Постанова 4852 № 160/9679/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9679/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання: Новошицька О.О. за участю: представника відповідача: Вівіч Галина ОСОБА_1 ; представника відповідача: Красовський Михайло Вікторович; позивача: Шинкаренко Любов Миколаївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 (головуючий суддя Златін С.В., повний текст складено 11.12.2019) в адміністративній справі за позовом Громадянки України ОСОБА_2 до відповідача Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_2 , звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 16.11.2018 року № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС. Позов обґрунтовано тим, що інспекційне відвідування проведено за відсутності позивача; працівники відповідача не ставили питання позивача про існування трудових відносин позивача з фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; 17.11.2018 року позивач отримав повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу 16.11.2018 року; розгляд справи про накладення штрафу здійснено без участі позивача та без належного повідомлення його про час та місце розгляду справи; відповідач не є центральним органом виконавчої влади, а тому не вправі здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю; позивач не отримував повідомлення щодо проведення інспекційного відвідування; посвідчення працівників відповідача, які виходили на інспекційне відвідування не відповідають вимогам наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2017 року № 681/30549, оскільки не скріплені гербовою печаткою Держпраці; Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради не є виконавчим органом місцевої ради. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 року позовну заяву повернуто позивачу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року. Рішення суду першої інстанції, обґрунтовано тим, що не повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю порушило права позивача на участь в процесі прийняття рішення, позбавив права на заслуховування позиції позивача та на подання відповідних клопотань та доказів, які передбачені пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №

509. Також зазначено, що в матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення відповідача про розгляд справи про накладення штрафу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу було направлено Департаментом завчасно і працівники установи поштового зв`язку своєчасно намагалися вручити вказане поштове відправлення, вважає, що позивач умисно не забирав повідомлення вчасно. Позивачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що повідомлення про надходження листа від приватної особи на прізвище ОСОБА_5 позивач отримала увечері 15.11.2018 року, коли відділення поштове вже було закрито, при цьому це повідомлення було отримано 17.11.2018 року (в межах строків, встановлених Правилами надання поштового зв`язку). 16.11.2018 року відбувся розгляд відповідачем справи про накладення штрафу, що здійснено протиправно, без належного повідомлення встановленого Порядком №509 (повідомлення має бути здійснено не пізніше ніж за 5 днів до дати розгляду справи про накладення штрафу). У зв`язку з епідеміологічною ситуацією в Україні та оголошенням карантину, розгляд справи в судовому засіданні відкладався. Відповідачем до апеляційного суду подано клопотання про виклик свідків у даній справі. Протокольною ухвалою від 08.07.2020 в задоволенні клопотання відмовлено. У судовому засіданні 08.07.2020 представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надано пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Позивач в судовому засіданні 08.07.2020 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Надано пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 24.10.2018 року. За наслідками інспекційного відвідування складено Акт від 25.10.2018 року № ОМС-ЛН1660/1167/АВ, у якому вказано про те, що позивач допустив до роботи двох працівників: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , без укладення трудових договорів. Позивачем не надано відповідачу інформації про направлення до територіального органу ДФС повідомлень про прийняття на роботу вказаних вище двох працівників, що стало підставою для прийняття відповідачем рішення про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слі застосовувати норми Конституції, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №

509. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Предмет даного спору стосується правомірності/протиправності прийняття відповідачем постанови від 16.11.2018 року № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю. Відповідачем здійснено державний нагляд (контроль) щодо додержання позивачем норм законодавства України про працю та за наслідками контролю прийнято постанову від 16.11.2018 року № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю. Однак позивач зазначає, що вказана постанова про накладення штрафу прийнята з порушенням вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, оскільки позивач була повідомлена про розгляд справи 17.11.2018 року, однак розгляд справи відбувся ще 16.11.2018 року, що порушує право позивача на участь в процесі прийняття рішення, позбавило позивача права на заслуховування позиції та на подання відповідних клопотань та доказів. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що суб`єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення державного нагляду (контролю) щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такого державного нагляду (контролю). Якщо ж допуск до державного нагляду (контролю) відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється органом. Допуск до державного нагляду (контролю) нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених органом при призначенні та/або проведенні державного нагляду (контролю). Так, у відповідності до вимог статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Матеріалами справи підтверджується, що позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення державного нагляду (контролю), таким чином, судом першої інстанції правильно відхилені доводи позивача про те, що направлення відповідача та посвідчення інспекторів не відповідають чинного законодавству України. Матеріалами