Постанова 4824 № 369/3441/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №369/3441/16-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/5465/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Лівінського С.В., Суханової Є.М., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : 07 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулося до суду із названим позовом, де, з урахуванням збільшених позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь основну заборгованість за кредитним договором №50005950 від 12.09.2012 у розмірі 313 216,34 грн., заборгованість за додатковим кредитом - 121 441,07 грн., збитки у розмірі 15 900,00 грн., штраф - 48 093,20 грн., пеню за договором - 3 149,71 грн., пеню за додатковим кредитом - 12 183,74 грн., 3% річних за договором - 31 194,26 грн., 3% річних за додатковим кредитом у розмірі 9 202,31 грн., інфляційні втрати за договором - 139 356,61 грн. та інфляційні втрати за додатковим кредитом - 39 402,01грн., а загалом - 733 139,25 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №50005950 відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 231 399,95 грн., що є еквівалентом 28 532,67 доларів США на день укладання договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки Audi, модель А6, кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб.см., рік випуску 2012 , ( надалі за текстом - «Автомобіль»), а відповідач - зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачеві кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору та згідно із графіком погашення кредиту, що становить невід`ємну частину договору. Крім того, відповідно до договору про внесення змін/додаткової угоди №1 від 18.09.2014 до кредитного договору №50005950 від 12.09.2012 позивачем було надано відповідачеві додатковий кредит у сумі в еквіваленті 7 111,23 доларів США в українських гривнях, що на дату укладення додаткового кредиту становило 96 001,61 грн. Цільове призначення додаткового кредиту: сплата страхових платежів за договором рахування, укладеним на виконання умов кредитного договору. Згідно з п. 1.6. Умов кредитування, виконання зобов`язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу №50005950 від 18.09.2012 за яким, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором, відповідачем було передано у заставу транспортний засіб марки Audi, модель А6 , кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 984 куб.см., рік випуску 2012 , чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , заставною вартістю 355 999,97 грн. Починаючи з жовтня 2014 року відповідач почав порушувати свої зобов`язання за договором щодо оплати щомісячних платежів, сплачуючи їх з порушенням строків, погоджених в графіку погашення кредиту, а з вересня 2015 року - взагалі перестав сплачувати щомісячні платежі. Станом на 30.03.2016 відповідач має заборгованість щодо сплати таких щомісячних платежів: часткова несплата щомісячного платежу за вересень 2015 року у розмірі 4 625,83 грн., відповідно до рахунку №00282382 від 02.09.2015. Строк виконання зобов`язання не пізніше 15.09.2015 р.; несплата щомісячного платежу за жовтень 2015 року у розмірі 12 782,48 грн., відповідно до рахунку №00287430 від 05.10.2015. Строк виконання зобов`язання не пізніше 15.010.2015 р.; несплата щомісячного платежу за листопад 2015 року у розмірі 13 917,14 грн., відповідно до рахунку №00292854 від 02.11.2015. Строк виконання зобов`язання не пізніше 15.11.2015. Таким чином, станом на 30.03.2016 ( дату складання цієї позовної заяви ) у відповідача існує заборгованість перед позивачем за несплаченими щомісячними платежами за договором на загальну суму 31 325,45 грн. У зв`язку з систематичним невиконанням умов договору 20.11.2015 позивачем було направлено вимогу ( повідомлення ) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором №50005950 від 16.11.2015 року з вимогою повернути суму кредиту. Вимога не була отримана відповідачем, про що свідчить конверт до рекомендованого повідомлення №0430600735955 з відміткою про повернення «у зв`язку із закінченням терміну зберігання». Таким чином, враховуючи те, що відповідачем вимога не була отримана, останнім днем повернення кредиту та сплати заборгованості відповідно було 20 грудня 2015 року. Однак, Відповідач у вказані строки кредит не повернув, заборгованість за договором не сплатив. