Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4986/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 р.Справа № 520/4986/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О., представника позивача - Босенка К.В., представника відповідача - Литовченко Ю.С., представника третьої особи - Гринишина Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В.) по справі № 520/4986/2020 за позовом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: Державне підприємство "Національні інформаційні системи", ОСОБА_1 , про забезпечення позову, ВСТАНОВИВ: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України № 1397/5 від 13.04.2020, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.05.2019 №47029249 прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та заблоковано доступ приватному нотаріусу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 520/4986/2020. Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 1397/5 від 13.04.2020 в частині тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці, а також забезпечення Державним підприємством «Національні інформаційні системи» виконання тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяців. В обґрунтування заяви позивач зазначила, що в її провадженні є нотаріальні справи та при блокуванні доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень завершення нотаріального провадження, розпочатого до моменту такого блокування є неможливим, що може спричинити значну шкоду її професійній діяльності, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, та порушує права третіх осіб, які звернулись до неї, як до нотаріуса. Також зазначила, що спірний наказ порушує гарантоване Конституцією України право на працю, оскільки трудова діяльність державних реєстраторів - приватних нотаріусів, безпосередньо пов`язана з доступом до Державного реєстру речових прав, а тому, у випадку не зупинення дії вказаного наказу позивач буде позбавлений можливості здійснювати свою діяльність, що завдасть значної шкоди, в тому числі матеріального характеру. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 заяву приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. про забезпечення позову задоволено. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття відповідачем наказу фактично суттєво обмежує гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки його діяльність (як приватного нотаріуса) значною мірою пов`язана із доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності. Також суд зазначив, що не вжиття такого заходу забезпечення як зупинення дії наказу призведе до ускладнення або неможливості поновлення порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову. Не погодившись з ухвалою суду, Міністерство юстиції України (далі - відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування зазначає, що забезпечуючи позов в такий спосіб, суд вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України, що є неприпустимим. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, фактично вирішив справу по суті. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не зазначено фактів, які б вказували на неможливість виконання своїх обов`язків позивачем в результаті прийнятого оскаржуваного наказу, а з положень статті 34 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що робота у Державному реєстрі прав не є єдиним чи основним видом діяльності приватного нотаріуса та, відповідно, не є єдиним чи основним джерелом доходу приватного нотаріуса. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - третя особа 1), ОСОБА_1 (далі - третя особа 2) не надали відзив на апеляційну скаргу. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти апеляційної скарги відповідача. Від представника ДП «Національні інформаційні системи» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Протокольною ухвалою суду від 07.07.2020 залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 . Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законної та обгрнутованою. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.151 КАС України встановлено види забезпечення позову, а саме, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Статтею 46-1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі-Закон № 3425-XII) встановлено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію. Пунктом 1 ч. 2 ст. 37-1 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав. Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 37-1 Закону № 1952-IV у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав. Колегія суддів зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача. При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відтак, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. У апеляційній скарзі зазначено, що за фактичних обставин по справі відповідач має право на застосування заходу адміністративного примусу у вигляді тимчасового блокування нотаріусу доступу до реєстрів, а оскаржуваним судовим рішенням фактично задоволено позовні вимоги у адміністративній справі. Колегія суддів погоджується з зазначеними доводами апелянта, оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про скасування наказу Міністерства юстиції України № 1397/5 від 13.04.2020, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.05.2019 №47029249, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та заблоковано доступ приватному нотаріусу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці, а застосованими заходами забезпечення такого позову виступає зупинення дії спірного наказу про тимчасове блокування доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що фактично вказує на вирішення частини позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на тимчасовий характер даного наказу відповідача (строк дії - 3 (три) місяці). Також колегія суддів зазначає, що у випадку застосування тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державні реєстратори не позбавлені права на працю та вони вправі здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців, що спростовує доводи стосовно фактичного позбавлення відповідачем можливості отримувати позивачем доходу від своєї професійної діяльності. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №808/2432/18 , від 15 серпня 2019 року у справі № 0840/3275/18, від 01 жовтня 2019 року, від 21 листопада 2019 року у справі № 420/1065/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 824/902/19-а. Враховуючи викладене, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль. Обставини щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі не встановлено. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року по справі № 520/4986/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою заяву приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про забезпечення позову залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 13.07.2020 року