Постанова 4855 № 620/50/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/50/20 Суддя першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив: - бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо неперерахунку та невиплати ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 (чинною на момент виникнення правовідносин), а також постановою КМУ від 24 грудня 2019 р. № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» протиправною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення (100% суми підвищення перерахованої пенсії) відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 (чинною на момент виникнення правовідносин), а також постанови КМУ від 24 грудня 2019 р. № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян з 01.01.2018 року із врахуванням довідки від 28.02.2019 року №3.3-23; - стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, згідно висновку соціально-психологічного дослідження № 25-11-19 від 25 листопада 2019 року 23615 гривень, що становить 5 мінімальних заробітних плат; - стягнути витрати за проведення соціально-психологічного дослідження № 25-11-19 від 25 листопада 2019 року у розмірі 4173 грн., що підтверджується відповідною квитанцією; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати: 840,80 + 2102 гривень. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулись з апеляційними скаргами. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто позивачу. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 07 липня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 22975, від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у ОСОБА_1 виникли підстави для перерахунку пенсії, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області порушило право позивача на проведення перерахунку його пенсії (всупереч судовим рішенням, що набрали законної сили), крім того, отримавши від уповноваженого органу довідку відповідач знов не виконав покладених на нього повноважень та не здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , усі вищевказані дії призвели до душевних страждань позивача, у зв`язку з чим вимоги щодо стягнення моральної шкоди є також законними та обґрунтованими, втім, позов підлягає задоволенню з 05.03.2019 року (з часу скасування пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів № 103), а не з 01.01.2018 року, як помилково вказує позивач. Колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 11.09.2017 року звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років (а.с. 20). Листом від 21.09.2017 року № 1564/03/Г-12 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років (а.с. 21-23). Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 825/2126/17 від 18.04.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено: рішення Чернігівської окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року - скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено: визнано неправомірними дії (бездіяльність) ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугою років, зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити йому пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 01.08.2017 року (а.с. 31 - 35). 16.07.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії з 01.01.2018 року відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 37-38). У відповідь листом від 27.07.2018 року № 3558/03/51-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило, що ОСОБА_1 з 01.08.2017 року була призначена пенсія за вислугу років. Перерахунок пенсії не проводився, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити йому пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 01.08.2017. Проводити перерахунок пенсії вказаною постановою суду ГУ ПФУ в Чернігівській області не зобов`язано (а.с. 39). Не погоджуючись із такою відмовою відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів. Рішенням Чернігівської окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року в адміністративній справі № 2540/3146/18 позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області внести ОСОБА_1 до списків за формою згідно з додатком 1, передбаченим Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 та подати вказані дані органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (а.с. 41 - 46). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області в адміністративній справі № 2540/3146/18 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (а.с. 48 - 51). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання вказаного вище рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року (залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року) ОСОБА_1 було внесено до списків за формою згідно з додатком 1, передбаченим Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 та подано вказані дані органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Також до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України ГУ ПФУ в Чернігівській області надало список осіб, пенсії яких підлягають перерахунку з 01.01.2018 року. У свою чергу, Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України ГУ ПФУ в Чернігівській області надано Довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 28.02.2019 року № 3.3-23 (а.с. 57). Враховуючи рішення Чернігівської окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року в адміністративній справі № 2540/3146/18 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою від 09.04.2019 року, в якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії за вислугою років з 01.01.2018 року (а.с. 53 - 54). У відповідь листом від 25.04.2019 року № 1809/03/5-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило, що ОСОБА_1 було внесено до списків за формою згідно з додатком 1, передбаченим Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 та подано вказані дані органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Також до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України ГУ ПФУ в Чернігівській області надало список осіб, пенсії яких підлягають перерахунку з 01.01.2018 року. В зазначеному вище листі відповідач повідомив позивача, що підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відсутні, оскільки відповідно до рішень судів ГУ ПФУ в Чернігівській області не було зобов`язано провести відповідний перерахунок. Рішення суду виконано в межах покладених ним зобов`язань (а.с. 55 - 56). На рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 25.04.2019 року № 1809/03/5-12 позивачем подано скаргу від 15.05.2019 року до Пенсійного фонду України, в якій він просить зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок призначеної йому пенсії з 01.01.2018 року (а.с. 58-60). У відповідь листом від 12.06.2019 року № 14282/1-11 Пенсійний фонд України відмовив у задоволенні вимог позивача, зазначивши, що судовими рішеннями зобов`язань щодо перерахунку пенсії на ГУ ПФУ в Чернігівській області не покладено (а.с. 61). Не погоджуючись із рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови йому в перерахунку пенсії за вислугою років позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон № 2262- ХІІ) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Частина вісімнадцята статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Згідно з пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції:"5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.". Вказаною Постановою також установлено, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою. На виконання Постанови № 103 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Головне управління повинно було здійснений перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій виданої уповноваженим органом (довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 28.02.2019 року № 3.3-23 була надіслана відповідачеві Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції), однак відповідач, всупереч вимог норм чинного законодавства відмовив позивачеві у перерахунку його пенсії з 01.01.2018 року, мотивуючи відмову тим, що в судовому рішенні не встановлено обов`язку ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити вказаний перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Інші підстави для відмови у листі від 25 квітня 2019 року № 1809/03/5-12 відсутні. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача, які полягали у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», згідно із довідкою від 28.02.2019 року № 3.3-23 Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, та як наслідок, необхідність зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», згідно із довідкою від 28.02.2019 року№ 3.3-23 Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Відповідно до п. 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії. Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №

45. Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Колегія суддів наголошує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 скасовано. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 є чинними. Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18 не впливає на вказані підстави. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у зразковій справі від 06 серпня 2019 рок у№ 160/3586/19. Верховним Судом у вищевказаній справі наголошено, що зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 вбачається, що нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. У зв`язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 05 березня 2019 року, з урахуванням вже сплачених сум, визначається Законом №2262- XII, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності". Відповідно до вищевказаного рішення, висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб, звільнених з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" до суду з адміністративними позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо визнання протиправними дій відповідачів щодо зменшення розміру пенсії позивачів за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Щодо позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У справі « Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу, позивач зазначив про те, що протиправні дії ГУ ПФУ в Чернігівській області, які тривають протягом декількох років, призвели до погіршення його здоров`я та він був вимушений звертатись до лікарів за відповідним лікуванням. Так, в липні 2019 року позивач звернувся до лікаря з приводу нервового розладу та йому було встановлено діагноз «перевтомлення нервового характеру». Однак через постійний стрес позивач не зміг повністю вилікуватися та вимушений був продовжити лікування. Лікування позивач проходить і на сьогодні, що підтверджує записами в медичній карті. Враховуючи свій емоційний стан, позивач пройшов соціально-психологічне дослідження (висновок № 25-11-19 від 25.11.2019 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 79-95). З огляду на зазначений висновок, останнім встановлено, що: «

1. ОСОБА_1 ЗАЗНАВ моральної шкоди через неправомірну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області, який відмовився своєчасно (при звільненні) призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 01.08.2017р., що було визнано протиправним Постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі №825/2126/17 від 18.04.2018р.

2. ОСОБА_1 ЗАЗНАВ моральної шкоди через невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернігівській області обов`язку перерахувати йому пенсію з дати 01.08.2017р.(звільнення), з посиланням на те, що він отримує пенсію «за рішенням суду» (а не «за законом»), що порушує його пенсійні права і є дискримінаційним*.

3. Психіка підекспертної особи має особливості, які об`єктивно впливають на посилення відчуття моральної шкоди за подібних умов у порівнянні з середньо унормованою особистістю потерпілого.

4. Громадянська оцінка моральної шкоди ОСОБА_1 в соціальному оточенні потерпілих, які постраждали від подібних правопорушень, з урахуванням судової практики у подібних справах, становить: - через неправомірну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області, який відмовився своєчасно (при звільненні) призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 01.08.2017р. - 2 мінімальні заробітні плати станом на день проведення даного дослідження. - через невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернігівській області обов`язку перерахували йому пенсію з дати 01.08.2017р.(звільнення), з посиланням на те, що він отримує пенсію «за рішенням суду» (а не «за законом»), що має ознаки дискримінації за підставою отримання пенсії*- 3 мінімальні заробітні плати станом на день проведення даного дослідження.» Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, відповідно до якої виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що тривалі протиправні дії відповідача (з огляду на низку судових рішень, що набрали законної сили відносно поновлення порушених прав позивача), викликали розчарування в діяльності державного органу та нанесли моральні страждання позивачеві. Протилежного відповідачем в апеляційній скарзі не доведено. Щодо заявленого позивачем розміру моральної шкоди суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що порушення прав заявника, який зазнав моральної шкоди, не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення. Європейський суд з прав людини у справі «Артур Іванов проти Росії» (заява № 62798/09) в своєму рішення від 05.06.2018 року зазначив, що призначена державою компенсація не повинна бути необґрунтованою у порівнянні з призначеними Судом компенсаціями у аналогічних випадках (§31). Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди також повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права та ураховувати положення частини другої статті 6 КАС України. У справі «Амур проти Франції» (заява № 19776/92) Суд зробив висновок, що на міжнародні зони аеропортів поширюється юрисдикція держави, а також те, що затримання в транзитній зоні аеропорту є позбавленням волі, до якого повинні бути застосовані відповідні стандарти захисту прав затриманого (гідні умови утримання, доступ до правових процедур і їх швидкість). Врахувавши глибину, характер та тривалість моральних страждань позивача суд вважає, що вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 мінімальних заробітних плат є обґрунтованою та підлягає задоволенню, відповідачем не надано належного обґрунтування в апеляційній скарзі відсутності завданої моральної шкоди чи неспіврозмірність суми такого відшкодування. Разом з тим, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції протиправно задоволено позовну вимогу в частині стягнення з відповідача судових витрат у сумі 4173,00 грн., тобто витрат на проведення соціально-психологічного дослідження, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із частиною 3 названої статті Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Експертиза, яка може бути використана під час судового засідання і прийнята як доказ має бути проведена згідно Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року №4038 та наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» (далі - наказ №53/5). Згідно розділу VI «Психологічна експертиза» додатку 3 до наказу №53/5 «Науково - методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» об`єктом психологічної експертизи є психічно здорові люди (зокрема, позивач: малолітні, неповнолітні, дорослого та похилого віку). Психологічна експертиза також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо в органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта),, виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки (психолога - психіатрична експертиза, психолога - медико - психіатрична, медико - психологічна та психолога - автотехнічна експертиза). До цього переліку також можуть належати психолога - почеркознавча та психолога - лінгвістична експертизи. Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Вичерпний перелік видів психологічних експертиз затверджено наказом №53/5. Проте, соціально - психологічне дослідження не відповідає орієнтованому переліку вирішуваних питань під час проведення психологічних експертиз, з огляду на що, на переконання колегії суддів, результати дослідження, що містяться в матеріалах справи, не є експертизою, в розумінні норм КАС України, у зв`язку з чим витрати на проведення такого дослідження не можуть бути відшкодовані в порядку, передбаченому статтею 132 КАС України, у зв`язку з чим, у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було частково порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року - скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 4173 грн. та прийняти нову постанову, про відмову у задоволенні позову в цій частині. Керуючись ст..ст. 241, 242, 245, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року - скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 4173 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Л.Т.Черпіцька Повний текст виготовлено 14 липня 2020 року.