Постанова 4803 № 199/7650/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4101/20 Справа № 199/7650/19 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 50 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2014 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги мотивовані зміною його матеріального становища, у зв`язку із народженням дитини у фактично сімейних відносинах ОСОБА_4 , 06 березня 2019 року, яка потребує належного матеріального забезпечення. На підставі викладеного, просив зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини від усіх доходу. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.22-23). Рішення суду мотивовано тим, що посилання позивача на народження дитини, як на підставу для зменшення розміру аліментів є неоднозначною, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що дитина дійсно складає його сім`ю, та зазначена обставина перешкоджає виконанню ним обов`язку матеріального утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сплата аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленому судом рішенні, є неможливою. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2014 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зміст ст.ст. 181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й інші норми щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення його здоров`я або наявності інших істотних обставин, які унеможливлюють сплату ним аліментів у розмірі, визначеному рішеннями суду. Частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахування встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши обставини щодо зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, з батька дитини, з яким жінка не перебуває у шлюбі, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для задоволення цього позову, з врахуванням відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір аліментів, які стягуються на неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача, встановлений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження», а також зміни майнового стану, погіршення здоров`я після винесення судових рішень про стягнення аліментів, які б стали підставою для зменшення розміру аліментів, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги про неможливість сплати позивачем аліментів, визначених на підставі рішення суду, спростовуються положеннями ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» за змістом яких кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Доводи апеляційної скарги про утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її матері, з якою позивач не перебуває у шлюбі, не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції. Докази про наявність інших обставин, що мають істотне значення, які б могли бути підставою для визначення аліментів у меншому розмірі, ніж визначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять. За таких обставин, доводи, вказані в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на нормах права, повторюють зміст позовної заяви та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида