Постанова 4803 № 199/1746/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1147/20 Справа № 199/1746/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А., суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Черкас Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка дії від себе та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпро ради, про визначення порядку користування квартирою та вселення, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2016 року ОСОБА_2 , яка діє від свого імені, та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпро ради, про визначення порядку користування квартирою та вселення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що на підставі ордеру вона у червні 1986 року була вселена в квартиру АДРЕСА_1 , як член родини разом із батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також із сестрою ОСОБА_6 Власником паю у Житлово-будівельному кооперативі №378 є відповідач ОСОБА_1 , яка 27 червня 1996 року у повному обсязі сплатила його вартість, тому згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2012 року, виданого 17 лютого 2012 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, є власником спірної квартири. Вказана квартира складається із: коридору -1 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати 2 площею 17,1 кв.м., житлової кімнати -3 площею 13,6 кв.м., житлової кімнати 4 площею 11,5 кв.м., кладової 5 площею 0,6 кв.м., кухні 6 площею 8,2 кв.м., санвузлу 7 площею 3,3 кв.м., балкону І площею 0,8 кв.м., лоджії ІІ площею 1,8 кв.м., загальна площа становить 62,6 кв.м., житлова площа 42,2 кв.м. Позивач зазначає, що при отриманні паспорта у 1996 році була зареєстрована в даній квартирі, яка є її єдиним місцем проживання та реєстрації, іншого житла вона не має. Відповідно до ч.1 ст.145 ЖК України її неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також набули право користування даною квартирою та зареєстровані разом із нею за вказаною адресою. На теперішній час у спірній квартирі зареєстровані та проживають її батьки, а її сестра мешкає та зареєстрована у м. Києві. Позивач вказувала, що у 2008 році, маючи певні вади здоров`я, змогла працевлаштуватися лише у м. Сватове Луганської області, куди була змушена виїхати. Незважаючи на те, що з цього часу у спірній квартирі вона не мешкала, однак сплачувала комунальні послуги у розмірі визначеної частки. Її мати ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до неї та її малолітніх дітей про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2015 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. На теперішній час її мати ОСОБА_1 чинить перешкоди їй з неповнолітніми дітьми у проживанні у квартирі АДРЕСА_1 , не надає ключів від вхідних дверей та відмовляє у виділенні окремої кімнати для їх проживання. Оскільки іншого постійного житла вона та її діти не мають, позивач просила суд вселити її разом із дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартиру АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою, виділивши їй разом з дітьми житлову кімнату АДРЕСА_2 площею 11,5 кв.м. АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 площею 17,1 кв.м. та 13,6 кв.м. відповідно, інші приміщення залишити у загальному користуванні співмешканців. Ухвалою суду першої інстанції від 24 жовтня 2016 року змінено процесуальний статус третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та залучено їх до участі у справі в якості співвідповідачів. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було задоволено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року вселено ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартиру АДРЕСА_1 . Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділено в користування ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлову кімнату площею 11,5 кв.м; виділено в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суміжні житлові кімнати площею 17,1 кв.м разом з прилеглим балконом площею 0,8 кв.м, та кімнату 13,6 кв.м разом з прилеглою лоджією площею 1,8 кв.м; у спільному користуванні залишено коридор площею 5,8 кв.м, санвузол площею 3,2 кв.м, кухню площею 8,2 кв.м; комору площею 0,6 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 367 (триста шістдесят сім) грн. 47 коп. З таким рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задволенні позовних вимог позивача. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судом встановлено на підставі ордеру на вселення позивач ОСОБА_2 у червні 1986 року була вселена у квартиру АДРЕСА_1 , як член родини разом з батьками ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та сестрою ОСОБА_6 Власником паю в Житлово-будівельному кооперативі №378 є відповідач ОСОБА_1 , яка 27 червня 1996 року в повному обсязі сплатила його вартість, та згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2012 року, виданого 17 лютого 2012 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, є власником квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 27, 28). Спірна квартира складається з коридору -1 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати 2 площею 17,1 кв.м., житлової кімнати -3 площею 13,6 кв.м., житлової кімнати 4 площею 11,5 кв.м., кладової 5 площею 0,6 кв.м., кухні 6 площею 8,2 кв.м., санвузлу 7 площею 3,3 кв.м., балкону І площею 0,8 кв.м., лоджії ІІ площею 1,8 кв.м., загальна площа становить 62,6 кв.м., житлова площа 42,2 кв.м. Позивач зареєстрована у вказаній квартирі з 1996 року. Поновлена її реєстрація була 10 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.7). Неповнолітні діти позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю зареєстровані у спірній квартирі та мають право проживання в даному житловому приміщенні, що відповідає вимогами ч.1 ст.145 ЖК України (т.1 а.с.9, 10, 11). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , що діє також в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, було відмовлено (т.1 а.с.165-167). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року вищезазначене рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року залишено без змін (т.1 а.с.168-172). Вказаними судовими рішеннями встановлено, що з 2008 року ОСОБА_2 не проживала у спірній квартирі у зв`язку з перебуванням в іншій місцевості, оскільки саме там мала можливість, через вади здоров`я, працевлаштуватися та заробляти на життя, що є поважною причиною не проживання у квартирі. ОСОБА_2 з 30 травня 2012 року сплачує комунальні послуги. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з вимогами ст. 64 Житлового Кодексу України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство Відповідно до ст.145 ЖК України, члени сім`ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням. Такого ж право набувають особи, які вселилися в жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу як члени сім`ї, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Згідно зі ст.156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Відповідно до вимог ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Відповідно до роз`яснень наданих у п.39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Необхідно мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не проживала у спірній квартирі з поважних причин - у звязку із працевлаштуванням в іншій місцевості, що обумовлено вадами її здоровя, та вказана квартира є єдиним житлом позивача та її неповнолітніх дітей та є місцем їх реєстрації. Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти проживання позивача та її дітей у квартирі, чинить перешкоди у користуванні квартирою. Судом першої інстанції враховано, що кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (пункт 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод) та суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача. В судовому засіданні в апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лютий О.В. пояснював, що відповідач не заперечує проти вселення та проживання у квартирі позивача та її неповнолітніх дітей, а також згодні із визначеним судом порядком користування квартирою, але відповідач заперечує проти вселення і проживання у квартирі співмешканця позивача ОСОБА_7 . Доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо визначеного судом порядку користування квартирою. Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для вселення позивача та її неповнолітніх дітей у квартиру є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді