Ухвала Велика Палата ВС № 540/2289/19

УХВАЛА 19 червня 2020 року м. Київ Справа № 540/2289/19 Провадження № 11-182 за 20 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Гриціва М.І., суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г. перевірила скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, і ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача у формі: відмови вирішити питання подальшого проходження ним служби; не пропонування йому реальної штатної рівнозначної або відповідної посади у Міністерстві внутрішніх справ або в органах Національної поліції України, а також з вимогами стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2019 року до набрання судовим рішенням законної сили; відшкодувати 100 000 грн моральної шкоди. Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 13 січня 2020 року позов задовольнив. Визнав, що Управління протиправно не нарахувало та не виплатило ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2019 року по 13 січня 2020 року. Зобов`язав нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 23 квітня 2019 року по 13 січня 2020 року, виходячи із розміру посадового окладу - 900 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів. Стягнув з Управління на користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 травня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у тому, що він не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, про зобов`язання Управління нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення, та ухвалив в цій частині нове рішення. Визнав протиправною бездіяльність відповідача, який не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2019 року по 04 травня 2020 року. Стягнув з Управління на користь позивача 10 472 грн 73 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2019 року по 04 травня 2020 року, з відрахуванням обов`язкових платежів. У решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року залишив без змін. Позивач не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті касаційного провадження. Підставою для цього стало подання скарги на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. 13 червня 2020 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2020 року та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Прохання мотивує тим, що суд касаційної інстанції помилково відмовив йому у відкритті касаційного провадження, оскільки не надав значення тому, що ця справа містить виключну правову проблему. КАС України визначає вичерпний перелік підстав перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до частини третьої статті 23 цього Кодексу у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції. Частиною четвертою статті 22 цього Кодексу визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, <…>. Згідно з частиною третьою статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції. Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з частиною п`ятою статті 355 цього Кодексу судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають. Зі змісту та спрямованості аргументів скарги ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 04 червня 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника. За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Сулу, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Згідно зі статтею 13 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку. Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду. Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цієї ухвали. У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Отже, оскільки скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути скаржнику. Керуючись статтями 24, 346, 365 КАС Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Скаргу та додані до неї матеріали повернути ОСОБА_1 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Гриців Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. Р. Кібенко О. Г. Яновська