Постанова 4854 № 540/1814/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1814/19 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. за участі секретаря Скоріної Т. С. представника апелянта - Салій Л. П.; позивачки - Корнійчук Н. В. та її представника - Крупіци О. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ в Херсонській області) в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення № 41 від 04.03.2019 року про результати розгляду матеріалів пенсійної справи про припинення виплати пенсії за віком, призначену зі зниженням пенсійного віку, згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати поновити з 04.03.2019 року виплату вказаної пенсії. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказує, що однією з підстав для припинення виплати пенсії, відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є її призначення на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Однак, суб`єкт владних повноважень, припиняючи виплату пенсії, не довів, що документи, подані позивачем, містять недостовірні відомості. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивачки права на користування пільгами, визначеними статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підтверджується відповідним посвідченням, яке недійсним не визнавалось та станом на момент розгляду справи вказаний статус не оспорювався. Суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд у своїх рішеннях (справи: №344/9789/17, №751/2050/17, №129/1535/17, №527/47/17) неодноразово висловлював позицію про те, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії, є посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Вирішуючи питання наявності у позивачки права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд першої інстанції зазначив, що обов`язковою вимогою для цього є постійне проживання або постійна праця у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії (26.04.1986р.) по 31.07.1986 р., незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Досліджуючи докази, суд встановив, що при зверненні до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії позивачкою були надані документи, якими підтверджено факт її проживання у період з 29.06.1986 р. по 31.08.1986 р. у м. Олевськ, який є зоною посиленого радіологічного контролю, що, відповідно до приписів ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було підставою для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку із застосуванням початкової величини зниження 2 роки. Суд вважав, що вказані обставини не були враховані суб`єктом призначення, внаслідок чого помилково застосовано початкову величину зниження пенсійного віку 3 роки, замість належних 2-х років. Водночас, як вважав суд указані обставини не можуть бути належною підставою для припинення виплати позивачу раніше призначеної пенсії. Ураховуючи, що документи, надані позивачкою до заяви про призначення пенсії за своїм змістом не містили недостовірних відомостей, а призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку із застосуванням початкової величини зниження на 3 роки відбулося внаслідок неналежного опрацювання суб`єктом призначення пакету документів, наданого позивачем для призначення пенсії, тому такі обставини не можуть вважатися «наданням недостовірних відомостей» та, як наслідок, не можуть бути підставою для припинення виплати раніше призначеної пенсії. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУ ПФУ в Херсонській області в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник, вважає правильним висновок суду, що для застосування початкової величини зниження пенсійного віку, обов`язковою умовою повинно бути проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986 р., незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Проте зазначає, що при проведенні перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 не проживала і не була прописана в с. Сушани Олевського району Житомирської області, а тому до неї не може бути застосована початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки. Окрім того, за твердженням скаржника, також не підтверджений факт проживання (роботи) позивачки в м. Олевськ Олевського району Житомирської області з 26.04.1986 року по 31.07.1986 року. Резюмуючи викладене, скаржник вважає, що пенсія ОСОБА_1 була призначена на підставі документів, які містять недостовірні відомості, а тому її виплату було припинено. Не погоджуючись з доводами викладеними у рішенні суду першої інстанції скаржник зазначає, що наявність у позивачки посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є достатньою підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає про її необґрунтованість та просить залишити судове рішення без змін. Так, відзив побудований на тому, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивачки права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки остання надала усі необхідні документи, які підтверджували відповідне право, зокрема, документи, якими підтверджено факт проживання у період з 29.06.1986 року по 31.08.1986 року у м. Олевськ, який є зоною посиленого радіологічного контролю, що, відповідно до приписів статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було підставою для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку із застосуванням початкової величини зниження 2 роки. Є вірним, на думку позивачки, висновок суду про те, що помилка Пенсійного фонду щодо застосування початкової величини зниження пенсійного віку 3 роки, замість належних 2-х років не може бути підставою для припинення пенсії. Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Позивачка та її представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів апеляції заперечили та просили рішення суду залишити без змін. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується копією посвідчення громадянина (громадянки) України, що постійно працював чи працює, або проживав чи проживає в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-90 рр. серії Б № 125336, виданого 12.02.1993 р. Херсонською облдержадміністрацією. 19.07.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії ЧАЕС». До вказаної заяви позивачем були надані наступні документи: - посвідчення громадянки, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1990 роках категорія 3 серія Б № 125336, видане Херсонською облдержадміністрацією 12.02.1993 року; - довідку від 31.01.1992 року № 8307, видану виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів про те, що ОСОБА_1 постійно працює чи працювала чи проживає на території гарантованого добровільного відселення в с. Сушани Олевського району Житомирської області; - довідку від 14.12.2016 року №1/869, видану Житомирським державним університетом ім. Івана Франка про те, що гр. ОСОБА_2 , знаходилась на канікулах в такий період: 1986 рік - з 26.01 по 08.02. та з 29.06. по 31.08; 1987 рік - з 26.01. по 08.02; - довідку від 11.04.2017 року №4061, видану Олевською міською радою Житомирської області про те, що ОСОБА_2 , прописана та проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 26.01.1986 року по 08.02.1986 року; з 29.06.1986 року по 31.08.1986 року, з 26.01.1987 року по 08.02.1987 року. - копію диплому Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка НВ № 814171, виданого ОСОБА_2 в тому, що вона в 1982 році вступила до Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка і в 1987 році закінчила повний курс названого інституту; - довідку від 12.01.2016 року № 1/2, видану Житомирським державним університетом ім. І. Франка в тому, що ОСОБА_2 , 25.08.1982 року зарахована студенткою 1 курсу денного відділення Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка та 30.06.1987 року закінчила повний курс навчання названого інституту та отримала диплом НОМЕР_1 . На підставі вказаних документів, рішенням Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, оформленим протоколом від 24.07.2017 року № 1058, ОСОБА_1 з 12.07.2017 року призначено пенсію за віком як потерпілій від Чорнобильської катастрофи 3 категорії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки, у зв`язку з проживанням з 26.04.1986 року по 31.07.1986 року в зоні гарантованого добровільного відселення. З метою перевірки відомостей, що містяться в матеріалах пенсійної справи, ГУ ПФУ в Херсонській області 22.05.2018 року та 28.08.2018 направлено до Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області запит щодо перевірки фактичного місця проживання ОСОБА_2 у період з 29.06.1986 по 31.08.1986 (в с. Сушани або в м. Олевські). 11.12.2018 року аналогічний запит було направлено і до ГУ ПФУ в Житомирській області. За результатами перевірки, проведеної спеціалістами ГУ ПФУ в Житомирській області в Олевській міській раді (довідка від 09.01.2019 року №76), встановлено, що: - відповідно до записів в погосподарських книгах інформація про період проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Сушани у 1986 році відсутня. Зазначений факт також підтверджено довідкою від 09.01.2019 року №54, виданою Олевською міською радою, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживала і не була прописана в с. Сушани Олевського району Житомирської області згідно запису погосподарської книги №1 за 1986 - 1990 р. р. особового рахунку №83; - в м. Олевськ за період з 29.06.1986 року по 31.08.1986 року погосподарські книги, в яких зазначається прописка та проживання громадян не велися, тому немає можливості встановити чи проживала позивачка в м. Олевськ у вищевказаний період (довідка від 10.01.2019 року №36). 04.03.2019 року начальником відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 ГУ ПФУ в Херсонській області прийнято рішення № 41 «Про результати розгляду матеріалів пенсійної справи», яким, відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ОСОБА_1 припинено виплату пенсії за віком, призначену зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з наданням недостовірних відомостей та відсутністю права на призначення даного виду пенсії. Відповідно до змісту вказаного рішення, підставою для його прийняття стало те, що при додатковій перевірці матеріалів пенсійної справи встановлено, що деякі документи, які слугували підставою для визначення права на пенсію, мають розбіжності в інформації щодо фактичного проживання позивачки (с. Сушани або м. Олевськ). Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV). Приписами ст.8 Закону № 1058-ІV визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Підстави для припинення виплати раніше призначених пенсій визначені у статті 49 Закону № 1058-ІV. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. Ключовим доводом апеляції є призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Аналізуючи аргументи апеляції, колегія суддів бажає зазначити таке. За правилами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Отже, з викладених норм можна дійти висновку, що умовами для призначення пенсії з початковим зниженням пенсійного віку на 3 роки для пенсіонера є те, що він: - прожив або відпрацював станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років; - проживав або працював у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Апелянт не заперечує, що ОСОБА_1 , станом на 01 січня 1993 року, прожила або відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Натомість, заперечує проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення (хоча б один день) з 26.04.1986 року по 31.07.1986 року та в зоні посиленого радіологічного контролю. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 106 від 23.07.1991 року (далі постанова Кабінету Міністрів України №106) с. Сушани Олевського району, Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а м. Олевськ, Олевського району, Житомирської області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. Слід вважати правильним висновок суду першої інстанції, що довідка № 8307 від 31.01.1992 року, яка була надана позивачкою для призначення пенсії, не містила відомостей про те, що ОСОБА_1 працювала або проживала у зоні гарантованого добровільного відселення (хоча б один день) саме у період з 26.04.1986 р. по 31.07.1986 р. Водночас, серед документів, наданих позивачкою до заяви про призначення пенсії, наявна довідка Олевської міської ради Житомирської області № 4061 від 11.04.2017 року, згідно якої ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, у період з 29.06.1986 р. по 31.08.1986 р., тобто, у зоні посиленого радіологічного контролю. В апеляції суб`єкт владних повноважень не визнає вказану довідку указуючи на те, що Олевська міська рада повідомила 10.01.2019 року Пенсійний орган, що не вела погосподарські книги в яких зазначається проживання та прописка громадян. Колегія суддів, проаналізувавши викладені обставини, зазначає, що відповідач, не приймаючи до уваги довідку ОСОБА_1 № 4061 від 11.04.2017 року про її проживання в м. Олевськ у спірний період, не надає доказів, що вона містить недостовірні відомості або є підробленою. Крім того, невиконання міською радою обов`язку щодо ведення погосподарських книг в яких зазначається прописка або проживання громадян не може позбавити особу, за наявності інших доказів, на отримання соціальних виплат. За правилами ч. 2 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку також встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Наведена правова норма свідчить про те, що є правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку із застосуванням початкової величини зниження 2 роки, адже дотримана головна вимога постійне проживання або праця у зазначеній зоні з 26.04.1986 року по 31.07.1986 року. Проте, вказані обставини не були враховані органом Пенсійного фонду, внаслідок чого ОСОБА_1 помилково застосовано початкову величину зниження пенсійного віку 3 роки, замість належних 2-х років. Однак, такі обставини не свідчать про те, що суб`єктом владних повноважень правомірно зупинено виплату пенсії на підставі п.1 ч.1 ст.49 Закону № 1058-ІV. Помилка органу Пенсійного фонду при призначенні пенсії не може позбавляти права пенсіонера на належну їй пенсію. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Слід також звернутися до позиції Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine», де зазначено, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Lelas v. Croatia» і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Oneryildiz v. Turkey», та «Beyeler v. Italy»). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Lelas v. Croatia»). За таких обставин справи, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що документи, надані позивачкою до заяви про призначення їй пенсії за віком від 19.07.2017 року за своїм змістом не містили недостовірних відомостей, а призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку із застосуванням початкової величини зниження на 3 роки відбулося внаслідок неналежного опрацювання органом Пенсійного фонду пакету документів, наданого позивачкою для призначення пенсії, тому такі обставини не можуть вважатися «наданням недостовірних відомостей» та, як наслідок, не можуть бути підставою для припинення виплати раніше призначеної пенсії. Оцінюючи у сукупності доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. У відповідності до ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України до справ незначної складності відносяться справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення. Керуючись статтями 308, 310, 316, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 09.07.2020 року.