Постанова 4857 № 1.380.2019.002083

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002083 пров. № А/857/276/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Старунського Д.М., Кушнерика М.П., з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Золочівської міської ради Львівської області про визнання протиправними і скасування приписів, рішення та наказу за апеляційними скаргами Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Золочівської міської ради Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (суддя першої інстанції Кухар Н.А., м. Львів, повний текст складено 28.11.2019), В С Т А Н О В И В : 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 17.05.2018 про порушення вимог будівельної інспекції у Львівській області про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 289-1/1 та про зупинення підготовчих та будівельних робіт № 289-1/2. Також подав заяву про зміну позовних вимог, якою просив визнати протиправними та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 18 травня 2018 року № 42 та наказ Державної архітектурно - будівельної інспекції України № 42-«Д» від 21.05.2018 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 02.03.2009 №16/12/-09 на об`єкт «Будівництво об`єктів торгівлі та обслуговування на вул. Кривоноса». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 17.05.2018 про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 289-1/1 та припис про порушення вимог та про зупинення підготовчих та будівельних робіт № 289-1/2. Визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18 травня 2018 року № 42 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт». Визнано протиправним та скасовано наказ Державної архітектурно - будівельної інспекції України № 42-«Д» від 21.05.2018 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт». Стягнуто з Державної архітектурно - будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 3071,06 грн, сплаченого судового збору. Із таким судовим рішенням не погодилася Державна архітектурно-будівельна інспекція України та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати рішення і постановити нове - про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду, відповідач зазначив, що висновки суду першої інстанції про порушення при проведенні позапланової перевірки на об`єкті позивача «будівництво (прибудова) кафе-бару до існуючого кінотеатру на пл. Вічевій, 1 в місті Золочеві Львівської області» не відповідають дійсності. Так, перевірка була проведена в присутності замовника будівництва ОСОБА_1 із залученням представників місцевого самоврядування. Оскільки позивач від підписання та отримання акту перевірки № 289/18 відмовився, такий акт було скеровано йому рекомендованою поштою поштовим відправленням. Також апелянт звертає увагу суду, що судом першої інстанції не досліджувались фактичні обставини справи щодо наявності порушень, зафіксованих в акті. Звертає увагу суду на те, що позивач по суті зазначених у приписі порушень не подає аргументів. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги покази ОСОБА_1 в якості свідка, оскільки останній є зацікавленим у справі. Також суд безпідставно дійшов висновку про порушення при здійсненні перевірки внаслідок невручення позивачу направлення, оскільки в даному випадку проводилася саме позапланова перевірка. Золочівська міська рада Львівської області також подала апеляційну скаргу, в якій вказала про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що потягли прийняття необґрунтованого судового рішення. Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно розглянув спір по суті, в той час як позивач порушив встановлений ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду і це мало мати наслідком залишення позову без розгляду. Доказом обізнаності позивача з оскаржуваними рішеннями є відеозапис на каналі Ютуб, в якому останній повідомив про те, що йому відомо про припис і рішення про анулювання дозволу. Також суд безпідставно дійшов висновку про те, що позивача не було повідомлено про проведення перевірки, оскільки ОСОБА_1 ствердив, що йому телефонував представник Департаменту ДАБІ у Львівській області і повідомив про проведення перевірки. Ухилення ОСОБА_1 від підпису та отримання акту та приписів Департаменту ДАБІ у Львівській області, його бездіяльність щодо отримання копій, не є порушенням його прав. Просить скасувати рішення і залишити позов без розгляду. Позивач подав відзив на апеляційні скарги відповідача та третьої особи, в якому вказав про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. У судовому засіданні представник апелянта Галевич Н.Р. підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені. Додатково пояснила, що окремі недоліки процедурного характеру не можуть бути підставою для скасування рішень, які є правильними по суті. Представники Золочівської міської ради Піддубна Х.Г. та Гриньків І.М. також підтримали вимоги апеляційної скарги та пояснили, що позивач здійснює незаконну будівельну діяльність і це питання набуло суспільного резонансу. Перевірку відповідачем було проведено на законних підставах з дотриманням всіх норм чинного законодавства. Оскаржувані рішення є законними і суд безпідставно їх скасував. Також зауважили, що суд належним чином не розглянув клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. ОСОБА_1 та його представник заперечили щодо задоволення апеляційних скарг та пояснили, що позивача не було належним чином повідомлено про проведення перевірки і не забезпечено його право взяти участь у її проведенні. Строк звернення до суду не було порушено, оскільки копію оскаржуваних приписів ним було отримано 11 квітня 2019 року. Суд, дослідивши письмові докази, що наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення свідків, представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з таких мотивів. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Золочівська міська рада звернулася з листом до директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 10.05.2018 за № 664 щодо незаконного будівництва в місті Золочеві на площі Вічевій (том 1 а.с. 32 - 33). Директором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області видано направлення для проведення позапланового заходу від 14.05.2018 №289/18-пз, яким направлено головного інспектора будівельного нагляду Максим А.М., головного інспектора будівельного нагляду Горох Н.С. для здійснення (позапланової) перевірки на об`єкті «Будівництво (прибудова) кафе - бару до існуючого кінотеатру на площі Вічевій, 1 в місті Золочів Львівської області» щодо дотримання суб`єктом містобудування гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. За результатами перевірки 17.05.2018 складено: - акт №289/18, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення ст. 9, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч. 2 ст. 5, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; - припис № 280-1/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; - припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт на «Будівництво (прибудова) кафе - бару до існуючого кінотеатру на пл. Вічевій, 1 в м. Золочів Львівської області» до моменту усунення порушень містобудівного законодавства та отримання права на виконання будівельних робіт. - протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Постановою №76/2/16/18-ф/пз по справі про адміністративне правопорушення від 10.07.2018 визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн (том 1 а.с. 40-41). 18.05.2018 головним інспектором будівельного нагляду О.А. Ткачуком було прийнято рішення №42 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт». Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 21.05.2018 було прийнято наказ № 42-Д «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт». Даний наказ був прийнятий на підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 18.05.2018 №

42. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність вказаних рішень з наступних підстав. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю). Пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію (ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Отже, аналізуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль. Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №553). Відповідно до п. 2 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва. Згідно з п. 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Відповідно до п. 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням (абз. 3); необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів (абз. 4); виявлення факту самочинного будівництва об`єкта (абз. 5); перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю (абз. 6); вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки (абз. 7); звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства (абз. 8); вимога правоохоронних органів про проведення перевірки (абз. 9).У пункті 12 Порядку № 553, крім іншого, зазначено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт. Відповідно до пункту 13 Порядку № 553 встановлено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали, зокрема через електронний кабінет, з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до пункту 21 Порядку №533, якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням. Пунктами 2, 3 частини 3 статті 41 №3038-VI передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону. У разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт. Системний аналіз наведених вище правових норм дає змогу дійти висновку, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки. Законодавством не передбачено чіткого порядку попереднього повідомлення суб`єкта містобудування про проведення позапланової перевірки як обов`язкової передумови її проведення, однак, для забезпечення присутності уповноваженого представника під час проведення такої відповідач, в рамках підготовки до проведення позапланової перевірки, повинен вчинити дії щодо повідомлення суб`єкта містобудування про її проведення. У контексті вищеназваного необхідно врахувати й приписи абзацу одинадцятого пункту 7 Порядку №553, де вказано, що під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати направлення, а починаючи з 10.06.2017 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №407) - копію направлення для проведення позапланової перевірки. Отже, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірки на об`єкті контролю виключно після пред`явлення суб`єкту містобудування службових посвідчень та направлень на перевірку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду 09.12.2019 у справі №822/836/16, від 15.01.2020 у справі №818/1617/16, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а. В акті перевірки від 17.05.2018 № 289/18, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, зазначено , що позивач був присутній під час проведення перевірки, однак від підписання та отримання акту відмовився, у зв`язку з чим такий направлено йому рекомендованою поштою поштовим відправленням. Однак, такі відомості не знайшли підтвердження підчас судового розгляду справи. Так, позивач заперечує факт своєї присутності під час проведення позапланової перевірки та складання акту перевірки. Допитаний в якості свідка він зазначив, що в день здійснення вказаного заходу його не було на об`єкті, так як він перебував за межами міста. Повідомлення про проведення перевірки було здійснено лише в телефонному режимі 17 травня 2018 року. При цьому, згідно пояснень позивача, він повідомив особу, яка йому телефонувала, про те, що знаходиться поза межами міста і не може прибути на місце будівництва. Таке твердження позивача не спростовано відповідачем як суб`єктом владних повноважень. Натомість, інспектори Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Максим А.М. і ОСОБА_3 допитані в якості свідків, зазначили, що не пам`ятають, чи був позивач при проведенні перевірки з 14 по 17 травня 2018 року. Допитані в якості свідків працівники Золочівської міської ради ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили, що були присутніми під час перевірки. Разом з тим, конкретно не вказали, чи був ОСОБА_1 присутнім при здійсненні заходів контролю. Зауважили, що на сам об`єкт вони доступу не мали. Повідомили, що не були присутніми при ознайомленні позивача чи врученні йому копії направлення на перевірку. Також у їх присутності позивачу не пропонувалось ознайомитись з актом і у їх присутності ОСОБА_1 не відмовлявся від його підписання. Свідок ОСОБА_5 вказав, що перевірка здійснювалася 14 травня 2018 року, і саме в цей день він бачив ОСОБА_1 на об`єкті. Як видно з акту перевірки, цей захід відбувся з 9 години 14 травня 2018 року по 18 годину 17 травня 2018 року. Суд зауважує, що відповідачем не надано суду жодного доказу повідомлення позивача про початок перевірки з наданням йому можливості забезпечити присутність при здійсненні вказаного заходу контролю. Також, суду не надано доказів відмови позивача від ознайомлення та підписання акту, складеного за наслідками перевірки. Отже, враховуючи, що позивач заперечує свою обізнаність про намір органу державного архітектурно-будівельного контролю провести перевірку, стверджує, що не був присутній при її проведенні, з актом не ознайомлений, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів зворотнього, суд вважає висновки суду першої інстанції про порушення права позивача на участь у здійсненні заходу контролю правильними. Враховуючи викладене, така перевірка не може бути визнана законною. Згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою як Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Як видно з матеріалів справи і підтверджено відповідачем, оскаржувані рішення: приписи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 17.05.2018 про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 289-1/1, № 289-1/2; рішення головного інспектора будівельного нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18 травня 2018 року № 42 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт»; наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 42-«Д» від 21.05.2018 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт», прийняті на підставі висновків, викладених в акті №289/18, складеним за результатами перевірки 17 травня 2018 року. Таким чином, з урахуванням встановлених вище обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що орган державного нагляду прийняв оскаржені рішення на підставі висновків перевірки, яка була проведена з порушенням основоположних прав позивача, у зв`язку із чим, оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, що ґрунтуються на таких діях та висновках не відповідають вимогам щодо їх законності з урахуванням положень ч. 2 ст. 2 КАС України. Щодо доводів апелянта про порушення строку звернення до суду, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, процесуальний закон встановлює загальний шестимісячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Частинами 3, 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Як видно з матеріалів справи, копії оскаржуваних приписів позивачу було надіслано поштовим зв`язком 22 травня 2018 року. Однак вказана поштова кореспонденція не була йому вручена. Згідно розписки позивача, вказані документи він отримав 11 квітня 2019 року (а.с. 56). Доказів того, що позивача раніше було у встановленому порядку повідомлено про прийняття оскаржуваних приписів, рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 18 травня 2018 року № 42, наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 42-«Д» від 21.05.2018 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 02.03.2009 №16/12/-09 суду не надано. Отже, суд першої інстанції правильно встановив початок строку, з якого позивач мав реальну можливість оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень - 11 квітня 2019 року. При цьому, посилання представника Золочівської міської ради на обізнаність позивача про анулювання дозволу на будівництво, що підтверджено відеозаписом його промови, апеляційний суд відхиляє, так як доказів його ознайомлення з вказаними рішенням суб`єкта владних повноважень немає. Відповідач не надав підтвердження надіслання позивачу або ознайомлення його в інший спосіб з оскаржуваними рішеннями. Посилання представника третьої особи на оприлюднення у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці міського голови наказу про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт і можливість у позивача відслідкувати дане повідомлення, апеляційний суд відхиляє, оскільки рішення суб`єктів владних повноважень повинні доводитися до відома громадян, яких вони стосуються, визначеним законодавством шляхом, чого зроблено не було. Поширення інформації у соціальних мережах, при цьому не на офіційній сторінці відповідного суб`єкта владних повноважень, не може вважатися повідомленням суб`єкта містобудування про прийняті щодо нього рішення. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Апеляційний суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо доступу до суду, висловлену зокрем у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі «Bellet проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Золочівської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський М. П. Кушнерик Повний текст постанови складено 10 липня 2020 року.