Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/494/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/494/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду Києва з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61408-17-У від 09.11.2018 та №Ф-61408-17-У від 06.02.2019. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На думку апелянта, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61408-17-У від 09.11.2018 сформована за борговими зобов`язаннями, розрахованими станом на 21.01.2019, а вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61408-17-У від 06.02.2019 сформована за борговими зобов`язаннями, розрахованими станом на 01.04.2019, тобто борги визначені за майбутні звітні періоди. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, підставою для формування вимоги стали відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а підставою для нарахування єдиного внеску є імперативні норми закону. Станом на дату розгляду справи заборгованість у повному обсязі не погашена, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61408-17 сформована в межах та спосіб визначений чинним законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.02.2005. 12.03.2019 позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Черкаси із заявою про внесення рішення про припинення підприємницької діяльності. Відповідно до поданих документів 14.03.2019 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності номер 20260060004003728. 14.03.2019 у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності позивач звернувся до ДПІ в м. Черкаси та подав ліквідаційну декларацію про майновий стан та доходи і отримав обхідний лист № 19591 від 14.03.2019 для проходження відділів для зняття з обліку в податковому органі. В процесі зняття позивача з податкового обліку його повідомлено, що за ним рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 18 276,72 грн., яка утворилась за період 2017-2018 років та була сплачена позивачем 04.04.2019, що підтверджується квитанцією №37 від 04.04.2019. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався про винесену щодо нього вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 61408-17-У від 09 листопада 2018 року, відповідно до якої станом на 21 січня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15819 грн. 54 коп. та вимога від 06.02.2019 № Ф-61408-17-У про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ДПІ у м. Черкасах в сумі 2457,18 грн. Вважаючи вказані вимоги відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що виносячи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідач діяв в межах своїх повноважень обґрунтовано та правомірно. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону; Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Статтею 2 Закону № 2464-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом (ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI). Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абз.7), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Згідно з п. 11.22 Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Особливості зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників ЄСВ у контролюючих органах визначено п. 8 розд. IV Порядку № 1162. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №

435. Пунктом 9 розд. II Порядку № 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов`язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов`язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розд. III Порядок № 435). Згідно з пунктами 3,

4. Розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). У разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Апелянт зазначає, що за змістом оскаржені вимоги не відповідають Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. №

449. Так, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61408-17-У від 09.11.2018 сформована за борговими зобов`язаннями, розрахованими станом на 21.01.2019, а вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61408-17-У від 06.02.2019 сформована за борговими зобов`язаннями, розрахованими станом на 01.04.2019, тобто, на думку апелянта, борги визначені за майбутні звітні періоди. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, згідно з інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (єдиний соціальний внесок) станом на 21.01.2019 заборгованість позивача складала 15819,54 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань: 8448,00 (704 грн. за 12 місяців) - нарахування за 2017 рік; 9828,72 грн. нарахування за 2018 рік. На підставі цих даних ГУ ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-61408-17. 04.04.2019 позивачем сплачено заборгованість у розмірі 18276,72 грн. відповідно до платіжного доручення №796350БВ. Вказаним платіжним дорученням зменшено боргу минулих років, а саме нарахування єдиного внеску за 2017 рік та за 2018 рік. 04.04.2019 позивачу нараховано єдиний внесок в сумі 2754,18 грн за 1 квартал 2019 року терміном сплати 04.04.2019 відповідно до поданого платником звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №39881 зазначенням типу форми «ліквідаційна». Станом на квітень 2019 сума боргу становила 2754,18 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату бог (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-61408-17. Відтак, твердження апелянта про формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) за майбутні звітні періоди є необґрунтованим, оскільки до припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (до 14.03.2019) останній не перебував в стані припинення підприємницької діяльності, а тому у позивача виник обов`язок сплачувати єдиний внесок, в тому числі і при відсутності будь-яких доходів (прибутків) у вказаний період від здійснення підприємницької діяльності. Позивач зазначав, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він ознайомився з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 61408-17-У від 09 листопада 2018 року та вимогою від 06.02.2019 № Ф-61408-17-У. Так, позивачем не спростовується, що 14.03.2019 ним було припинено підприємницьку діяльність, однак, станом на дату розгляду справи, ОСОБА_1 все ще перебував на обліку в Управлінні у м. Черкасах Головного управління ДПС у Черкаській області, як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. Відповідно, боргові зобов`язання позивача, розраховані станом на 21.01.2019 та на 01.04.2019 визначені відповідачем згідно з Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449. З оглядну на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61408-17-У від 09.11.2018 та №Ф-61408-17-У від 06.02.2019. При цьому, суд зауважує, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М.