Постанова Одеський апеляційний суд № 523/9928/19

Номер провадження: 22-ц/813/6246/20 Номер справи місцевого суду: 523/9928/19 Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 523/9928/19 Номер провадження: 22-ц/813/6246/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач приватне акціонерне товариство «Промінь-1», - відповідачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Промінь-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за найм житла, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Дяченко В.Г. 12 лютого 2020 року, повний текст рішення складено 21 лютого 2020 року, встановив: У червні 2019 року ПрАТ «Промінь-1»звернулося до суду із вищезазначеним уточненим у листопаді місяці та січні 2020 року позовом, в якому, позову, остаточно просить стягнути з відповідачів на користь ПрАТ«Промінь-1»заборгованість за найм житла у розмірі 16432,64 грн.. ПрАТ «Промінь-1»обґрунтовує свої вимоги тим, що ПрАТ «Промінь-1» на праві приватної власності належить гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі АДРЕСА_2 вищезазначеного гуртожитку зареєстровані та проживають відповідачі. Право власності набуто позивачем 15.11.2006 року. Керівним органом ПрАТ «Промінь-1» прийнято рішення про укладення договорів оренди з мешканцями гуртожитку. Однак, відповідачі відмовляються укладати договір оренди приміщень де вони проживають, що порушує права власника. У зв`язку з цим, за період їх проживання, а саме з 01.01.2016 року до моменту звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідачів за найм житла складає 16432,64 грн. (а. с. 1 5, 68 69, 76 - 77). Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити позов за вказаних у ньому підстав. Відповідачі у судовому засіданні суду першої інстанції заперечували проти задоволення позову. Просили відмовити в його задоволенні за вказаних у наданому відзиві на позов підстав. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Промінь-1» заборгованість за найм житла у розмірі 13 464,00 грн.. Рішення суду першої інстанції мотивовано низкою норм права, якими суд першої інстанції керувався ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі підтвердженої заборгованості 13 464 грн.. Щодо суми заборгованості, які представник позивача зазначила в уточненій позовній заяві, а саме 16 432,64 грн., то суд першої інстанції не вважав за необхідне задовольнити вимоги позову, викладені в уточненій редакції позову, оскільки позивачем не було надано розрахунку такої суми заборгованості (а. с. 91 - 94). ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що відповідачі постійно проживають в квартирах АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 . Відповідачі сплачують за найм житла що підтверджується квитанціями. Позивачем не проводиться поточний та капітальні ремонти, приміщення не прибираються, роботи по благоустрою не проводяться. Зазначає про те, що відповідно до звіту №03/19-Т3 встановлення технічного стану будівлі вказаного житлового будинкує непридатним до нормальної експлуатації. Технічний стан гуртожитку і його інженерних мереж є аварійним. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Промінь-1» заперечує проти апеляційної скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Заперечує проти висновків звіту №03/19-Т3. Вказує на те, що у даній справі вказані вище висновки звіту на увагу суду не заслуговують. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (13 464,00 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, тому законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає. Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про наявність між сторонами правовідносин щодо найму житла, необхідність задоволення позовних вимог. Вважає, що цих висновків суд першої інстанції дійшов без порушення норм матеріального (ст. ст. 379, 810 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Позивачу на праві приватної власності належить будівля гуртожитку, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлю гуртожитку сер. САА № 433978 від 15.11.2006 р. та позивач є балансоутримувачем вказаного гуртожитку. Згідно довідки (виписка з будинкової книги про склад сім`ї та прописку) від 25.06.2019 року № 118 ОСОБА_1 та члени її сім`ї ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в кімнатах АДРЕСА_2 , загальною площею - 37,4 кв. м., що не заперечується останніми. Пунктом 5 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 (далі Правила № 572)передбачено, що власник квартири, житлового приміщення у гуртожитку має право здавати в найм (в оренду) квартиру, житлові приміщення у гуртожитку або кімнату квартири, житлового приміщення у гуртожитку та укладати інші договори відповідно до законодавства, чим ПрАТ «Промінь-1» і скористалося, встановивши плату у розмірі 10,00 грн. за 1кв. м. займаної площі щомісячно, що більш ніж в десять разів нижче ринкових ставок. Доказів визнання незаконної плати за користування житловим приміщенням не надано. Договір найму (оренди) жилого приміщення в гуртожитку в письмовій формі між ПрАТ «Промінь-1», що є власником гуртожитку, та відповідачами не укладався, ПрАТ «Промінь-1» на підставі п. п. 2,5 Правил № 572 у лютому та грудні 2017 р. зверталось до відповідачів з пропозиціями про укладення договору найму жилих приміщень, якими користуються