Постанова 4811 № 464/2601/18

Справа № 464/2601/18 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П. Провадження № 22-ц/811/1570/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:64 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Жукровської Х.І., з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Стефанишина О.І., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гандзюлевича Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права власності квартирою шляхом виселення, в с т а н о в и л а: У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (а.с.1-4), в якому, остаточно уточнивши позовні вимоги заявою від 30.08.2018 року (а.с.72-73), просила усунути їй перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій, окрім неї, як члени її сім`ї зареєстровані та проживають: мати ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_4 та племінниця ОСОБА_5 . Зазначає, що у липні 2017 року без її (позивача) згоди сестра ОСОБА_4 дозволила проживати у квартирі відповідачу ОСОБА_2 , який приніс у квартиру свої речі, незважаючи на відсутність її (позивача) дозволу на це, самоправно користується приміщеннями квартири та її (позивача) речами, нерідко з`являється у стані алкогольного сп`яніння і вчиняє в квартирі сварки, під час яких погрожує фізичним насильством, у зв`язку з чим вона та члени її сім`ї постійно знаходяться у стані психологічного напруження та стресу, чим чинить їй перешкоди у вільному користуванні, володінні та розпорядженні власністю. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 27 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 не відноситься до членів її сімї та вселився у спірну квартиру без її згоди. Вважає висновки суду про існування згоди на вселення відповідача припущенням, оскільки вони нічим не підтверджені. Наголошує, що проживання у квартирі відповідача супроводжується постійними конфліктами та істотно обмежує її права як власника квартири, в якій відповідач проживає самоправно, без законних на те підстав. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім`ї. Аналогічне за змістом положення міститься й у статті 150 ЖК України, якою передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені угоди. Згідно положень статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч.3 ст.156 ЖК України, за згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселити в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. У відповідності до ч.4 ст.156 ЖК України, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме: дружина (чоловік) власника житла, їх діти та батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство. Частиною 3 ст. 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Судом встановлено, що предметом спору є жиле приміщення квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачеві ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 11, 12). Крім позивача ОСОБА_1 , в квартирі зареєстровані, як члени її сімї: ОСОБА_3 (мати власника), ОСОБА_4 (сестра власника) та неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (племінниця власника) (а.с.15). Відповідач ОСОБА_2 є чоловіком рідної сестри позивача ОСОБА_4 , з якою він 27.06.2018 року зареєстрував шлюб (а.с.57), відтак, його правовий статус у спірних правовідносинах регулюється нормою ч.3 ст.156 ЖК України, згідно з якою, для вселення у спірну квартиру необхідна згода власника квартири позивача ОСОБА_1 . Зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_2 (а.с.39). Враховуючи наведені вище норми матеріального права й те, що належним чином оформлена згода позивача ОСОБА_1 на вселення відповідача ОСОБА_2 у спірну квартиру відсутня, відповідач має інше постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , тому він відноситься до тимчасових мешканців, які на першу вимогу власника квартири негайно зобов`язані звільнити жиле приміщення, інакше, їхнє перебування в квартирі є самоправним. Отже, вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні належною їй на праві власності квартирою, шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 , який в добровільному порядку не бажає її звільняти, є законними, оскільки відповідач вважається таким, що самоправно займає жиле приміщення квартири позивача. Такий висновок узгоджується зі ст.150 ЖК України, а також із загальними нормами, закріпленими в ст.41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383 ЦК України про непорушність права власності. З урахуванням викладеного, обраний позивачем спосіб захисту її права власності шляхом виселення відповідача з її квартири, як такого, що без відповідної правової підстави займає жиле приміщення і відмовляється в добровільному порядку його звільняти, відповідає нормам ч.1 ст.109, ч.3 ст.116 ЖК України та ст.ст.386, 391 ЦК України, згідно з якими власник житлового будинку (квартири) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, не дав належної правової оцінки доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, що призвело до помилкових висновків по суті вирішення спору, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 з наведених вище мотивів і правових підстав. Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача за наслідками розгляду справи апеляційним судом, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (704 грн. 80 коп.) та апеляційної скарги (1057 грн. 21 коп.) на загальну суму 1762 грн. 01 коп. підлягають стягненню з відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3-4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27 березня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1762 гривень 01 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 липня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.