Постанова 4818 № 643/13960/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 14 липня 2020 року м. Харків справа № 643/13960/18 провадження № 22-ц/818/3500/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2020 року в складі судді Довготько Т. М., у с т а н о в и в : У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - ТДВ «СТ «Домінанта»), та просила стягнути з відповідача на її користь грошову суму в розмірі 103 103, 14 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 031,03 грн судового збору. Позов мотивовано тим, що 10 березня 2017 року по вул. Салтівське шосе в м. Харкові сталася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобілів: «Toyota Lend Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_2 , під її керуванням. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року (справа № 643/3819/17) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до звіту № 0073/17, складеного 01 вересня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр експертних досліджень «Професіонал», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, величини втрати товарної вартості становить 101 652, 34 грн. Зазначає, що з підстав, передбачених статтями 1166, 1187 ЦПК України, вона має право на відшкодування ОСОБА_2 шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 10 березня 2017 року по вул. Салтівське шосе в м. Харкові сталася ДТП за участі автомобілів: «Toyota Lend Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року (справа № 643/3819/17) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Цивільно - правова відповідальність відповідача застрахована в ТДВ «СТ «Домінанта», ліцензія якого анульована розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 березня 2019 року №

423. Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961 - IV «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961 - IV) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності. Отже, відшкодувати шкоду, спричинену особою, чия цивільно - правова відповідальність застрахована, повинен страховик, а у випадках, передбачених статтею 41 Закону № 1961 - IV - МТСБУ. Доказів про те, що позивач зверталася до страховика та їй було відмовлено у страховому відшкодуванні суду не надано. Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону № 1961 - IV, є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. 15 травня 2020 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що частиною першою статті 20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Жодною нормою закону не встановлено обмеження для позивача у виборі відповідача, зокрема, коли законом прямо вказано, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (статті 1166, 1187 ЦК України). Цивільно - правова відповідальність відповідача застрахована в ТДВ «СТ «Домінанта», ліцензія якого анульована розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 березня 2019 року №

423. ТДВ «СТ «Домінанта» позбавлено статусу фінансової установи та виключено з Державного реєстру фінансових установ, тобто позбавлено права здійснювати страхову діяльність та виплату страхових відшкодувань. Таким чином, пред`явлення позову про стягнення страхового відшкодування до страховика ТДВ «СТ «Домінанта» не буде ефективним способом захисту цивільного права позивача, оскільки навіть у випадку задоволення судом позову судове рішення не може бути виконано. Зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховної Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) в якій зазначено, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 - IV). Обставини, викладені у вказаній постанові відрізняються від обставин даної справи. ОСОБА_2 та ТДВ «СТ «Домінанта» рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами з підстав, передбачених частиною першою статті 369 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 10 березня 2017 року по вул. Салтівське шосе в м. Харкові сталася ДТП за участі автомобілів: «Toyota Lend Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року (справа № 643/3819/17) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( частина четверта статті 82 ЦПК України). Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядженням від 07 червня 2018 року № 866 анульовано усі ліцензії на провадження господарської діяльності з наданням фінансових послу (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТДВ «СТ «Домінанта», у тому числі ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг у формі обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 02 липня 2018 року ТДВ «СТ «Домінанта» позбавлено членства в МТСБУ через заборгованість до фондів бюро. Відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 березня 2019 року № 423 ТДВ «СТ «Домінанта» виключено з Державного реєстру фінансових установ у зв`язку з анулюванням ліцензії ТДВ «СТ «Домінанта» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 07 червня 2018 року №

866. Анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії СТ № 502 від 07 серпня 2007 року, видане ТДВ «СТ «Домінанта». Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до статті 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV). Статтею 29 Закону № 1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо - транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо - транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Водії та власники транспортних засобів, причетні до дорожньо - транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо - транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна ( пункт 33.3. статті 33 Закону № 1961-IV). Згідно з пунктом 35.1. статті 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Таким чином, особа, яка має бажання отримати відшкодування, повинна чітко дотримуватися порядку, визначеного цим Законом, який є імперативним для даних правовідносин та чітко визначає порядок отримання регламентної виплати, а також підстави для відмови в отриманні регламентної виплати. Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961 - IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ. ДТП за участі сторін сталася 10 березня 2017 року, а анулювання ліцензій ТДВ «СТ «Домінанта» відбулася на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 07 червня 2018 року, тобто через рік з моменту ДТП. Доказів того, що ОСОБА_1 у передбачений Законом № 1961 - IV строк зверталася до ТДВ «СТ «Домінанта» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування матеріали справи не містять. Не надано їх і до суду апеляційної скарги. Відомостей про те, що позивач зверталася з вимогою про відшкодування спричиненої ДТП матеріальної шкоди до МТСБУ також немає. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 - IV). Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (http://reestr.court.gov.ua/Review/75296543). Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, позивач повинен був вимагати кошти за майнову шкоду зі страхової компанії, а у разі ліквідації ТДВ «СТ «Домінанта» - від МТСБУ. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати и детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 14 липня 2020 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина