Постанова 4824 № 359/6969/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/4690/2020 справа № 359/6969/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 9 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, постановленого суддею Мурановою - Лесів І.В. 02 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, У С Т А Н О В И Л А : У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя. На обґрунтування позовних вимог вказувала, що з 16 серпня 1997 року позивач з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними було придбано майно: земельна ділянка площею 0,04400 га, кадастровий номер : 3220882600:04:002:0536, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільського району, с/рада Гнідинська, ДП «Колос», на якій у 2006 року було побудовано садовий будинок з господарськими спорудами загальною площею 371,2 кв., а також дві квартири. Вказувала, що відповідно до проведеної оцінки загальна вартість спільного майна становить 10 248 243,69 грн, в тому числі: вартість земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, становить 7 585 043,69 грн, вартість квартири АДРЕСА_2 становить 1 648 300,00 грн, квартири АДРЕСА_3 становить 1 014 900,00 грн. Зазначала, що у зв?язку із відкритим виконавчим провадженням про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргів, позивач була позбавлена частини свого майна, яке без її відома було переоформлене на стягувача ОСОБА_3 Вказувала, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2018 по справі №359/6969/18 було накладено арешт із забороною вчиняти будь - які дії щодо відчуження нерухомого майна, в тому числі спірних квартир, проте постановою приватного виконавця Жаботинського І.В. від 24.09.2018 стягувачу ОСОБА_3 було передано в рахунок погашення боргу Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 за ціною 349 454,05 грн, що складає лише 42% від ринкової вартості цієї частини майна. Постановою приватного виконавця Жаботинського І.В. від 28.11.2018 стягувачу ОСОБА_3 було передано в рахунок погашення боргу 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , за ціною 218 219,40 грн, що складає 43% від ринкової вартості цієї частини майна. За наведених обставин та з урахуванням уточнень, просила суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на: - 1/2 квартири, загальною площею 72.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - 1/2 квартири загальною площею 57,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - 2/3 частини земельної ділянки, площею 0,04400 га, кадастровий номер: 3220882600:04:002:0536, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільського району, с/рада Гнідинська, ДП «Колос»; - 2/3 частини садового будинку з господарськими спорудами, загальною площею 371,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного майна подружжя просила визнати за ОСОБА_2 право власності на: - 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,04400 га, кадастровий номер : 3220882600:04:002:0536, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільського району, с/рада Гнідинська, ДП «Колос»; - 1/3 частину садового будинку з господарськими спорудами, загальною площею 371,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на: - 1/2 частину земельної ділянки площею 0,4400 га, кадастровий номер: 3220882600:04:002:0536, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільського району, с/рада Гнідинська, Дачне поселення «Колос»; - 1/2 частину садового будинку з господарськими спорудами, загальною площею 371,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3626 грн 48 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи. На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що місцевим судом не були взяті до уваги доводи позивача про суттєве знецінення часток майна, що залишилися після їх відчуження в процесі розгляду справи. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, ОСОБА_1 в заяві поданій до суду просила відкласти розгляд справи у зв`язку із карантинними заходами. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, вважає, що причини неявки не є поважними, оскільки карантин на час розгляду справи носить адаптивний характер, транспорт та судові установи працюють у загальному режимі, а тому підстав для відкладення розгляду справи не вбачається. Представник 3-ї особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на майно зареєстровано лише за одним з подружжя. Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз?яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов?язаннями, що виникли в інтересах сім?ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України. Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов?язаннями, що виникли в інтересах сім?ї. Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об?єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов?язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов?язаний довести обставини, що її спростовують. Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17. Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України). Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України). Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського району м. Києва (Том І а.с.7). Крім того, сторонами визнано, що шлюб не розірвано та вони проживають однією сім?єю. Судом установлено, що подружжям ОСОБА_1 під час шлюбу набуто наступне майно: - квартира, загальною площею 72.1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - квартира загальною площею 57,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; - земельна ділянка, площею 0,4400 га, кадастровий номер: 3220882600:04:002:0536, розташована за адресою: Київська область, Бориспільського району, с/рада Гнідинська, ДП «Колос»; - садовий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 371,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, площею 0,4400 га, кадастровий номер : 3220882600:04:002:0536, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільського району, с/рада Гнідинська, ДП «Колос», набута на підставі договору купівлі - продажу від 09.12.2006, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №590385 (Том І а.с.8). Судом установлено, що на земельній ділянці в період шлюбу подружжям побудовано садовий будинок з господарськими спорудами, що зареєстровано Комунальним підприємством Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №3153 від 10.12.2009, виданого Гнідинською сільською радою Бориспільського району Київської області на підставі рішення виконкому від 29.09.2008 №248, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.12.2009 (Том І а.с.9,10). Як убачається зі звіту незалежної оцінки суб?єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС» станом на 30 травня 2018 року вартість об?єкта оцінки: садовий будинок загальною площею 371,2 кв.м. з господарськими спорудами(гостьовий будинок, сарай, навіс, навіс, прибудова, прибудова, огорожа, колонка питна, яма вигрібна, та земельна ділянка загальною площею 0,44 га кадастровий номер 3220882600:04:002:0536 за адресою: АДРЕСА_1 , складає 7585000,00 грн (Том І а.с.13-33). Зі звіту про незалежну оцінку трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , виконаного суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «Аналітичний центр Дробнова» вбачається, що ринкова вартість спірної квартири на 30 серпня 2018 року становить 1648300,00 грн (Том І а.с.34-70). Згідно із звітом про незалежну оцінку однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , виконаного ТОВ «Аналітичний центр Дробнова», ринкова вартість спірної квартири станом на 30 серпня 2018 року становить 1014900,00 грн (Том І а.с.72-72-111). Також судом установлено, що на момент судового розгляду частина зазначеного в позові майна вибула з власності подружжя. Судом установлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2017 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 110 347,24 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 2 981 582,42 грн. в рахунок стягнення заборгованості за договором позики від 30 травня 2014 року. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 72 651,43 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 1 890 651,75 грн. в рахунок стягнення заборгованості за договором позики від 10 жовтня 2016 року. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8320 грн судового збору. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правовідносин за договором позики припиненим, визнання договору позики недійсним. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2017 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 30 травня 2014 року та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3228,54 грн судового збору. В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2017 року залишено без змін. Вказане судове рішення знаходиться на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. (ЗВП №55229314) (а.с.125 т.1) Судом установлено, що в рамках відкритого виконавчого провадження приватний виконавець звернувся до суду із поданнями про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 у справі №753/23866/17-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2018 та ухвалою Верховного Суду від 02.07.2018, подання приватного виконавця Жаботинського І.В. задоволено, визначено частку боржника ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (Том І а.с.141-142,143-148). Вказаним судовим рішенням визначено частку боржника ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 26.08.2008 (Том І а.с. 141-142). Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.11.2018 у справі №753/16562/18, залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду від 25.06.2019, подання приватного виконавця задоволено та визначено частку ОСОБА_2 на земельну ділянку та садовий будинок, які перебувають у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини (Том І а.с. 88-89,126). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом установлено, що в межах відкритого зведеного виконавчого провадження (ВП№55229314) щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 72 651,43 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно1 890 651,75грн, та 3 228,54 грн судового збору, а також в порядку, визначеному ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» третя особа ОСОБА_3 набула право власності на частину спірного майна, а саме: на 1/2 частину квартири, загальною площею 72.1 кв.м., розташованої за адресою : АДРЕСА_2 , та на 1/2 частину квартири загальною площею 57,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене підтверджується долученим до матеріалів справи постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. про відкриття виконавчого провадження та про об?єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 22.11.2017 (Том І а.с.184,185,186), а також Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №159433185, 159433257 від 13.03.2019 (Том ІІІ а.с. 59-61, 62-64). З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право спільної сумісної власності подружжя на спірні квартири припинилося з моменту реєстрації права власності на 1/2 частку у спірному майні за третьою особою, а тому виникло право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Щодо поділу земельної ділянки та садового будинку, які перебувають у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місцевий суд виходив із того, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.11.2018, розмір частки відповідача у спірному майні, яке перебуває у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , становить 1/2 частина. Так, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахувавши наведені обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно, а саме земельна ділянка та садовий будинок набуте у шлюбі за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, отже, земельна ділянка та садовий будинок є спільною сумісною власністю подружжя. За наведених обставин, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, дотримуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору. Крім того, в суді апеляційної інстанції було встановлено, що в межах виконавчого провадження №55225986 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/6449/17, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за договором позики, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським Сергієм Станіславовичем було звернуто стягнення на частку ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_1 , а саме: на 1/2 частки у садовому будинку та 1/2 частки земельної ділянки. 06.04.2020 за результатами публічних торгів 1/2 частини Садового будинку та 1/2 частини Земельної ділянки, які належали ОСОБА_2 , були придбані переможцем цих торгів ОСОБА_8 , за яким 29.05.2020 було зареєстровано право власності на вказані об`єкти. Інші 1/2 частина садового будинку та земельної ділянки залишились у власності ОСОБА_1 , у зв`язку з чим садовий будинок та земельна ділянка з 06.04.2020 є спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Відповідно до ч. З ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. ОСОБА_3 надала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно до суду апеляційної інстанції, так як на момент розгляду справи у суді першої інстанції державна реєстрація ще не була проведена і вона не мала об`єктивної можливості надати ці докази. За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає , а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегіясуддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 липня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді :