Постанова 4804 № 263/6739/20

22-ц/804/2321/20 263/6739/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Єдиний унікальний номер 263/6739/20 Номер провадження 22-ц/804/2321/20 14 липня 2020 року місто Маріуполь Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі: головуючого судді Гаврилової Г.Л., суддів Зайцевої С.А., Пономарьової О.М. сторони: заявник ОСОБА_1 боржник ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2020 року, у складі судді Хараджа Н.В., В С Т А Н О В И Л А : В червні 2020 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь заявника ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини заробітку (доходу) боржника, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Мотивуючи вимоги заяви, заявник посилалася на те, що з 01 липня 2017 року по 13 березня 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак на теперішній час колишній чоловік від утримання дитини ухиляється, що є підставою для стягнення з нього аліментів. Ухвалою Жовтневого суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2020 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 17 червня 2020 року подала апеляційну скаргу, та посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно відмовив заявнику у видачі судового наказу на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України, оскільки в порушення вимог процесуального закону, суд не звернувся до відповідного органу реєстрації місця проживання боржника, враховуючи, що ОСОБА_2 зареєстрований в м. Донецьку, про що зазначено в його анкетних даних, а в місті Маріуполі він постійно проживає. Окрім того, суд не звернув увагу на надану заявником довідку внутрішньо переміщеної особи видану ОСОБА_2 , та на те, що його місце перебування зареєстровано у встановленому законом порядку Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради. Запитів до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на підтвердження зареєстрованого місця перебування судом також не надсилалось. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2 відкрито. Учасникам справи направлено копії ухвали про відкриття провадження та копії апеляційної скарги, яку заявник ОСОБА_1 отримала 27 червня 2020 року, боржник ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження від 23.06.2020 та копію апеляційної скарги отримав 30.06.2020 року (а.с.36-38). В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Боржник своїм правом не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема, в пункті 1 частини першої статті 353 цього Кодексу( відмова у видачі судового наказу) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи згідно із ч.2 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника. Судова колегія вважає, що суд зробив передчасні висновки, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2020 року до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області звернулась ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування АДРЕСА_2 . Згідно ч. 1 та ч .2 ст. 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Згідно з ч.5 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо боржником у заві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Відповідно до ч. 6 ст. 165 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Відповідно до положень ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника, суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу. На виконання вимог ст. 165 ЦПК України судом було витребувано у Департаменту відділу аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради інформацію щодо місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 18) Відповідно до довідки Департаменту відділу аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради вбачається, що відомості щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні (а.с. 19) Разом з цим, як в заяві про видачу судового наказу, так і доданих до неї документах, заявник зазначає, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою та надає копію довідки про взяття його на облік внутрішньо перемішеної особи від 10 лютого 2017 року №0000111095 ( а.с. 15). Відповідно вказаної довідки, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 . Відповідно ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно ст. 4 даного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Згідно п.6. ст. 7 Закону№ 1706-VII реєстрація внутрішньо переміщеною особою юридичної особи (за умов її входження до складу засновників такої юридичної особи) або реєстрація такою внутрішньо переміщеною особою фізичної особи - підприємця здійснюється за її заявою та спрощеною процедурою (без вимог, що застосовуються за звичайної процедури) за місцем проживання такої особи у відповідному територіальному органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Відповідно вказаного Порядку Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до п. 2 Порядку для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи). Таким органом в м. Маріуполі Донецької області є Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради. За змістом пункту 5 Порядку № 509 з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики, до якої вноситься, зокрема, така інформація: прізвище, ім`я, по батькові, громадянство; дата, місце народження; стать; документ, що посвідчує особу; номер довідки, дата її видачі та назва органу, що її видав; відомості про останнє зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 Закону, та її фактичне місце проживання/перебування; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону. Разом з тим, суд, в порушення вимог процесуального закону, не врахував, що боржником є внутрішньо переміщена особа, що підтверджується доданою заявником при подачі заяви про видачу судового наказу відповідною Довідкою, та в якій зафіксоване фактичне проживання ОСОБА_2 , а саме- АДРЕСА_2 (а.с.15), та не звернувся до відповідного органу, тобто Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, для підтвердження даних відомостей. За таких обставин, висновок суду щодо неможливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника ОСОБА_2 є передчасним. Оскільки видача судового наказу не віднесена до компетенції суду апеляційної інстанції то відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена із порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2020 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Дата складення постанови 14 липня 2020 року. Судді: Г.Л. Гаврилова С.А. Зайцева О.М. Пономарьова