Ухвала Велика Палата ВС № 540/1526/19

УХВАЛА 11 лютого 2020 року м. Київ Справа № 540/1526/19 Провадження № 11-54 за 20 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Гриціва М.І., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. перевірила скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Управління) та Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, і ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами визнати протиправною бездіяльність Управління та МВС, яка проявилася в тому, що відповідачі не запропонували ОСОБА_1 реальну штатну рівнозначну або відповідну посади в МВС або лавах Національної поліції України; зобов`язати Управління та МВС запропонувати ОСОБА_1 означені ним посади в МВС або лавах Національної поліції України; визначити ОСОБА_1 додатковий спосіб захисту порушених прав та забезпечити реальне поновлення його на роботі із зобов`язанням суб`єктів владних повноважень вчинити конкретні дії із поновленню на роботі та згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заборонити відповідачам надалі звільняти ОСОБА_1 з підстави скорочення штатів; стягнути солідарно з Управління та МВС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 26 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін. Позивач не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті касаційного провадження. Підставою для цього стало подання скарги на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду скаргу, у якій просить скасувати рішення судів всіх інстанцій та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Прохання мотивує тим, що суд касаційної інстанції помилково відмовив йому у відкритті касаційного провадження, оскільки не надав значення тому, що ця справа містить виключну правову проблему, а тому її треба передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Зі змісту та спрямованості аргументів скарги ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 20 січня 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції. Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку. Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду. Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цього рішення. У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Отже, скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, а тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути скаржнику. Керуючись статтями 24, 346, 365 КАС Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду скарги ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області та Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Скаргу та додані до неї матеріали повернути ОСОБА_1 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Гриців Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима В. В. Пророк В. І. Данішевська Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська