Постанова 4807 № 336/1381/20

Дата документу 13.07.2020 Справа № 336/1381/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/1381/20 Головуючий у 1 інстанції Дацюк О.І. Провадження №22ц/807/2095/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Полякова О.З. суддів: Кочеткової І.В. Кухаря С.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року про визнання неподаної та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про виселення,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху, оскільки встановлено, що позовна заява за своїм змістом не відповідає вимогам ЦПК України. Зокрема, в позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності). Також позовні вимоги, заявлені позивачем, не є зрозумілими, адже не вказано яким саме житловим приміщенням № 17 позивач просить усунути перешкоди у користуванні. Крім того, позивачем в якості третіх осіб не вказуються інші співвласники квартири, між тим як позивачеві належить лише 7/20 часток у квартирі. Надано ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вищезазначених недоліків. На виконання ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2020 року ОСОБА_5 надала суду уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про виселення. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 встановлено додатковий триденний строк з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків уточненої позовної заяви. Судом зазначено, що позивачу необхідно надати до суду уточнену позовну заяву з дотриманням вимог щодо її змісту, в якій вказати дату народження, місце проживання чи перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти третьої особи ОСОБА_6 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, отримавши копію ухвали суду в установлений судом строк недоліки, про які зазначав суд, не усунула. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду . В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постановлення оскаржуваної ухвали є затягуванням розгляду справи по суті. Не може бути підставою для визнання неподаною та повернення позовної заяви відсутність дати народження третьої особи, оскільки такі недоліки можуть бути усунуті в ході судового розгляду. Ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 09 червня 2020 року та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло. В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Так, встановивши ОСОБА_1 додатковий триденний строк для усунення недоліків уточненої позовної заяви, суд першої інстанції посилався на положення ст. 175 ЦПК України, якою встановлено перелік вимог щодо форми і змісту позовної заяви. Між тим, вказуючи про необхідність позивачу зазначати відомості про дату народження третьої особи, судом першої інстанції не було враховано, що вимогами ч. 3 ст. 175 ЦПК України не передбачено зазначення в позовній заяві таких відомостей. Зазначивши про необхідність вказати в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти третьої особи, судом першої інстанції залишено поза увагою, що положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України передбачена необхідність зазначення цих даних, якщо такі відомості позивачу відомі. Щодо відсутності адреси реєстрації третьої особи, судом першої інстанції залишено поза увагою положення ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідно до яких, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що за нормами ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачу судом надано значно коротший термін, зокрема три та п`ять днів, для усунення недоліків в межах строку, визначеного законом. Окрім цього, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції також послався на те, що ОСОБА_1 отримала копію ухвали суду, проте не усунула недоліки в строк, встановлений судом. Проте, за матеріалами справи колегією встановлено, що копію ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 не отримувала, оскільки на повідомленні про вручення поштового відправлення відсутній підпис одержувача, а в графі «доставлено» зазначено, що відправлення опущено у скриньку (а.с. 18). Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії). Отже, відмова у прийнятті до розгляду позовної заяви з формальних підстав матиме наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Проте суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог процесуального законодавства, та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з порушенням вимог закону, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції.. Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати, справу направити до суду першої інстанціїдля продовження розгляду до суду першої інстанції.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 13 липня 2020 року. Головуючий: Судді: