Постанова 4816 № 591/315/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року м.Суми Справа №591/315/20 Номер провадження 22-ц/816/1354/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); заінтересована особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 29 квітня 2020 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленої в м. Суми, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із скаргою у січні 2020 року, скаржник просив суд визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо не зарахування сплачених нею протягом періоду з 20.02.2015 по 20.10.2017 грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 року, на виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2015 року по справі № 591/8917/14-ц. Зобов`язати старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Бондаренко В.М. зарахувати сплачені ОСОБА_1 протягом періоду з 20.02.2015 по 20.10.2017 грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 року, відповідно до наданих боржником державному виконавцю платіжних документів, в рахунок виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2015 року у справі № 591/8917/14-ц. Свою скаргу мотивує тим, що заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2015 року по справі № 591/8917/14-ц, з неї стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 року в сумі 6626,28 доларів США, що за курсом 12,95 складає 85810 грн. 33 коп. та 858 грн. 10 коп. судового збору. 07.04.2015 року Зарічним районним судом м. Суми було видано виконавчий лист, а 18.04.2016 року Зарічним відділом державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа. Вказує, що нею в період з 20.02.2015 по 20.10.2017 року сплачувалися грошові кошти за договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 року на виконання заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2015 року по справі № 591/8917/14-ц. Зазначає, що нею 26.06.2015 року було сплачено 2700,00 доларів США, 14.07.2017 року - 500 доларів США, 24.07.2017 року - 500 доларів США, 08.08.2017 року - 200 доларів США, 29.08.2017 року - 30 доларів США, 20.10.2017 року - 200 доларів США. Крім того, у травні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» списав 313 грн. 19 коп., що по курсу НБУ становило 12,40 доларів США, в червні 2016 року 791 грн. 30 коп., що по курсу НБУ становило 31,67 доларів США, в квітні 2017 року 7397 грн. 53 коп., що по курсу НБУ становило 275,25 доларів США. Загальна сума сплачених грошових коштів вклала 102883 грн. 04 коп., однак стягувач не надав державному виконавцю інформації про виконання боржником своїх зобов`язань, щодо погашення заборгованості та про її зменшення. В зв`язку з цим, нею було долучено копії чеків про оплату заборгованості по виконавчому провадженню № 50874626 та заяву про закриття виконавчого провадження. Зазначає, що державний виконавець відмовився закрити виконавче провадження з огляду на те, що у наданих чеках відсутні реквізити «призначення платежу», а тому зарахування їх в рахунок виконання судового рішення неможливе. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 квітня 2020 року скаргу задоволено. Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Трегубова Олександра Володимировича щодо не зарахування сплачених ОСОБА_1 протягом періоду з 20.02.2015 року по 20.10.2017 року грошових коштів в рахунок добровільного погашення заборгованості за договором №SUH0GK00170025 від 21.07.2005 року, на виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2015 року у справі №591/8917/14-ц. Зобов`язано старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Трегубова Олександра Володимировича врахувати добровільно сплачені ОСОБА_1 протягом періоду з 20.02.2015 року по 20.10.2017 року грошові кошти в сумі 102883,04 грн. (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 04 копійки), як погашення боргу по виконавчому листу, виданому 07 квітня 2015 року Зарічним районним судом м. Суми на підставі рішення суду від 20.02.2015 року по справі №591/8917/14-ц, про стягнення з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 85810 грн. 33 коп.., та 858 грн.10 коп. повернення судового збору. Не погоджуючись з вказаною ухвалою Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви стягувача від 18.04.2016 року, в якій сума заборгованості станом на вказану дату складала 85810 грн. 33 коп. Зазначає, що про сплату боржником заборгованості стягувач державного виконавця не повідомляв. 06.12.2018 року державний виконавець звернувся з заявою до стягувача, в якій просив останнього повідомити про залишок заборгованості за виконавчим документом. На вказаний запит було отримано відповідь про те, що заборгованість за договором №SUH0GK00170025 склала 9742,83 дол. США, за договором SAMDN86000747576043. 06.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до відділу із заявою про долучення платіжних доручень на підтвердження сплати заборгованості, однак із наданих платіжних доручень не вбачається, що грошові кошти сплачені саме на виконання рішення суду. З огляду на вказані обставини скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нею було сплачено заборгованість за виконавчим листом. Відзив на апеляційну скаргу від скаржника до суду не надходив. Відзив на апеляційну скаргу від заінтересованої особи до суду не надходив. Представник Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу. Скаржник та його представник просили оскаржену ухвалу залишити без змін. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалюючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що усі платежі, здійсненні скаржником після винесення заочного рішення Зарічним районним судом м. Суми від 20.02.2015 року є його виконанням, тобто здійснені в рахунок погашення боргу по виконавчому листу, виданому Зарічним районним судом м. Суми. