Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 339/116/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 339/116/20 пров. № А/857/7199/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року, головуючий суддя Головенко О.С., ухвалене о 11:26 год. у м. Болехові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Долинського відділення поліції Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Костецького Ростислава Ігоровича, Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до поліцейського Долинського відділення поліції Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Костецького Ростислава Ігоровича, Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, в якому просив визнати недійсною та скасувати постанову серії БАА №500908 від 27 січня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він правопорушення, зазначеного у постанові серії БАА №500908 від 27 січня 2020 року не вчиняв. Будь-яких доказів, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення відповідач не представив. Відтак, позивач просив позовні вимоги задоволити. Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №500908 від 27 січня 2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 255 гривень за ч. 1ст.122 КУпАП, а провадження по справі закрито. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зупинивши транспортний засіб, відповідач підійшов до автомобіля, представився належним чином та проінформував позивача про порушення ПДР України та просив пред`явити документи. Водій надав документи на огляд, працівник поліції, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз`яснив позивачу права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, заслухавши пояснення водія, розглянув та виніс оскаржувану постанову, після чого зачитав позивачу. Від підпису постанови водій відмовився. Відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 січня 2020 року поліцейським Долинського ВП Костецьким Р.І. винесено постанову серії БАА №500908 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП. Зі змісту постанови видно, що ОСОБА_1 27 січня 2020 року о 16 год. 14 хв. по вул.Антоновича, 54 у м.Долина, керуючи автомобілем Мерседес Бенц Спрінтер р.н. НОМЕР_1 , при виїзді з АЗС «ОККО» здійснив поворот ліворуч в зоні дії знаку 4.2 «Рух праворуч» (а.с.8). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасування, а провадження у справі закриттю. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Ст.222 КУпАП передбачає, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ч.5 ст.14 Закону України Про дорожній рух передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Згідно з п.9 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису. Зі змісту оскаржуваної постанови видно, що ОСОБА_1 27 січня 2020 року о 16 год. 14 хв. по вул.Антоновича, 54 у м.Долина, керуючи автомобілем Мерседес Бенц Спрінтер р.н. НОМЕР_1 , при виїзді з АЗС «ОККО» здійснив поворот ліворуч в зоні дії знаку 4.2 «Рух праворуч», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 27 січня 2020 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема, фото- відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення, відповідач не надав. Таким чином, колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено. Отже, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не виконав обов`язку аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та не спростував твердження позивача про невчинення ним інкримінованого правопорушення. З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що постанова серії серії БАА №500908 від 27 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню. Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року у справі №339/116/20 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повне судове рішення складено 10.07.2020 року.