Постанова КАС ВС № 120/1567/19-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м. Київ справа № 120/1567/19-а адміністративне провадження № К/9901/34445/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Жука А.В., Мартинюк Н.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2019 (головуючий суддя - Л.О. Заброцька) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 (головуючий суддя - В.Ю. Сторчак, судді - Л.С. Граб, Т.В. Іваненко) у справі № 120/1567/19-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, встановив: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив: - визнати передчасною та скасувати, як протиправну, постанову ВП №50963031 від 04.04.2019 головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №802/3745/15-а, який виданий 12.04.2016 Вінницьким апеляційним адміністративним судом; - визнати неправомірною бездіяльність відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду; - зобов`язати Департамент здійснити дієві заходи спрямовані по контролю за належним виконанням мір зобов`язального характеру, при видачі наказу і трудової книжки та сплати залишку непогашеного боргу повного розрахунку, що і на сьогодні залишаються належно не виконаними; - стягнути на його користь з Державного бюджету України на відшкодування йому моральної шкоди в сумі 100 000 грн., завданої протиправною бездіяльністю відповідача і 2 000,00 грн. фактично понесених витрат по захисту своїх прав, що порушені відповідачем, шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України; - винести окрему ухвалу в адресу Мінюсту про порушення законодавства, тяганину і неналежне виконання судових рішень департаментом, що стало предметом його звернень і вже сімох рішень ЄСПЛ; - встановити судовий контроль за виконанням постанови суду шляхом надання звіту відповідачем протягом місяця з дня прийняття судового рішення.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що дії відповідача по закінченню зазначеного виконавчого провадження є передчасними і протиправними, бо відсутні з його боку дієві заходи, спрямовані на здійснення контролю по належному виконанню рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 та інші проти України» №25663/02 від 17.07.2014, в частині, яка і на сьогодні так і залишається невиконаною належним чином. Зокрема, позивач вказує, що залишається невиконаним рішення Замостянського районного суду від 01.03.2004, як складової рішення ЄСПЛ, в частині належної видачі наказу зі зміненою датою його звільнення, видачі оформленої належним чином трудової книжки та сплати залишку непогашеного боргу повного розрахунку. Як підставу для закінчення виконавчого провадження, державний виконавець навів цілий ряд доводів, які на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам та виконані з порушенням процедури їх виконання і чинного законодавства. Позивач зазначає, що причиною таких протиправних дій державного виконавця і стала відсутність заходів департаменту спрямованих на здійснення контролю по належному їх виконанню. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про правомірність, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП №50963031 від 04.04.2019, щодо відсутності бездіяльності відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду, оскільки судом не встановлено порушень з боку державного виконавця при виконанні рішення суду в справі №802/3745/15-а та винесені постанови від 04.04.2019 про закінчення виконавчого провадження ВП №50963031. Також, суди прийшли до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн. та витрат по захисту прав в сумі 2000 грн. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, зокрема, про порушення судами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судами не досліджено всебічно докази позивача, частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України про звільнення від доказування обставин, встановлених судом у справах № 802/2272/16-а, № 802/292/17-а. Зазначає, що у справі є судові рішення і виконавчі провадження стосовно обставин виконання рішення районного суду від 01.03.2004, за яким боржник зобов`язується координувати дії. Виданий власником наказ від 06.09.2017 та отримана позивачем 19.09.2017 трудова книжка суперечать порядку і способу виконання рішення районного суду від 01.03.2004. Позиція інших учасників справи

7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

9. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи 10. 17.07.2014 Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі №25663/02 «ОСОБА_1 та інші проти України», яким зобов`язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

11. Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню: - рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004; - рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006; - рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006; - рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007; - рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006.

12. Зокрема, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 в справі № 2-200/2004 стосувалось зобов`язання ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу №25-а-к від 07.03.2002 про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, та провести з ним повний розрахунок.

13. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 13.08.2014 відкрито виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 та інші проти України» та зобов`язано боржника - державу Україна добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

14. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі №802/3745/15-а, що набрала законної сили 05.04.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Урядового повноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо нездійснення координації роботи пов`язаної з виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі « ОСОБА_1 та інші проти України» в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо нездійснення контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі « ОСОБА_1 та інші проти України» в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною. Зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи спрямовані на здійснення контролю, а Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - щодо координування виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі « ОСОБА_1 та інші проти України» в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною. В решті позовних вимог відмовлено.

15. На виконання зазначеного судового рішення 12.04.2016 Вінницьким апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист № 802/3745/15-а.

16. Зазначений виконавчий лист позивачем було пред`явлено до примусового виконання, в зв`язку з чим відкрито виконавче провадження ВП № 50963031, відповідно до якого боржника - Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов`язано здійснити заходи спрямовані на здійснення контролю виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі « ОСОБА_1 та інші проти України» в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною.

17. Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. 04.04.2019 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50963031. Зазначена постанова прийнята на підставі пункту 9 частини першої статті 39, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, та мотивована тим, що рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі « ОСОБА_1 та інші проти України» виконане в повному обсязі, а отже, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснено всіх заходів, спрямованих на здійснення контролю щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі « ОСОБА_1 та інші проти України».

18. Позивач не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

19. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Нормами статті 1 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) визначено, що рішення це: остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Органом представництва визначено орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

21. Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №784, на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. При цьому, пунктом 3 цієї Постанови встановлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

22. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

23. За приписами статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом десяти днів від дня отримання повідомлення суду про набуття рішенням статусу остаточного орган представництва: надсилає стягувачеві повідомлення з роз`ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження. Неподання стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

24. Частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) визначає, що виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

26. Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

27. Згідно пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV, який діяв у період відкриття виконавчого провадження по виконанню ЄСПЛ та його завершення), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 та виданого на її виконання виконавчого листа №802/3745/15-а, за яким відкрито виконавче провадження ВП №50963031, боржника - Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов`язано здійснити заходи спрямовані на здійснення контролю виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі « ОСОБА_1 та інші проти України» в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною. Як зазначено в мотивувальній частині постанови від 27.01.2016 «фактично даний спір виник в зв`язку з невиконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 в частині невиконання рішення національного суду, а саме: Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 стосовно проведення повного розрахунку ( зарплата, компенсація за відпустку )».

31. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі №802/82/16-а, що набрала законної сили, встановлено, що Департаментом Державної виконавчої служби виконано рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі « ОСОБА_1 та інші проти України» в частині, яка стосується виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007. Крім того, судом в даній постанові також зазначено, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 у справі № 2-4319/06, яким стягнуто з ДАК «Укрресурси» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за сумісництво посад за період з 01.03.2002 по 01.01.2003, з врахуванням компенсацій при інфляції за затримку розрахунку на суму 7564,50 грн. та зобов`язано відповідача звільнити ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера заводу «Модуль» з 01.12.2006 на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з проведенням повного розрахунку по дату звільнення, було скасоване рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11.09.2007, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 24.06.2008.

32. Постановою у справі №802/82/16-а встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 згідно з рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та на виконання рішення Європейського суду з прав людини, є визначеною (станом на жовтень 2015 року) і становить 1 900 147,03 грн. При цьому, враховуючи факт виплати ОСОБА_1 коштів на загальну суму 711 209,73 грн., які входять в суму повного розрахунку при звільненні з ДАК «Укрресурси» станом на жовтень 2015 року, тобто в суму 1 900 147,03 грн., останньому необхідно виплатити заборгованість в сумі 1 188 937,30 грн.

33. Також судами встановлено, що на виконання вищевказаної постанови суду в справі №802/82/16-а, Департаментом перераховано ОСОБА_1 кошти в сумі 1 188 937,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2994 від 03.08.2016, та подано до суду звіт про виконання постанови від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а, який прийнято ухвалою суду від 29.08.2016.

34. В постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 802/82/16 зазначено, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі № 25663/02 в частині виконання рішення Замостянського районного суду від 01.03.2004 позивачу належить виплатити кошти в загальній сумі 1 900 147,03 грн., в тому числі залишок заборгованості - 1 188 937,30 грн.

35. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі № 25663/02 позивачеві виплачено кошти в загальній сумі 1 900 147,03 грн., в тому числі залишок заборгованості в сумі 1 188 937,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.08.2016 № 2994.

36. Також судами встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 у справі № 802/3745/15-а та постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а встановлено, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 в частині видачу наказу щодо зміни дати звільнення та внесення відповідного запису до трудової книжки виконано.

37. У зв`язку з виплатою ОСОБА_1 коштів в сумі 1 188 937,30 грн. та фактичним виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі №25663/02 « ОСОБА_1 та інші проти України» 13.09.2016 виконавче провадження № 44360795 закінчено, про що винесено відповідну постанову, правомірність якої підтверджена постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі № 802/1462/16-а, яка набрала законної сили.

38. Разом з тим, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019, залишено без розгляду позов ОСОБА_1 у справі №0240/3698/18-а в частині вимог про зобов`язання вжити заходи по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 17.04.2014 в незакінченій частині рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004. Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 0240/3698/18-а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

39. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

40. Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що оскаржуване рішення відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП №50963031 від 04.04.2019 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

41. Правильним є і висновок судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах відсутні підстави у відповідача для вжиття заходів спрямованих на здійснення контролю виконання рішення Європейського суду з прав людини, враховуючи факт відсутності відкритого виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі № 25663/02 « ОСОБА_1 та інші проти України» станом на 04.04.2019 (дату прийняття оскаржуваної постанови ВП № 50963031 ) та констатації закінчення виконавчого провадження ВП № 44360795 13.09.2016 в зв`язку із повним виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

42. Також Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

44. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

45. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

46. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Висновки щодо розподілу судових витрат

47. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

48. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 120/1567/19-а залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко Судді А.В. Жук Н.М. Мартинюк