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного. Як вбачається із цивільної справи, заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2015 року по справі № 591/8917/14-ц задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 р. в сумі 6626,28 доларів США , що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.10.2014 року складає 85810 грн. 33 коп. та 858 грн. 10 коп. повернення судового збору. (а.с. 43). 07.04.2015 року Зарічним районним судом м. Суми видано виконавчий лист по справі № 591/8917/14-ц. Також, з матеріалів справи вбачається, що вказаний виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні в Зарічному відділі державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). (а.с. 83). Листом від 06.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявою про долучення до матеріалів виконавчого провадження копії чеків, що засвідчують сплату нею заборгованості. (а.с. 10). Так, 14 липня 2017 року боржник через ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатила 13075 грн., для придбання валюти в сумі еквівалентій 500 доларів США та направлення її в подальшому в рахунок погашення заборгованості за договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 р. 24 липня 2017 року боржник через ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатила 13050 грн., для придбання валюти в сумі еквівалентій 500 доларів США. При цьому призначення платежу в зазначеній квитанції зазначено як здійснення валютно - облікової операції продаж іноземної валюти. 29 серпня 2017 року боржник через ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатила 766 грн., для придбання валюти в сумі еквівалентій 30 доларів США. При цьому призначення платежу в зазначеній квитанції зазначено як здійснення валютно - облікової операції продаж іноземної валюти. Крім того, із наданої скаржником виписки по договору № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 р за період з 21.07.2005 року по 05.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості по вказаному договору в зазначений період сплатила наступні грошові суми: 26.06.2015 року 2700 доларів США, 19.05.2016 року 12,40 доларів США, 07.06.2016 року 31,67 доларів США, 13.04.2017 року 275,25 доларів США, 14.07.2017 року 500 доларів США, 24.07.2017 року 500 доларів США, 08.08.2017 року 200 доларів США, 29.08.2017 року 30 доларів США, 20.10.2017 року 200 доларів США, (а.с. 13 - 28). Загальна сума сплачених боржником грошових коштів складає 4449,32 доларів США. 18.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до стягувача із заявою, в якій повідомила останнього про те, що ним всупереч вимог чинного законодавства не повідомлено державного виконавця про сплату нею заборгованості, чим завищено суму коштів до стягнення. (а.с. 29). Листом від 27.12.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив скаржницю про те, що незважаючи на виконання рішення суду і погашення нею суми заборгованості, обчисленої на дату звернення банком до суду - станом на час надання відповіді за кредитним договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 р. існувала непогашена заборгованість. (а.с. 30). При цьому надати скаржнику виписку за кредитним договором, стягувач відмовився. 06.12.2018 року державним виконавцем направлено на адресу ПАТ КБ`ПриватБанк» вимогу про надання інформації щодо залишку заборгованості за виконавчим листом № 591/8917/14-ц від 07.04.2015 (а.с. 86) На запит адвоката Талденко О.В. Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), листом від 06.04.2018 року повідомив останню про те, що державним виконавцем було надіслано на адресу стягувача вимогу щодо надання інформації про залишок заборгованості за виконавчим листом № 591/8917/14-ц від 07.04.2015 року виданого Зарічним районним судом м. Суми, проте станом на день надання відповіді державний виконавець не отримав від стягувача відповідь на вимогу. Також, адвоката Талденко О.В. було повідомлено про те, що із доданих боржником квитанцій вбачається, що в них відсутні реквізити для призначення платежу, а тому їх неможливо зарахувати для погашення заборгованості. Крім того, боржнику рекомендовано звернутися до суду з метою зарахування квитанцій до погашення заборгованості за виконавчим листом. (а.с. 37). З листа Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 11.12.2018 року вбачається, що станом на день його складання державним виконавцем не було отримано від боржника відомостей про залишок заборгованості за виконавчим листом № 591/8917/14-ц від 07.04.2015 року виданого Зарічним районним судом м. Суми (а.с. 38). Відповідно до наданої стягувачем відповіді на вимогу державного виконавця вбачається, що останній не може виконати вимогу та повідомити про залишок заборгованості за виконавчим листом № 591/8917/14-ц від 07.04.2015 з огляду на те, що не здійснює облік заборгованості в розрізі виконавчих листів, а проводить облік поточної заборгованості за кредитним договором (а.с. 87). Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено право державного виконавця проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Разом з цим, ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Згідно з частиною 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що стягувач надаючи відповідь на вимогу державного виконавця про надання інформації про залишок заборгованості за виконавчим листом № 591/8917/14-ц від 07.04.2015 зазначив про те, що надати запитувану інформацію не виявляється за можливе, з огляду на те, що ним не здійснюється облік заборгованості в розрізі виконавчих листів, а проводиться облік поточної заборгованості за кредитним договором, проте у відповіді боржнику від 27.12.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що рішення суду є виконаним і сума заборгованості за судовим рішенням є погашеною, однак існує непогашена заборгованість за кредитним договором (а.с. 30). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2015 року зі скаржника стягнуто грошову суму в розмірі 6626,28 доларів США, в той же час, з матеріалів справи вбачається, що фактично в період з 21.07.2005 року по 05.06.2018 року нею було сплачено грошову суму в розмірі 4449,32 доларів США. Різниця складає 2176,96 доларів США. Також колегія суддів аналізуючи надані скаржником квитанції звертає увагу на те, що деякі квитанції містять призначення платежу «купівля - продаж іноземної валюти», а деякі містять призначення платежу «заявка на переказ валюти». Оскільки вказані квитанції не мають відомостей щодо погашення заборгованості саме за виконавчим документом, колегія суддів погоджується з доводами, що викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що самі по собі надані скаржником квитанції не можуть свідчити про погашення заборгованості саме за виконавчим документом та потребують перевірки з боку державного виконавця. Крім того, колегія суддів звертає також увагу на те, що додана до скарги виписка з рахунку НОМЕР_1 не містить відомостей стосовно того, що вона виготовлена саме стягувачем, або роздрукована з його інтернет ресурсу, оскільки не містить жодних даних стосовно того, в якому саме банку відкрито вказаний рахунок. З електронного листа, який додано до матеріалів справи вбачається, що він надісланий на адресу скаржника не від стягувача, а з електронної поштової адреси ОСОБА_2 , яка не є учасником справи та особа якої судом першої інстанції не встановлювалась. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи, що надані скаржником докази не свідчать про безумовну сплату грошових коштів в рахунок погашення заборгованості саме на виконання судового рішення та потребують перевірки, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо визнання бездіяльності державного виконавця в частині неврахування сплачених ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок погашення заборгованості на виконання рішенням суду протиправною. З огляду на те, що матеріали справи не містять переконливих доказів сплати скаржником грошових коштів саме на погашення заборгованості, а не в рахунок оплати інших операцій («купівля - продаж іноземної валюти», «заявка на переказ валюти») та потребують перевірки з боку державного виконавця, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що вимога скаржника щодо зобов`язання державного виконавця зарахувати сплачені Зінченко О.В . протягом періоду з 20.02.2015 по 20.10.2017 грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 року, та виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2015 року у справі № 591/8917/14-ц є передчасною, а тому також не підлягає задоволенню. Разом з цим, колегія суддів визнає наявність в діях державного виконавця бездіяльності в частині того, що залишилися не з`ясованими обставин того, чи дійсно банк вказавши суму заборгованості за кредитним договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 року в сумі 9742,83грн. містить несплачену суму боргу на виконання судового рішення від 20.02.2015р., оскільки не вчинив примусових заходів отримання від банку запитуваної інформації. Так, незважаючи на те, що стягувач своєчасно не виконав покладений на нього законом обов`язок та не повідомив державного виконавця про часткове виконання боржником судового рішення, державний виконавець не скористався наданими йому законом правами та не вчинив жодних дій щодо своєчасної перевірки виконання боржником судового рішення, незважаючи на надання йому останнім інформації про його виконання, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо ефективного, своєчасного та повного вчинення виконавчих дій. З`ясуванню підлягає чи стягнуто судовим рішенням від 20.02.2015р. сума заборгованості у розмірі 6626,28грн у зв`язку із достроковим стягненням всієї суми заборгованості за кредитним договором № SUH0GK00170025 від 21.07.2005 року, яка утворилася станом на 14.10.2014р., чи зазначена банком заборгованість в сумі в сумі 9742,83грн. є наслідком нарахування відсотків після ухвалення судом рішення та закінчення строку дії договору, а також не сплата скаржником частини заборгованості по кредиту, наданого за цим кредитним договором після 14.10.2014р.. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В поданій до суду скарзі скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця не в частині того, що останній не з`ясував обставин сплати скаржником частини заборгованості, а в частині неврахування сплачених ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок погашення заборгованості на виконання рішенням суду, а тому апеляційний суд позбавлений можливості надавати оцінку діям державного виконавця в частині бездіяльності щодо з`ясування обставин сплати скаржником частини заборгованості. Враховуючи вищевикладене, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового про відмову в задоволенні скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задовольнити. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 29 квітня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. У задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо бездіяльності державного виконавця відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 липня 2020 року. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: В.І. Криворотенко Т.А. Левченко