LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд460/1268/19

від 14.07.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби задовольнити, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №460/1268/19 - скасувати.

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1268/19 пров. № А/857/3297/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, ухвалене суддею Махаринець Д.Є. у м. Рівне в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №460/1268/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови, - ВСТАНОВИВ: 29 травня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Рівненської митниці ДФС, у якому просив визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00014 від 03.01.2019. В обгунтування вимог позовної заяви вказує на те, що до митного оформлення ним подано документи, що є достатніми для визначення митної вартості товарів та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Однак карткою відмови відповідачем оформлено відмову у митному оформленні транспортного засобу. Відповідач обставини прийняття такого рішення мотивував тим, що вартість транспортного засобу не може бути визнана за заявленою декларантом митною вартістю у зв`язку із відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Також вказує на те, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, яким ціну імпортованого транспортного засобу за резервним методом митним органом обраховано на рівні 20250,00 Євро, ним оскаржено у судовому порядку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Рішення суду мотивоване тим, що, встановлюючи обставини правомірності прийняття спірної картки відмови судом, враховано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №460/381/18, яким скасовано рішення про коригування митної вартості №UA204000/2019/000015/2 від 03.01.2019. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності додання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості листом від 03.01.2019 №б/н повідомлено про те, що додаткові документи додаватись не будуть, та заявлено клопотання про прийняття рішення без врахування передбачених ст.53 Митного кодексу України термінів. Підставою для направлення позивачу повідомлення з пропозицією надання додаткових документів слугувала наявна в ЦБД ЄАІС інформації щодо митної вартості подібного товару, яка є вищою за заявлену декларантом позивача. Наведені обставини, а також факт ненадання декларантом документів на вимогу митного органу, на думку скаржника, вказують на неточність та неповноту відомостей щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу. Відтак, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості транспортного засобу та неможливістю оформлення товару за поданою декларантом митною декларацією посадовою особою Рівненської митниці ДФС провомірно в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством, зокрема ст.256 Митного кодексу України, було оформлено картку відмови у митному оформленні від 03.01.2019 № UA204000/2019/00014. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача Рівненську митницю ДФС правонаступником - Рівненською митницею Держмитслужби. Згідно з п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 29.12.2018 декларантом позивача - ФОП ОСОБА_2 подано до Рівненської митниці ДФС митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UA204010/2018/229726, відповідно до якої одержувач (особа, відповідальна за фінансове врегулювання) ОСОБА_1 , для митного оформлення увезеного через Львівську митницю ДФС легкового автомобіля марки Audi модель А6 Allroad, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, пасажирський, номер двигуна - НОМЕР_2, двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2967 куб.см, бувший у використанні, тип кузова - універсал, колісна формула 4*4, рік виготовлення - 2013, виготовлений на базі кузова легкового автомобіля. В митній декларації № UA204010/2018/229726 зазначено: країна відправлення Чехія (графа 15); відомості про вартість 347301,53 (графа 12) валюта та загальна сума за рахунком 6900 євро (графа 22), курс валюти 31,714138; ціна товару 6900,00 (графа 42); код МВВ 6 (графа 43); коригування 347301,53 (графа 45). Разом з МД № UA204010/2018/229726 від 29.12.2018 декларантом позивача було подано документи, відображені в графі 44. 29.12.2018 Рівненською митницею ДФС декларанту було надіслано повідомлення, яким запропоновано подати додаткові документи: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять підтверджують заявлені декларантом відомості щодо вартості транспортування імпортованого транспортного засобу; копію експортної митної декларації. Роз`яснено право декларанта на подання інших документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Заявою від 03.01.2019 декларант позивача повідомив Рівненську митницю ДФС про те, що додаткові документи подаватись не будуть та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України. 03.01.2019 Рівненська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2019/000015/2, згідно змісту якого: І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. ІІ. Орган доходів і зборів володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару - заявлений декларантом за другорядним методом визначення митної вартості розрахований на підставі Звіту № 660Е про оцінку автомобіля Audi А6 VIN-код НОМЕР_1 від 17.12.2018, який підготовлений із помилками. Згідно витягу з електронного довідника SuperSCHWACKE 12/2018 (та згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2) вартість імпортованого КТЗ становить 19950 євро, що перевищує заявлену митну вартість КТЗ (10951,00 євро). ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять підтверджують заявлені декларантом відомості щодо вартості транспортування імпортованого транспортного засобу; копію експортної митної декларації. ІV. За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (статті 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником, для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (статті 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно з інформацією, наявною у митниці. Вартість товару визначено на підставі інформації згідно з витягом з електронного довідника SuperSCHWACKE 12/2018 (та форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2) - 19950,00 євро та інформації про вартість транспортних витрат (300 євро), наданої декларантом до митного оформлення. Числове значення митної вартості транспортного засобу становить 20250,00 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 642211,29 грн (а.с.41-42). За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих до митного оформлення, Рівненською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00014 від 03.01.2019. Роз`яснено про необхідність проведення декларуваня товарів відповідно до положень ст.257 Митного кодексу України (а.с.13-14). Позивач, вважаючи видану Рівненською митницею ДФС картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00014 від 03.01.2019 протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного. В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. За визначенням, викладеним у статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Згідно зі статтею 264 Митного кодексу орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.3 ст. 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, зокрема у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України). Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів, за яким вартість товару визначено на підставі інформації згідно витягу з електронного довідника SuperSchwacke 12/2018 на рівні 19950 євро та інформації про вартість транспортних витрат (300 євро), наданої декларнтом до митного оформлення; числове значення митної вартості згідно рішення митного органу про її коригування становить 20250,00 євро, скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили. У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (справа №460/381/18), задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості судом апеляційної інстанції критично оцінено використання відповідачем при визначенні митної вартості імпортованого товару каталожної вартості аналогічного транспортного засобу. Так, зі змісту оскаржуваної в межах спірних правовідносин картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00014 від 03.01.2019 слідує, що причиною відмови у митному оформленні є: митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, що імпортуються у зв`язку із неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Тобто, наданими до митного оформлення документами не підтверджено заявлену до митного оформлення ціну імпортованого транспортного засобу та на вимогу митного органу додаткових доказів декларантом позивача не надано. За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою

8. За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України). Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до частини першої статті 54 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Згідно доводів позивача митна вартість імпотовано товару підтверджуєтья наданими до митного оформлення товару рахунком-фактурою (FAKTURA-DANOVY DOKLAD) від 03.12.2018 №180100017, Актом про ведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 4209020/2018/49832 від 04.12.2018, Висновком про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (Звіт №660Е від 17.12.2018). Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України) Так, ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» 14.12.2018 виконано оцінку транспортного засобу Audi А6, Vin-код НОМЕР_1 , про що складено звіт №660Е від 17.12.2018. Відповідно до згаданого звіту ринкова вартість ввезеного на митну територію України автомобіля складає 10651,00 євро або 337504,34 грн (1 євро = 31,687573 станом на 14.12.2018). Натомість згідно з рахунком-фактурою (FAKTURA-DANOVY DOKLAD) від 03.12.2018 №180100017 до оплати виставлено покупцю ціну 6900,00 євро, що є нижчою оціночної вартості транспортного засобу, поданої позивачем до митного оформлення. Зазначена позивачем митна вартість товару не визнана митним органом. Відповідачем поставлено під сумнів правильність визначення митної вартості декларантом, вважаючи, що заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу згідно витягу з електронного довідника SuperSchwacke 12/2018, звіт про оцінку підготовлений з помилками. Подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, що зумовило направлення декларанту електронного повідомлення про надання додаткових документів на підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Тобто, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, а саме касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять підтверджують заявлені декларантом відомості щодо вартості транспортування імпортованого транспортного засобу; копію експортної митної декларації, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано. Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. При цьому, за змістом пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відтак, з огляду на положення статті 368 Митного кодексу України, згідно приписів якої для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів, колегія суддів зауважує, що документів про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися. Позивач доводить факт сплати за придбаний автомобіль на підставі рахунку-фактури, у якому міститься відмітка про оплату за товар готівкою. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи матеріали справи, встановив, що цей рахунок не є платіжним документом, який доводить факт оплати автомобіля. Аналізуючи наведені правові норми, та враховуючи те, що декларантом були надані органу доходів і зборів документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, однак їх зміст не підтвержував заявлену митну вартість ввізного товару та на вимогу митного органу належних документів декларантом надано не було, правильність розрахунку митної вартості імпортованого позивачем товару, здійсненого декларантом за другорядним методом, не могла бути перевірена митним органом за допомогою простих математичних розрахунків, що унеможливлювало визнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством, а відтак Рівненською митницею ДФС правомірно винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00014 від 03.01.2019. При цьому, колегія суддів зауважує, що у рішенні про відмову у митному оформленні зазначені причини відмови, наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та міститься інформацію про порядок його оскарження, як цього вимагають приписи ч.2 ст.256 Митного кодексу України. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00014 від 03.01.2019, оформленої Рівненською митницею ДФС, є безпідставними та необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби задовольнити, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №460/1268/19 - скасувати. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»