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи, у власності позивача останній надав такі докази: - належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 2322; - інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) від 23.05.2019 (номер інформаційної довідки № 167687875). На підтвердження обізнаності відповідача, який міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018, про те, що він володіє будівлею без достатньої правової підстави позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/2421/18 від 18.12.2018, копія якої наявна в матеріалах справи. На підтвердження отриманого відповідачем доходу від володіння, користування та розпорядження майном, що належить позивачу на праві власності, останній надав такі докази: - належним чином засвідчену копію договору оренди нежитлового приміщення №18-39510408002-ОР від 10.12.2018 з додатками; - належним чином засвідчені копії рахунків, на підставі яких третя особа здійснювала оплату відповідачу за користування орендованим приміщенням за період 01.01.2019 - 31.05.2019, а саме: № 1073 від 21.11.2018; №1074 від 21.11.2018; №39 від 21.02.2019; №147 від 21.03.2019; №205 від 19.04.2019. - належним чином засвідчені копії платіжних доручень, проведених банком, що підтверджують здійснення третьою особою оплати на користь відповідача за користування орендованим приміщенням за період 01.01.2019 - 31.05.2019, №536 від 10.12.2018,№537 від 10.12.2018, №650 від 05.03.2019, №690 від 10.04.2019, №732 від 15.05.2019. - належним чином засвідчені копії актів наданих послуг, які підтверджують надання відповідачем послуг оренди приміщення третій особі у період 01.01.2019 - 31.05.2019, а саме: №19000065 від 31.01.2019, №19000085 від 28.02.2019, №19000344 від 31.03.2019, №19000400 від 30.04.2019, №19000527 від 31.05.2019. Відхиляючи заперечення відповідача щодо того, що з 28.12.2018 по 16.05.2019 будівля перебувала у його власності, судова колегія зазначає наступне. З наявних в матеріалах справи доказів судовою колегією встановлено, що будівля перебуває у власності позивача на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2009 між відповідачем (ВАТ "Експериментальний механічний завод", яке в подальшому змінило назву типу акціонерного товариства на ПАТ) та позивачем, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрований в реєстрі за номером №2322. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вул. Фрунзе (теперішня назва вул. Кирилівська), будинок номер 69, що іменувалася і надалі іменуватиметься судом у рішенні як "Будівля". 23.08.2016 державний реєстратор Скульська Тетяна Анатоліївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису: 16050555, індексний номер рішення: 31071341). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/2421/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 року нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 залишено без змін. 19.12.2018 державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 29550024). Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 826/2421/18 залишені без змін. Наявною у матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2019 (номер інформаційної довідки № 167687875), від 08.07.2019 (номер інформаційної довідки № 172960093), від 21.10.2019 (номер інформаційної довідки № 185426724) та від 11.11.2019 (номер інформаційної довідки № 188196578) підтверджується, що починаючи з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 806528980000, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 8016.1, Опис: будівля дільниці товарів широкого вжитку, гараж (літера "З") площею 1611,50 кв.м., адміністративний корпус (літера "А") площею 2549,60 кв.м., склад матеріалів і лісу (літера "М") площею 563,90 кв.м., склад електромеханічного відділення (літера "І") площею 332,00 кв.м., будівля відділення для зарядки електротранспорту (літера "И") площею 33,30 кв.м., склад "модуль" (літера "П") площею 79,60 кв.м., контрольно-пропускний пункт (літера "Й") площею 48,00 кв.м., будівля компресорної (літера "О") площею 131,10 кв.м., склад будівельних матеріалів (літера "Л") площею 390,20 кв.м., трансформаторний кіоск (літера "Е") площею 164,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літери "У", "Ф") площею 30,60 кв.м., будівля цеху номер 8 (літера "Т") площею 1038,60 кв.м., будівля складу матеріалів цеху номер 8 (літера "К") площею 1043,00 кв.м. (літ. "Н" склад готової продукції площею 572,80 кв.м. знесений відповідно до довідки від 18.11.2015 року №15047 (И-2015) виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності), адреса: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 69 належить на праві приватної власності Арутюнову Рубену Оганесовичу (номер запису про право власності: 29550024). В якості підстави виникнення такого права власності вказано: "акт приймання-передачі нерухомого майна, до договору купівлі-продажу нежилих приміщень, серія та номер: б/н, виданий 29.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович; договір купівлі-продажу, серія та номер: 2322, виданий 19.10.2009, видавник: Пестич Л.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, серія та номер: б/н, виданий 27.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович; Довідка про повну сплату, серія та номер: 45/01, виданий 28.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод". З відомостей, що розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 було відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" та Арутюнова Рубена Оганесовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 910/18467/16 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 в редакції даної постанови, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 залишено без змін. Отже, договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009, який визначено підставою для реєстрації права власності позивача на будівлю є дійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Водночас, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження його доводів про те, що у період з 28.12.2018 по 16.05.2019 будівля перебувала у власності відповідача. При цьому судова колегія вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 640/5124/19, оскільки така постанова не є рішенням суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а тому відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є підставою для реєстрації права власності відповідача на будівлю. Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідачем не надано документів, на підставі яких згідно вимог ст. 328 ЦК України набувається право власності та на підставі яких згідно ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Водночас, позивачем надано суду відповідні докази, а наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна підтверджує, що позивач з 19.12.2018 був власником будівлі та станом на час розгляду справи продовжує бути її власником. Таким чином, судовою колегією визнаються встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, а саме: обставини перебування будівлі, в тому числі, приміщення в її складі, в період з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи у власності позивача; обставини володіння, користування та розпорядження відповідачем майном, яке на праві власності належить позивачу; обставини обізнаності відповідача (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє будівлею без достатньої правової підстави, з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем. Крім того, згідно з умовами договору оренди №18-39510408002-ОР від 10.12.2018, який було укладено між відповідачем та третьою особою, відповідач, як орендодавець, передав, а третя особа, як орендар, прийняла у тимчасове платне користування (оренду) майно, визначене у договорі за плату та на обумовлений строк для використання його у господарській діяльності орендаря (розділ 1 договору). Майно вважається переданим в оренду або повернутим з оренди після підписання сторонами відповідного акта, та у матеріалах справи наявні відповідний акт від 10.12.2018 (передача в оренду). Розмір щомісячної орендної плати за користування майном сторонами визначено у розділі 3 договору, і у розділі 6 договору сторонами було погоджено, що договір діє до 31.12.2019. Статтею 764 ЦК України встановлено, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наявні в матеріалах справи акти надання послуг, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками відповідача та третьої особи, підтверджують надання відповідачем третій особі послуг оренди приміщення у спірний період. Також, на підставі виставлених у межах договору оренди рахунків (копії наявні у справі) третя особа сплатила відповідачу по договору оренди суму коштів за спірний період у розмірі 345 697,55 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, що також залучені до справи. Таким чином, з матеріалів справи вбачаються встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, щодо отримання відповідачем доходу від передачі в оренду майна (приміщення), що належить позивачу на праві приватної власності, на загальну суму 345 697,55 за період 01.01.2019 - 31.05.2019. Як вище встановлено судом, будівля, в тому числі приміщення у її складі, в спірний період 01.01.2019 - 31.05.2019 перебувала у власності позивача, а відповідач був обізнаним (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє будівлею без достатньої правової підстави. Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Тобто обов`язок зі сплати орендної плати закон покладає на орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає орендодавцю. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (статті 761 ЦК України). Враховуючи наведені норми, саме позивач, як власник майна, має право на отримання орендної плати за користування його майном третьою особою. Посилання відповідача на те, що позивач повинен був письмово повідомити орендаря (третю особу) про заміну сторони у зобов`язанні починаючи з 19.12.2018, тоді як відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог, судовою колегією відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування доходу, отриманого відповідачем від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу, а спірні правовідносини регулюються приписами статті 1214 Цивільного кодексу України, яка таких дій від позивача не вимагає. Також судовою колегією не можуть бути покладені в основу рішення доводи відповідача щодо права позивача претендувати на отримання спірної суми коштів, оскільки договір оренди укладений між відповідачем та третьою особою є діючим, в зв`язку з тим, що дія договору оренди не є перешкодою для застосування ст. 1214 ЦК України до спірних правовідносин. Підсумовуючи вище наведене апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на підставі ч. 1 ст. 1214 ЦК України грошових коштів у сумі 345 697 грн. 55 коп., отриманих відповідачем як дохід від передачі в оренду майна, що належить позивачу на праві власності, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача. З огляду на наведене, витрати позивача на оплату судового збору в сумі 5185грн. 48 коп. та інші судові витрати позивача разом у сумі 57 грн. пов`язані з розглядом справи (направлення цінним листом на адресу відповідача та третьої особи позовної заяви з долученими до неї документами) покладаються на відповідача. Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/12089/19 скасувати. 3.Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" ( 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69; ЄДРПОУ 00110734) на користь Фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) грошових коштів у розмірі 345 697,55 грн., отриманих як дохід від безпідставно набутого майна, 5187,47 грн. судового збору та 57,00 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовлення її до розгляду.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69; ЄДРПОУ 00110734) на користь Фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) 7 778,19 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 57,00 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в суді апеляційної інстанції або підготовлення її до розгляду.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/12089/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Головуючий суддя С.А. Пашкіна Судді С.І. Буравльов В.В.Андрієнко