Постанова 4857 № 1.380.2019.003209

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003209 пров. № А/857/4478/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року, головуючий суддя Карп`як О.О., ухвалене у м. Львові, повний текст якого складено 17.01.2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконним і скасування наказу,- В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДПП, в якому просив визнати незаконним і скасувати наказ начальника УПП Львівської області капітана поліції Пилипенко Р.О. № 32 від 23.05.2019 року «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оскарженим наказом інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції Пристая Т.В. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Позивач вважав даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував його невихід на службу у вихідний день відповідно до Графіку несення служби особовим складом батальйонів на лютий 2019 року. Жодних наказів чи розпоряджень щодо залучення ОСОБА_1 до служби у вихідний день відповідачем не ухвалювалось. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що усне повідомлення командира батальйону про необхідність виходу на службу у вихідний день не є владним управлінським розпорядженням та, як наслідок, не носить зобов`язального характеру для позивача, відтак оскаржений наказ є протиправним та підлягає скасуванню. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 займає посаду інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП. Командир взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції Покровський Ю.В. подав рапорт, в якому повідомив, що 23.02.2019 року на ранковому шикуванні особового складу, який був задіяний для охорони громадського порядку під час приїзду осіб щодо яких здійснюється державна охорона, було виявлено відсутність двох працівників УПП у Львівській області ДПП, в т.ч. інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції Пристая Т.В. За фактами, вказаними у рапорті старшого лейтенанта поліції Покровського Ю.В. та доданих до нього матеріалів, проведено службову перевірку, за результатами якої в діях лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено порушення, яке має ознаки дисциплінарного проступку під час забезпечення безпеки дорожнього руху під час візиту до Львівської області Президента України Порошенка ОСОБА_2 .О. Вищезазначене стало підставою для призначення службового розслідування. За результатами службового розслідування, призначеного з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським взводом № 1 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції інспектором взводу № 2роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Пристаєм Тарасом Віталійовичем порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку і виразилося у невиході на службу по забезпеченню безпеки та безперешкодного проїзду транспортних засобів з особою, щодо якої здійснюється державна охорона 23.02.2019 року, складено висновок службового розслідування (далі висновок), який затверджено т.в.о. начальника УПП у Львівській області ДПП 07.05.2019 року. Вищезазначеним висновком встановлено порушення в діях інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Пристая ОСОБА_3 .В., що має ознаки дисциплінарного проступку і виразилося у невиході на службу по забезпеченню безпеки та безперешкодного проїзду транспортних засобів з особою, щодо якої здійснюється державна охорона, 23.02.2019 року. За вчинення дисциплінарного проступку, яким порушено вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» пунктів 1,4, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національно поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», підпунктів 3.1.1, 3.1.10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року № 4/1, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179, на підставі пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до інспектора взводу № 2 роти №4 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції Пристая Тараса Віталійовича рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани. На підставі висновку, начальником УПП у Львівській області ДПП 23.05.2019 року видано наказ № 32 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень», за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», підпунктів 3.1.1, 3.1.10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року № 4/1, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179, на підставі пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» до інспектора взводу № 2 роти №4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції Пристая Тараса Віталійовича застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав владне управлінське розпорядження прямого керівництва позивача, чим вчинив дисциплінарний проступок. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Закон України "Про Національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (далі - Закон). Як встановлено ч. 1 ст. 17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (ст. 18 Закону). У відповідності до ст. 91 Закону особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків. Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, що передбачено ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі Дисциплінарний статут). Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських. Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю. Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником. Під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові. Матеріалами справи підтверджується, що 19.02.2019 року до УПП у Львівській області ДПП надійшла службова телеграма першого заступника начальника Департаменту патрульної поліції Білошицького О.Г., в якій останній проінформував підлеглих про візит 23.02.2019 року до Львівської області особи, щодо якої здійснюється державна охорона. У зв`язку із цим, перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції вимагає від УПП у Львівській області ДПП вжити комплекс заходів щодо забезпечення публічної безпеки та безпеки дорожнього руху в межах компетенції за маршрутом пересування особи, щодо якої здійснюється охорона. На виконання вказаного доручення працівниками УПП у Львівській області ДПП складено та затверджено дислокацію розміщення сил та засобів поліції із забезпечення безпеки дорожнього руху під час візиту 23.02.2019 року до Львівської області Президента України ОСОБА_4 , згідно якої ОСОБА_1 залучений для виконання службових обов`язків у складі мобільного резерву, що створюється для оперативного реагування у разі ускладенення безпеки пересування охоронюваної особи. Необхідність виходу на службу 23.02.2019 року доводилась позивачу командиром взводу 1 роти 4 батальйону 4 Управління Покровським Ю.В., що підтверджується показами останнього в якості свідка в суді першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 3 статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Більше того, з матеріалів справи, а також пояснень ОСОБА_5 слідує, що апелянту наказ був доведений до відома декілька разів, зокрема, в усному порядку на попередніх шикуваннях, а також перепискою в телефоні (засобами технічного зв`язку) в переддень візиту особи, щодо якої здійснюється державна охорона. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені обставини в сукупності підтверджують факт завчасного ознайомлення позивача із дислокацією, тобто розпорядженням керівництва про необхідність виходу позивача на службу, у його вихідний день - 23.02.2019 року, а також факт ігнорування позивачем такого (розпорядження). Крім того, покликання апелянта про недопустимість притягнення його до відповідальності без згоди профспілки, оскільки позивач є головою первинної профспілкової організації, спростовуються положеннями частини дев`ятої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до якої гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення - не поширюються на прокурорів, поліцейських, працівників Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. ">Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі №1.380.2019.003209 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 10.07.2020 року.