відповідачі. Протоколом Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Промінь-1» (після зміни найменування ПрАТ «Промінь-1») № 19 від 28.03.2011 року затверджено Статут ЗАТ «Промінь-1» та у зв`язку з зміною назви, яку приведено до вимог чинного законодавства, протоколом Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Промінь-1» № 24 від 15.03.2017 року затверджено Статут ПрАТ «Промінь-1» в новій редакції, який зареєстрований 20.03.2017 року. Пунктом 2 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 08.10.1992р. № 572 (далі Правила № 572), дія яких поширюється на вказаний гуртожиток, передбачено, що користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності, договором найму (оренди) або іншим документом, що підтверджує право власності чи користування. Пунктом 5 Правил №572 передбачено, що власник квартири, житлового приміщення у гуртожитку має право здавати в найм (в оренду) квартиру, житлові приміщення у гуртожитку або кімнату квартири, житлового приміщення у гуртожитку та укладати інші договори відповідно до законодавства. Користування наймачем (орендарем) квартири (кімнати), житлового приміщення у гуртожитку здійснюється згідно з договором найму (оренди). Відповідно до Протоколу засідання наглядової ради ПрАТ «Промінь-1» № 40 від 31.03.2015р. за користування житлом у гуртожитках, які є об`єктами права власності ПрАТ «Промінь-1», встановлено плату у розмірі не нижче 10,00 грн. за 1 кв. м. займаної площі щомісячно. Згідно листа вимоги №149 від 17.08.2018 року, який було направлено позивачем відповідачам, заборгованість відповідачів саме за найм житла складає 16432,64 грн. (а. с. 30). На інші відомості щодо заборгованості останніх, які відображено у листівимозі №149 від 17.08.2018 року, апеляційний суд не звертає увагу вбачаючи предмет спору у даній справі про стягнення заборгованості виключно за найм житла. Між сторонами виникли правовідносини щодо оплати за найм житла. Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. ст. 810-811 ЦК Україниправовідносини щодо найму житла регулюються на підставі укладеного між сторонами письмового договору. Аналогічне положення викладене у Примірному положенні про користування гуртожитками (абз. 2 ч. 7). Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла (ч. 1 ст. 820 ЦК України). Аналогічне положення викладене у Примірному положенні про користування гуртожитками (ч.15), а саме: особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Згідно з ч.11 Примірного положення про користування гуртожитками наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані, серед іншого, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом. Хоча, чиним цивільним законодавством України і передбачено, що договір найму житла повинен бути укладений у письмовій формі, однак, в силу положень ст. 218 ЦК України, відсутність письмового договору не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. За договором найму (оренди) житла одна сторона власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч. 1 ст. 810 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотн іабо є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявоюхоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Таким чином, предмет і ціна договору є істотними умовами договору найму житла. Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК Українидоговір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не укладення договору найму житла не має наслідком відмову в позові, з огляду на наявність листів-пропозицій позивача, що надіслані відповідачу - ОСОБА_1 , які відповідають формі оферти, передбаченої ч. 2 ст. 638 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловийбудинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійногоаботимчасовогопроживання в них. Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 2340/4673/18, зазначає про те, що житлом є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Відповідно до п. п. 3, 4, 5, 8, 11 Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам ти визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 26.04.1984 року № 189 (далі Порядок), який є чинним на даний час, якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинку, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації. Якщо під час обстеження жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує питання в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. Виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією документи і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання. Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Радин народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку. Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає, що є недостатнім наявність Звіту №03/19-Т3 встановлення технічного стану будівлі вказаного житлового будинку, в якому вказується про непридатність гуртожиткудо нормальної експлуатації, аварійний стан його інженерних мереж. За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень ст. 77 ЦПК України. За приписами ч. 1 ст. 77 ЦПК України, ч. 1 ст. 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає недоведеним доводи відповідачів про аварійний стан гуртожитку. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 265, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе