Ухвала КЦС ВС № 442/5622/13-ц

Ухвала 06 липня 2020 року м. Київ справа № 442/5622/13-ц провадження № 61-9635ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Михайлевицька сільська рада Дрогобицького району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування, ВСТАНОВИВ: 26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2014 року. Відповідно до пункту 14 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частинами першою, другою статті 325 ЦПК України 2004 року касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. Касаційна скарга подана заявником з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки рішення апеляційного суду набрало законної сили 24 червня 2014 року, а касаційна скарга подана до суду 26 червня 2020 року. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що вона не змогла подати касаційну скаргу у встановлені строки з поважних причин, оскільки перебувала в лікарні. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Посилання заявника на те, що вона не змогла подати касаційну скаргу у встановлені строки з поважних причин, оскільки перебувала в лікарні, є безпідставними, з огляду на те, що нею на підтвердження вказаних обставин не надано доказів, які зазначені у додатках, про що складено відповідний акт канцелярією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Посилання заявника на те, що із повним текстом оскаржуваного рішення апеляційного суду вона ознайомилася у Єдиному державному реєстрі судових рішень у жовтні 2019 року не свідчить про те, що заявником не пропущений строк на касаційне оскарження. Як вбачається із інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржуване рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2014 року зареєстроване 07 липня 2014 року, а 09 липня 2014 року воно було оприлюднено. У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Таким чином, з 09 липня 2014 року ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням апеляційного суду. Верховному Суду не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало заявнику ознайомлюватись із оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції та подати належно оформлену касаційну скаргу протягом встановленого строку на касаційне оскарження. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, а тому касаційну скаргу відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для подання нового клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення. Крім того касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у касаційній скарзі не зазначено підстав касаційного оскарження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка) перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Таким чином заявником не виконано вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Також до касаційної скарги додано заяву про відстрочення сплати судового збору. Вирішуючи заяву, суд виходить з наступного. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. До заяви про відстрочення сплати судового збору додано довідку Управління пенсійного фонду України у Львівській області від 18 жовтня 2019 року № 1082/1, згідно з якою дохід ОСОБА_1 за період із січня до жовтня 2019 року складає 20 596,60 грн. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,1 розмір мінімальної заробітної плати. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що з 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата складає 1 147,00 грн. Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Судовий збір за подання касаційної скарги становить 229,40 грн (1 147,00 грн ? 1 % ? 200 %), що є меншим ніж 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік (1 029,83 грн), а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору. Таким чином, заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 229,40 грн. Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 07 серпня 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо заяву про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак