Постанова 4802 № 161/17040/19

Справа № 161/17040/19 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/714/20 Категорія: 53 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Матвійчук Л.В., Шевчук Л. Я., з участю: секретаря судового засідання Вергуна Т. С., розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2020 року, В С Т А Н О В И В: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 28.12.2018 року у м. Луцьку на вул. Карпенка-Карого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «LDV Convoy», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Chery Amulet А15» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 власником якого є позивачка ОСОБА_1 .. Постановою Горохівського районного суду Волинської області від 04.03.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Посилається на те, що в результаті спричиненої відповідачем шкоди автомобілю позивача була завдана матеріальна шкода в розмірі 48146, 97 грн. Вказує, що ПрАТ «ПЗУ Україна», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, перерахувало їй по актах виконаних робіт 35493, 90 грн., а також 817, 28 грн. (за придбання автоламп, які відсутні в Актах виконаних робіт). Вважає, що має право вимоги до відповідача на залишок суми, що становить 11835,79 грн. Крім того, зазначає, що внаслідок ДТП її автомобіль було пошкоджено, в результаті чого вона була позбавлена можливості тривалий час повноцінно користуватися транспортним засобом, що створювало незручності у вирішенні особистих питань, у зв`язку з чим перенесла душевні страждання, а тому має право на відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою про повернення вказаних коштів, однак, ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовляється сплатити кошти. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 11835,79 грн. матеріальної шкоди, 305,22 грн. додатково понесених витрат, 3817,57 грн. моральної шкоди, 3500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судові витрати по справі в розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції в частині відмови від задоволених позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитки) 11835,79 грн. є незаконними та таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення в частині відмови задоволення позовних вимог скасувати, позов в цій частині задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, тому немає підстав для стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального права. Судом встановлено, що 28.12.2018 року у м. Луцьку на вул. Карпенка-Карого сталася ДТП за участю автомобіля «LDV Convoy» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Chery Amulet А15» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , власником якого є позивачка ОСОБА_1 (а.с. 9-14). Постановою Горохівського районного суду Волинської області від 04.03.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн. (а.с. 17-18). Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6230631 (далі поліс страхування) цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «LDVConvoy»,д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «УПСК» з лімітом за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 тис. грн. з франшизою в розмірі 0 грн. (а.с. 106). Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частин першої та другої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом ст. 1187, 1188 ЦК України, в їх системному зв`язку, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, зокрема транспортним засобом, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV). Згідно зіст.6Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом ст.ст. 9, 22-28, 35 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. При цьому в Законі №1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України,Фонду державного майна України від 2003року №142/5/2092 (далі - Методика). Згідно зі ст.1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Проте покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата вважає, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов`язання страховик бере на себе виконання обов`язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування, а страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може звернутися з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що відповідає загальній меті страхування. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки сума виплати страхового відшкодування у розмірі 35493, 90 грн. не перевищила межі страхової суми, зазначеної у страховому полісі у розмірі 100000 грн, тому відсутні підстави для стягнення шкоди з відповідача. Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням позивачем чинного законодавства та не спростовують правильних висновків суду. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді :