Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/410/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/410/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Домусчі С.Д., Кравця О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року, прийняте у складі суду судді Дубровної В.А. в місті Херсон по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000019/2 від 06.02.2020 р.,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508040/2020/000019/2 від 06.02.2020 року про коригування митної вартості товарів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000019/2 від 06.02.2020 р. задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000019/2 від 06.02.2020 р. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Чорноморська митниця Держмитслужби звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до винесення необґрунтованого рішення та невірного вирішення спору, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не враховано, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність невідповідностей, а саме: у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 12.12.2019 № ЕТ20191029 відсутнє посилання на контракт та банківські реквізити продавця, що не дає можливість ідентифікувати дану поставку з умовами даного контракту. Апелянт звертає увагу, що встановлено відсутність документів щодо страхування поставленого товару, хоча за даними поставки CIF продавець повинен надати продавцю докази страхування товару, проте позивачем документів про підтвердження вартості страхування не надано, тобто не підтверджено всі складові митної вартості за ціною договору. Апелянт зазначає, що додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Враховуючи викладене, на думку апелянта, ним було обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості із зазначенням причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерела наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Окрім того, апелянт вважає, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2017 р. між продавцем компанією ZHENJIANG DANTU DISTRICT STAR-BRUSH FACTORY (Китай) та покупцем ТОВ "КФ "Строй Мастер" укладено контракт №CH-UA-18/12/17, відповідно до якого продавець зобов`язується на умовах CIF - Одеса / Чорноморськ / Южний (Україна) продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - ручний інструмент, в номенклатурі, кількості та за цінами, згідно супровідних документів. Відповідно до умов вказаного контракту позивач отримав: - валики для фарбування та аналогічних робіт, малярні, у асортименті, торговельної марки Blumberg, загальною кількістю 347 160 шт. (товар №1); - вироби з чорних металів: ручка телескопічна для валика малярного у асортименті торговельної марки Blumberg, загальною кількістю 2625 шт. (товар №2). Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем через представника ФОП ОСОБА_1 до сектору митного оформлення Чорноморської митниці Держмитслужби 06.02.2020 р. було подано митну декларацію № UA508040/2020/001107, відповідно до якої митна вартість товарів визначена позивачем за ціною контракту в загальній сумі 12 149,13 дол. США., у тому числі товару № 1 - 11 286,93 дол. США, товару №2 - 862,20 дол. США. Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: - пакувальний лист б/н від 12.12.2019 р.; - рахунок-фактура (інвойс) №FY20191029 від 12.12.2019 р.; - коносамент №NBS19120709 від 20.12.2019 р.; - автотранспортні накладні № 32234, 32234/1 від 05.02.2020 р.; - декларація про походження товару № FY20191029 від 12.12.2019 р.; - зовнішньоекономічний договір (контракт) №CH-UA-18/12/17 від 18.12.2017 р.; - доповнення до зовнішньоекономічного контракту №7 від 12.12.2019 р. Під час перевірки митної декларації та вказаних документів спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та невідповідності позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо здійснювалося страхування - страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи. Крім того, декларанту роз`яснено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України він може за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс - лист фірми ZHENJIANG DANTU DISTRICT STAR-BRUSH FACTORY (Китай); комерційна пропозиція фірми ZHENJIANG DANTU DISTRICT STAR-BRUSH FACTORY (Китай). 06.02.2020 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення № UA508040/2020/000019/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого відкоригована митна вартість товару №1 склала з розрахунку 2,01 дол. США за одиницю кг., митна вартість товару №2 склала з розрахунку 1,31 дол. США за одиницю кг., що призвело до додаткових витрат з боку позивача при сплаті митних платежів на суму 155 212,15 грн. та стало підставою звернення до суду з вказаним позовом. Товар, який надійшов на адресу ТОВ "КФ" "Строй Мастер", випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України). Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності. Щодо доводу посилань апелянта на відсутність у рахунку-фактурі від 12.12.2019 № FY20191029 посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківських реквізитів продавця, колегія суддів зазначає наступне. Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, рахунок - фактура (інвойс) від 12.12.2019 № FY20191029 за своїм змістом містить відомості щодо переліку товару, його кількість і ціну, формальні особливості товару, умови поставки та відомості про відправника та отримувача, які дозволяють їх ідентифікувати Колегія суддів зазначає, що не зазначення у наданому до митного оформлення рахунку від 12.12.2019 № FY20191029 реквізитів контракту, на виконання якого він виданий, не впливає на числові значення складових митної вартості, оскільки затвердженої форми рахунку-фактури та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено, при цьому надані до митного органу документи містять відомості щодо ціни, що фактично сплачена, а рахунок фактуру та інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару. Крім того, вказані обставини не виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товарів. При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену зокрема у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року (справа №815/5852/17). Окрім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 квітня 2018 року (справа №815/329/17), навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Щодо посилання апелянта на адресну спрямованість прайс-листа, то суд зазначає, що вказані обставини не впливають на складові митної вартості товарів та не можуть бути підставою для коригування митної вартості, оскільки прайс-лист є документом інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару. Крім того, зі змісту наданого відповідачу при митному оформленні товарів прайс-листа не вбачається жодної адресності чи суб`єктивної спрямованості, оскільки він не містить жодної інформації про те, що ціна в прайс-листі дійсна лише для позивача, або про наявність певних цінових преференцій Щодо посилань апелянта на відсутність документів щодо страхування поставленого товару, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно п. 3.1 Контракту, поставка товару здійснювалась на умовах CIF-ODESSA/CHERNOMORSK/YUZHNIY згідно міжнародних правил Інкотермс-2010. Відповідно до умов поставки CIF (Cost, Insurance and Freight), згідно міжнародних правил Інкотермс-2010, термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. З наведеного вбачається, що витрати і фрахт для доставки товари до порту України оплачені продавцем товару згідно застосованого терміну "CIF", яким відповідне передбачено. Правила Інкотермс-2010 також не передбачають обов`язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу. Перелік витрат, що одразу не включені до вартості товару, та які необхідно додати до фактурної вартості для визначення митної вартості товару зазначено у ч.10 ст.58 МК України. Під час декларування митної вартості, відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларант повинен надати документи, що підтверджують розраховану митну вартість (тобто складові митної вартості). Більш того, надання цих документів митним органам України не передбачено жодним міжнародним документом з митної справи. З огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом №CH-UA-18/12/17 від 18.12.2017 р. умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, ТОВ "КФ "Строй Мастер" не понесло. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року (справа №821/829/18), від 14 серпня 2018 року (справа №821/1617/17). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскільки на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, це свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000019/2 від 06.02.2020 р є протиправним та підлягає скасуванню. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000019/2 від 06.02.2020 р залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О. О. Кравець