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» основну заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором №50005950 від 12.09.2012 у розмірі 313 216,34 грн., заборгованість за додатковим кредитом - 121 441,07 грн., штраф - 48 093,20 грн., пеню за договором - 3 149,71 грн., пеню за додатковим кредитом -12 183,74 грн., 3 % річних за договором - 31 194,26 грн., 3 % річних за додатковим кредитом - 9 202,31 грн., а всього 538 480,63 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 498, 54 грн. В решті вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» відмовлено. На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що позивачем було виконано в повному обсязі умови договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 . Разом з тим, в порушення умов кредитного договору та додаткової угоди, відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином передбачені договорами обов`язки по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що, у свою чергу, порушує права ТОВ «Порше Мобіліті». Станом на 18.04.2019 у відповідача існує заборгованість за основним договором перед позивачем за несплаченими щомісячними платежами за договором на загальну суму 31 325,45 грн. Залишок неповернутої суми кредиту за договором, становить еквівалент в гривні 12 123,16 доларів США і, відповідно до обмінного курсу ГІАТ «Креді Агріколь Банк» - 23,062 грн. за 1 долар США, станом на дату складання вимоги, становить 279 584,32 грн. Крім того, згідно кредитного договору, на відповідачі лежить обов`язок щодо сплати процентів 9,90 %, що становить 2 306, 57 грн. Також, станом на 18.04.2019 у відповідача існує заборгованість за несплаченими платежами за додатковим кредитом на загальну суму 121 441,07 грн. За порушення п. 3.3. договору з відповідача також підлягає стягненню штраф в розмірі 46 279,99 грн., а за порушення п. 8.3. Умов кредитування, за порушення своїх зобов`язань відповідач був зобов`язаний сплатити штрафні санкції у розмірі 1 813,21 грн., що разом становить 48 093,20 грн. Загальна сума пені, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором складає 3 149,71 грн. Загальна сума пені, що підлягає сплаті через невиконання Відповідачем грошових зобов`язань за додатковим кредитом, складає 12 183,74 грн. Загальна сума 3% річних, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, складає 31 194,26 грн. За порушення терміну оплати чергового платежу з повернення додаткового кредиту Відповідач зобов`язаний сплатити 9 202,31 грн. Отже, суд визначає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» основну заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором №50005950 від 12.09.2012 у розмірі 313 216,34 грн., заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 121 441, 07 грн., штраф у розмірі 48 093,20 грн., пеню за договором у розмірі 3 149,71 грн., пеню за додатковим кредитом у розмірі 12 183,74 грн., 3% річних за договором у розмірі 31 194,26 грн., 3% річних за додатковим кредитом у розмірі 9 202,31 грн., а всього 538 480,63 грн. Суд відмовляє у вимогах позову що стосуються стягнення збитків збитків у розмірі 15 900,00 грн., виходячи з наступного. Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Так позивач зазначив що зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач був вимушений скористатися своїм правом відповідно до договору і чинного законодавства почати процедуру звернення стягнення на предмет застави у примусовому порядку та процесу стягнення заборгованості за договором з відповідача. 27.01.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №63 щодо звернення стягнення на предмет застави. Таким, чином позивач поніс витрати у зв`язку із вчиненням виконавчого напису на суму 3 900 грн. Разом з тим, згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець Осани Сергіївни, вчинений 27 січня 2016 року, зареєстрований у реєстрі за № 63, про звернення стягнення на транспортний засіб марки АUDІ, модель А6, рік виробництва 2012, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Дане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року. Таким чином, враховуючи неправомірність відповідного виконавчого напису, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми оплати за його вчинення. Також позивачем віднесено до збитків витрати у зв`язку з представництвом інтересів позивача в суді та підготовкою процесуальних документів, які були необхідні для захисту інтересів позивача у зв`язку з порушенням умов договору на суму 12 000,00 грн. Разом з тим, правова природа даних витрат на правову допомогу, відповідно, регламентуються відповідними статтями Цивільного процесуального кодексу України. Також суд вважає за необхідне відмовити у вимогах позову що стосуються інфляційних втрат за основним та додатковим договором виходячи з наступного. За умовами кредитного договору усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування. Індекс інфляції це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Оскільки позивачем заявлені вимоги що стосуються еквіваленту до іноземної валюті, а саме доларів США, до такої суми положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, в частині інфляційних втрат, не можуть бути застосовані. Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні та порушенням норм процесуального права. Просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог у справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити за недоведеністю. Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 12.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №50005950 ( а.с. 12, 13-20, 21-24 т. 1 ). Відповідно до умов якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 231 399,95 грн., що є еквівалентом 28 532,67 доларів США на день укладання договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,90%, для придбання автомобіля марки Audi, модель А6, кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб.см., рік випуску 2012 , а відповідач - зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачеві кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту, інші платежі відповідно до умов кредитного договору та згідно із графіком погашення кредиту, що становить невід`ємну частину договору ( там же ). Усі платежі за кредитним договором, як зазначено у правочині, повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування ( там же ). Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту визначено в гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент встановлення рахунка обмінного курсу банку. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни або обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту Графіком погашення кредиту до кредитного договору встановлена сума щомісячного платежу в доларах США, що складає 604,83 доларів США. Як вбачається з графіку погашення кредиту від 19.09.2014 сума, що підлягає сплаті щомісячно з 15.10.2014р. збільшена з 604,83 доларів США до 803,99 доларів США. Відповідно до п. 3.2.1. загальних умов кредитування, у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору. Згідно із умовами п. 3.3. договору, відповідач зобов`язаний повернути позивачеві у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі, що підлягають застосуванню потягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних-осіб-підприємців та юридичних осіб). Відповідно до п. 8.1. договору, у разі порушення відповідачем терміну оплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 10% (десяти відсотків) річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Згідно ж п. 8.2. договору, у разі порушення відповідачем терміну повернення кредиту, визначеного у статті 3.3., за винятком умови порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в ст. 3.2.1., відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від суми кредиту. Відповідно до п. 8.3. договору, за кожен випадок порушення відповідачем умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4. договору відповідач сплачує позивачеві штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 Євро чи 25 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 Євро чи 30 доларів США за третю вимогу (якщо позивач вирішить надіслати таку вимогу). Крім того, відповідно до договору про внесення змін / додаткової угоди №1 від 18.09.2014 до кредитного договору №50005950 від 12.09.2012 /, позивачем було надано відповідачеві додатковий кредит у сумі в еквіваленті 7 111,23 доларів США в українських гривнях, що на дату укладення правочину становило 96 001,61 грн. ( а.с. 25-29, 30-32 т. 1 ). Цільове призначення додаткового кредиту: сплата страхових платежів за договором рахування, укладеним на виконання умов кредитного договору ( там же ). Відповідно ж п. 1.6. Загальних умов кредитування, виконання зобов`язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу №50005950 від 18.09.2012 за яким, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором, відповідачем було передано у заставу транспортний засіб марки Audi, модель А6 , кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 984 куб.см., рік випуску 2012 , чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , заставною вартістю 355 999,97 грн. ( а.с. 33-36 т. 1 ) Починаючи з вересня 2014 року, відповідач не виконує свої зобов`язання за договорами, унаслідок чого станом на 30.03.2016 відповідач мав заборгованість щодо сплати щомісячного платежу за вересень 2015 року у розмірі 4 625,83 грн., відповідно до рахунку №00282382 від 02.09.2015, строк виконання зобов`язання не пізніше 15.09.2015 р.; за жовтень 2015 року - 12 782,48 грн., відповідно до рахунку №00287430 від 05.10.2015, строк виконання зобов`язання не пізніше 15.10.2015; за листопад 2015 року 13 917,14 грн., відповідно до рахунку №00292854 від 02.11.2015, строк виконання зобов`язання не пізніше 15.11.2015. У зв`язку з невиконанням умов договору, 20.11.2015 позивачем було направлено ОСОБА_1 вимогу ( повідомлення ) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором №50005950 від 16.11.2015 року з вимогою повернути суму кредиту та заборгованість за правочином ( а.с. 37-38, 39 т. 1 ). Оскільки вимога кредитора не була виконана відповідачем, то 07 квітня 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, які уточнив 18 квітня 2019 року ( а.с. 1-11, 78, 201-213 т. 1 ). Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року, з яким не погодився апеллянт і подав апеляцію, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» основну заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором №50005950 від 12.09.2012 у розмірі 313 216,34 грн., заборгованість за додатковим кредитом - 121 441,07 грн., штраф - 48 093,20 грн., пеню за договором - 3 149,71 грн., пеню за додатковим кредитом -12 183,74 грн., 3 % річних за договором - 31 194,26 грн., 3 % річних за додатковим кредитом - 9 202,31 грн., а всього 538 480,63 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 498, 54 грн. В решті вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» відмовлено ( а.с. 64-73, 77-83 т. 2 ). Вирішуючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд другої інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, за винятком ухвалення рішення про стягнення із відповідача штрафу, вважає за необхідне зазначити наступне. Так, з точки зору другої інстанції, факт виконання позивачем своїх зобов`язань за правочином підтверджується наданими доказами ( а.с. 12, 13-20, 21-24, 25-29, 30-32, 33-36, 37-38 т. 1 ), дослідженими судом та які відносить до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх згідно положень 77-80 ЦПК України. Будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність укладеного між сторонами правочину матеріали справи не містять і відповідач їх не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. Тим паче, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору від 12.09.2012 відмовлено ( а.с. 140-149, 150-156 т. 1 ), яким, на переконання суду другої інстанції, підтверджено правомірність угоди та умови на яких вона укладена. Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування визначеної судом першої інстанції заборгованості щодо суми кредиту за вказаним правочином і таких не надав відповідач до суду апеляційної інстанції. У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач повинен був довести ті обставини, на які б він посилався, як на підставу своїх заперечень. Разом з тим, ОСОБА_1 не звільнений від обов`язку доказування за позовом згідно положень ст. 82 ЦПК України. Відтак, на переконання апеляційного суду, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним. А тому, за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до норм ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України за невиконання умов правочинів щодо зазначених складових, за винятком штрафу. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 213-215 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення в названій частині. А тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 213, 509, 533, 637 ЦК України, ст. 93 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції, не знайшли свого підтвердження при розгляді встановленої частини справи. Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що кредитний договір підписаний неуповноваженою особою, відсутні у справі докази отримання грошових коштів за правочинами, невірно проведений розрахунок заборгованості, на переконання апеляційного суду та в силу викладеного, не відповідають дійсності та не спростовують висновків місцевого суду з якими погодився суд другої інстанції та не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог з цього приводу. Наданий місцевому суду висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи від 30 жовтня 2019 року №2888 про непідтвердження заборгованості відповідача за кредитним договором від 12.092012 ( а.с. 29-48 т. 2 ), з точки зору суду другої інстанції, на підставі викладеного, не спростовує висновки місцевого суду про обґрунтованість заявлених вимог, з якими погодився суд другої інстанції, оскільки ним ( експертом ), як зазначено, не були досліджені зазначені документи. Відтак, викладені у апеляційній скарзі доводи щодо названої частини рішення про задоволення позову суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване в цій частині у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України. Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено. При цьому, з приводу апеляційних вимог щодо скасування рішення в частині стягнення штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне. За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно ж положень ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, як зазначено в заявлених позовних вимогах, що підтвердив і представник позивача у судовому засіданні, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відтак, рішення місцевого суду в частині стягнення із відповідача штрафу в розмірі 48 093,20 грн., на переконання апеляційного суду, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а тому - підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення у цій частині про відмову в задоволенні цих вимог згідно положень ст. 376 ЦПК України та названих статей матеріального права. При цьому, рішення місцевого суду в частині стягнення судового збору необхідно змінити та стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 4 903,87 (( 313 216,34 + 121 441,07 + 3 149,71 + 12 183,74 + 31 194,26 + 9 202,31 ) : 733 139,25 ) х ( 6 904,40 + 4 092,69 )) грн. Крім того, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 141, 263, 264, 265, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» штрафу в розмірі 48 093,20 грн. скасувати та ухвалити у цій частині вимог нове судове рішення про залишення їх без задоволення. Рішення в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 4 903,87 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: С.В. Лівінський Є.М. Суханова