справи також підтверджується, що 16.11.2018 року відбувся розгляд справи про накладення штрафу на підставі Акту №ОМС-ЛН1660/1167/АВ від 25.10.2018 року, наслідком якого стало винесення постанови від 16.11.2018 року №ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/П/ТД-ФС, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 223 380 грн. При цьому, у відповідності до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у 15-ти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. За вказаних обставин відповідач вправі приступити до розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю лише у випадку повідомлення позивача про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення представникам позивача. Справа про накладення штрафу за порушення законодавства про працю може бути розглянута без участі позивача лише у разі коли його поінформовано відповідно до пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Водночас, матеріали справи не містять доказів, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, виконав вищезазначені норми. Так, матеріали справи не містять доказів, що позивача було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу не менше ніж за 5 днів до розгляду справи. Матеріали справи містять підтвердження, що відповідач про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, який відбувся 16.11.2018 року, повідомив позивача рекомендованим листом, який направлено поштою 05.11.2018 року (фіскальний чек відділення поштового зв`язку). Однак вказаний лист відповідача отримано позивачем лише 17.11.2018 року (тобто вже після розгляду справи про накладення штрафу), що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи. При цьому, відповідач не скористався можливістю повідомити позивача про розгляд справи про накладення штрафу (за 5 днів до розгляду справи) шляхом повідомлення телеграмою, телефаксом, телефонограмою, що передбачено Порядком № 509 від 17.07.2013 року. Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності, зокрема, накладення штрафу. Однак порушення таких приписів суб`єктом владних повноважень може бути покладено в основу скасування постанови про накладення штрафу. У відповідності до п.9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб`єктом владних повноважень, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Натомість, матеріали справи не дають підстав для висновку, що постанова від 16.11.2018 року № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю прийнята з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Таким чином, відповідач здійснив розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю без наявності належних доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю порушило позивача права на участь в процесі прийняття рішення, позбавило позивача права на заслуховування позиції та на подання відповідних клопотань та доказів, які передбачені пунктом 8 Порядку № 509 від 17.07.2013. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення відповідача про розгляд справи про накладення штрафу. Отже, рішення відповідача про накладення на позивача штрафу не відповідає вимогам п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України. Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає і Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 року по справі № 813/3415/18 (номер у ЄДРСР 82383730). Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивач ухилявся від отримання поштової кореспонденції, просив допитати як свідка працівника пошти. Однак, поштова кореспонденція отримана позивачем у строки, що відповідають Правилам надання поштового зв`язку. Зазначене нівелює доводи відповідача, що позивач ухилялася від обов`язку забрати поштову кореспонденцію. Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що поштова кореспонденція на поштову адресу позивача надходила від імені фізичної особи Медзинської І.А ОСОБА_7 , а не від імені відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначення відправником фізичну особу ( ОСОБА_8 ), а не Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради не дало змоги позивачу встановити, що поштова кореспонденція надходить саме від Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради. Також є безпідставними посилання відповідача на письмові пояснення листоноші, які містяться у матеріалах справи, стосовно не можливості вручення поштових відправлень позивачу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що повідомлення про надходження листа від приватної особи на прізвище ОСОБА_5 позивач отримала 15.11.2018 (зі слів позивача увечері, коли відділення поштове вже було закрито), при цьому це повідомлення було отримано позивачем 17.11.2018 року (в межах строків, встановлених Правилами надання поштового зв`язку). Суд апеляційної інстанції не задовільнив клопотання відповідача про допит як свідка листоноші, оскільки поштова кореспонденція одержана позивачем в межах строків, встановлених Правилами надання поштового зв`язку. Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає як належний доказ належного повідомлення позивача телефонну розмову позивача з працівником відповідача, яка відбулася 16.11.2018 року щодо повідомлення позивача, про розгляд справи про накладення штрафу 16.11.2018 року, оскільки повідомлення особи має бути здійснено не раніше ніж за 5 днів до розгляду справи про накладення штрафу. Оскільки 16.11.2018 року відбувся розгляд відповідачем справи про накладення штрафу, а позивач була повідомлена про розгляд справи лише 17.11.2018 року, то зазначене дає підстави для висновку, що постанова від 16.11.2018 року № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС є такою, що протиправно прийнята (без належного повідомлення позивача про розгляд справи), тому підлягає скасуванню (судом встановлено порушення відповідачем процедури розгляду справи про накладення штрафу). Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати розгляду справи, судові витрати не підлягають розподілу. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 залишити без змін. Постанова набирає законної сили 08.07.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV «Прикінцеві Положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 08.07.2020. В повному обсязі постанова виготовлена 14.07.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова