Постанова 4851 № 520/1175/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2020 р. Справа № 520/1175/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: П`янової Я.В., суддів: Присяжнюк О.В. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 21.04.2020 по справі № 520/1175/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, які полягають у відмові в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70 % на підставі захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в поліції; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2019 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності у зв`язку з встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70 %; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. 08.04.2020 від позивача надійшла заява про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат. Заява позивача вмотивована тим, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката підтверджено належними та допустимими доказами, а тому вказані витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 задоволено заяву позивача та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ40108599) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ2779820775) судові витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн (дві тисячі гривень). Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що мотивуючи свій висновок про необхідність стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн, суд першої інстанції прийняв в якості доказів акт прийому-передачі наданих послуг та квитанції до прибуткового ордеру № 11/02-1 від 11.02.2020 та від 21.01.2020, копії яких не надсилались та не надавались відповідачу. Зазначає, що представником позивача не надано достатніх доказів, що дана справа потребувала значних затрат часу та вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, а тому понесені витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними. Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження в межах доводів апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. З огляду на матеріали справи, представником позивача заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн в рахунок вартості наданих послуг, на підтвердження чого надано квитанцію до прибуткового ордеру № 21/01 від 21.01.2020 та копію акта приймання-передачі послуг відповідно до додаткового договору № 1 до договору № 22-1 від 22.01.2020 про надання правової допомоги, відповідно до якого надана послуга щодо складання позовної заяви до Головного управління Національної поліції в Харківській області вартістю 2000 грн (а.с. 69, 70). Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності та розглядалася в спрощеному провадженні, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 2000,00 грн є співмірною та вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області витрати на правову допомогу за складання та подання позовної появи. Надаючи правову оцінку законності та обґрунтуваності додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, про які зазначає відповідач в апеляційній скарзі. Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Зі змісту наведених норм вбачається, що суд повинен ухвалити додаткове судове рішення протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви, порядок ухвалення додаткового судового рішення повинен відповідати порядку ухвалення судового рішення, а неприбуття у судове засідання осіб не перешкоджає розгляду заяви тільки в тому випадку, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Оскільки ухвалення рішення судом першої інстанції від 03.04.2020 здійснювалось у спрощеному позовному провадженні без виклику осіб, то відповідно, і розгляд питання про ухвалення додаткового судового рішення може здійснюватись в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, але з обов`язковим повідомленням інших учасників про надходження заяви про ухвалення додаткового рішення та копій долучених до заяви документів, з метою забезпечення права таких осіб на надання своїх заперечень, в тому числі щодо співмірності та розумності понесених судових витрат. Отже, з огляду на наведені норми в контексті розгляду цієї справи належним повідомленням учасника справи буде повідомлення такого учасника чи його представника повісткою чи іншим способом, передбаченим КАС України, не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання. Водночас, станом на день ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем повістки чи копії ухвали суду або будь-яких інших доказів на підтвердження обізнаності відповідача про надходження до суду заяви про ухвалення додаткового рішення. Отже, матеріалами справи підтверджується доводи заявника апеляційної скарги про те, що йому не надсилалися копії документів, які були враховані судом в якості належних доказів, та не повідомлено про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення. За таких обставин, судом першої інстанції всупереч наведеним нормам процесуального закону розглянуто заяву за відсутності відповідача, які не повідомлені належним чином про запланований розгляд заяви, що свідчить про порушення статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведених норм КАС України. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності сторони, яка не повідомлена належним чином, викладений у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2019 року у справі № 638/11518/13-а. Згідно з п. 3 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Наведені положення процесуального закону, обставини справи щодо неналежного повідомлення учасників справи та обґрунтування цими підставами апеляційної скарги свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до п. 3 частини третьої статті 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового. За таких обставин додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового за результатами розгляду заяви про розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Так, згідно з нормами ст. 134 КАС України основним критерієм при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які стягуються на користь позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, при задоволенні його позову, є співмірність цих витрат із складністю справи та змістом і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Зокрема, в цьому контексті слід враховувати ціну позову (якщо спір є матеріального характеру), значення справи для сторони, вплив вирішення справи на репутацію сторони, публічний інтерес до справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, (наданих послуг), вид цих послуг, їх необхідність в межах конкретної справи тощо. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відтак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд апеляційної інстанції зважає на те, що вказана адміністративна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності (малозначна справа). При цьому в матеріалах справи є достатньо доказів (квитанція до прибуткового ордеру № 21/01 від 21.01.2020, копії акта приймання-передачі послуг, додатковий договір № 1 до договору № 22-1 від 22.01.2020 про надання правової допомоги, згідно з яким надана послуга щодо складання позовної заяви до Головного управління Національної поліції в Харківській області вартістю 2000 грн), які підтверджують надання представником позивача правничої допомоги. Проаналізувавши детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт), враховуючи критерій обґрунтованості та співмірності понесених позивачем витрат, зважаючи на рівень складності справи та виконані адвокатом роботи, розумність розміру гонорару, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у визначеному відповідно до заяви розмірі, а саме: стягнення на користь позивача 2000,00 грн витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 та прийняття нової постанови про задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 по справі № 520/1175/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ40108599) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн (дві тисячі гривень). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк І.С. Чалий