Постанова 4851 № 520/15476/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 р.Справа № 520/15476/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.02.21 року по справі № 520/15476/2020 за позовом Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ: Позивач, Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області під час проведення заходу державного нагляду щодо дотримання ДП "Ізюмське лісове господарство" законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що оформлені актом від 30.09.2020 № 937/12-02/06-04. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено перевірку ДП "Ізюмське лісове господарство" щодо дотримання позивачем законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. До виявлених в результаті перевірки порушень, які було зафіксовано в Акті перевірки від 30.09.2020 року № 937/12-02/06-04, було віднесено, зокрема: у кварталі 168 виділ 10 Студенецького лісництва було виявлено факт незаконної рубки 436 дерев; у кварталі 548 виділ 7 Піщанського лісництва незаконно вирублено сирорастучих і 109 сухостійних дерев. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року у задоволенні позову Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" до Державної екологічної інспекція у Харківській області про визнання дій протиправними - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, судом першої інстанції не взято до уваги факт неотримання позивачем зазначеного акту, відповідно до приписів діючого законодавства, але прийнято до уваги факт надіслання відповідачем зазначеного акту, але неотримання акту перевірки, само по собі є порушенням з боку перевіряючого органу, яке судом залишено без уваги. Позивач вважає, дії перевіряючих під час перевірки, пов`язані з виявленням, зокрема, незаконно, зрубаних дерев, незаконними, з огляду на наявності всієї необхідної документації, яка підтверджує законність проведених рубок. Позивач зазначає, що посадовими особами відповідача, в результаті перевірки, не на усіх пнях було встановлено відсутність клейм, що пояснюється проведенням клеймування півтора року по тому, та ув`язку з чим деякі клейма неможливо побачити (в деяких місцях фарба вигоріла або стерлася). На думку позивача, посадовими особами відповідача на підставі не виявлення клейм було зроблено хибний висновок щодо незаконності вирубки дерев. Але, при цьому, в супереч своїм висновкам, посадовими особами відповідача деякі дерева (пні), які мали клейма, було обраховано, як незаконно зрубані, що суперечить, як Методиці з відведення і таксації лісосік, так власним висновкам посадових осіб позивача. Позивач наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги і не надано правової оцінки фактам, викладеним позивачем, щодо встановлення перевіркою 109 незаконно, на думку відповідача, зрубаних дерев в кварталі 548 виділ 7 Піщанського лісництва, без застосування будь-яких геодезичних приладів. На думку позивача, судом першої інстанції поверхнево вивчені не тільки докази, а і самі позовні вимоги, що і призвело до винесення рішення, яке підлягає скасуванню. Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначає, що за наслідками перевірки ДП «Ізюмське лісове господарство», Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 937/12-02/06-04 від 16.10,2020 року. Зазначений акт направлено на адресу підприємства в зв`язку із не підписанням його керівником підприємства в останній день здійснення державного нагляду (контролю). На підставі викладеного та з метою усунення порушень зафіксованих актом перевірки, Інспекцією винесено припис від 21 жовтня 2020 року №04/06-10, який направлений на адресу підприємства рекомендованим листом з повідомленням. Відповідач зазначає, що жодних порушень з боку Інспекції щодо призначення та проведення перевірки ДП «Ізюмське лісове господарство» не допущено. На думку відповідача, ним дотримано вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», щодо процедури проведення перевірок та до оформлення контролюючими органами результатів перевірок. Крім того, відповідач наголошує, що ДП «Ізюмське лісове господарство» надало до позовної заяви копію акту проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 937/12-02/06-04 від 16.10.2020 року, що на думку відповідача спростовує доводи позивача про не отримання зазначеного акту. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Інспекцією на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 , погодження Державної екологічної інспекції України від 13.10.2020 року № 3.1/1357ПГ видано наказ від 13 жовтня 2020 року за № 937/12-02 та винесено направлення на здійснення позапланової перевірки в термін з 15 по 16 жовтня 2020 року на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ДП "Ізюмське лісове господарство". У перший день здійснення державного нагляду (контролю) державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області пред`явлено службове посвідчення та вручено копію направлення на здійснення зазначеної вище перевірки керівнику підприємства, що підтверджується його особистим підписом. За наслідками перевірки ДП "Ізюмське лісове господарство" Інспекцією 16.10.2020 складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 937/12-02/06-04 (далі - акт). До суду надано докази надіслання вказаного акту на адресу позивача. На підставі викладеного та з метою усунення порушень, зафіксованих актом перевірки, Інспекцією винесено припис від 21 жовтня 2020 року №04/06-10, який направлений на адресу підприємства рекомендованим листом з повідомленням. Судом зі змісту позовної заяви встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач фактично не погоджується із висновками Інспекції, викладеними у акті, заявляючи при цьому позовні вимоги про оскарження дій відповідача під час перевірки. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не порушені встановлені вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо процедури проведення перевірок та оформлення контролюючими органами результатів перевірок, отже підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877) визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направленім) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Згідно ч. 1 ст, 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення державного нагляду (контролю) зокрема є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що за аналізом норм зазначених вище нормативно-правових актів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", встановлені вимоги щодо процедури проведення перевірок та до оформлення контролюючими органами результатів перевірок. Лише їх не дотримання може бути належною підставою до визнання перевірки незаконною та скасування розпорядчих документів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 813/3201/17. Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що процедура перевірки здійснена відповідачем з дотриманням вимог вищенаведених вимог закону. Із наказом на проведення перевірки та направленнями уповноважена особа позивача ознайомлена під підпис. Наказ на проведення заходу контролю позивачем не оскаржувався, доказів протилежного до суду не надано. Позивачем доказів недотримання Інспекцією приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення перевірки до суду не надано, судом самостійно не встановлено. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про наявність технічної помилки у даті акту колегія суддів зазначає, що такий недолік акту перевірки не може вважатися суттєвим порушенням відповідачем вимог Закону №887, оскільки на фактичний зміст правовідносин не впливає. Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 804/3594/13-авказав, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду. При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача. За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Так, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача. Слід зазначити, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року справа №648/1899/17, від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 24 жовтня 2018 року у справі №731/216/17. Враховуючи викладене та дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки Інспекції викладені у акті, не можуть вважатися самостійним об`єктом судового захисту, оскільки такі окремі висновки акту не породжують для позивача обов`язкових юридичних наслідків, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не порушені встановлені вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо процедури проведення перевірок та оформлення контролюючими органами результатів перевірок, отже підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" відсутні. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року по справі № 520/15476/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі № 520/15476/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 03.06.2021 року