Ухвала КЦС ВС № 285/3748/19

Ухвала 13 липня 2020 року м. Київ справа № 285/3748/19 провадження № 61-10082ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 22 лютого 2009 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 підписав заяву, відповідно до якої погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору відповідач надав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 серпня 2019 року у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 15 912,28 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 047,92 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 6 058,95 грн, пені у розмірі 6 571,49 грн, а також штрафів: 500,0 грн (фіксована частина) та 733,92 грн (процентна складова). Із урахуванням наведених обставин, позивач просив стягнути із відповідача на його користь 15 912,28 грн заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2009 року. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2009 року у розмірі 2 047,92 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Частково задовольняючи позов, суди вважали встановленим факт отримання кредитних коштів відповідачем, тому у відповідача в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути фактично отримані грошові кошти. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, штрафних санкцій, суди виходили з того, що Умови та Правила надання банківських послуг, які позивач надавав суду на обґрунтування своїх вимог, не містять підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з цими умовами був ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника. 08 липня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ). Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи те, що касаційна скарга подана 08 липня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є стягнення 15 912,28 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Посилання заявника на не врахування судами правових висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц (провадження № 61-21994св19), від 26 лютого 2020 року у справі № 355/1091/17 (провадження № 61-35746св18) відповідно до яких заборгованість за відсотками стягується у розмірі, узгодженому сторонами у довідці про умови кредитування, є необґрунтованими, оскільки такі доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, а саме: довідки про умови кредитування. Проте, підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України як підставу для оскарження у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах визначено саме ситуацію, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що питання оцінки довідки про умови кредитування, як доказу, який може підтверджувати ті, чи інші обставини у справі, не є питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відповідно доводи касаційної скарги про те, що у цій малозначній справі наявні підстави, визначені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є безпідставними. Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасності повернення наданих кредитних коштів, а також процентів за користування ними, тягне за собою загрозу для можливості повернення банком залучених коштів вкладників, ставить під загрозу репутацію банку, порушує його права та інтереси, перешкоджає стабільній роботі банку, є необґрунтованими, оскільки вони по своїй суті є викладом суб`єктивних суджень заявника, нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик