Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12401/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 р. Справа № 520/12401/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/12401/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України в Харківській області; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду війни II групи, з урахуванням раніше виплаченої суми, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 97, п.п. б п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію", від травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України в Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України в Харківській області. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду війни II групи, з урахуванням раніше виплаченої суми, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 97, п.п. б п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію", від травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України в Харківській області. Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суд від 07.12.2020 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що МВС України протиправно не надало до Пенсійного фонду України інформацію про зміни у грошовому забезпеченні поліцейських з моменту введення виплат премії, яким є 01.11.2016 та у не направило вказівку до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Харківській області на виготовлення додаткових довідок про збільшення грошового забезпечення поліцейських ГУ НПУ в Харківській області з 01.11.2016 для перерахунку його пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що з 01.08.2001 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу у ГУМВС в Харківській області, з 07.11.2015 по 13.03.2018 - в Національній поліції України. 13.03.2018, згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 13.03.2018 №63 о/с, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника ВП - начальника слідчого відділення Валківського ВП ГУНП в Харківській області через хворобу (за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію). 07.07.2018 керівництвом ГУНП в Харківській області на підставі поданих ОСОБА_1 документів прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги, про що було видано платіжне доручення від 26.12.2018 № 4094. Розмір одноразової грошової допомоги склав 440500,00 грн, 30.12.2018 ОСОБА_1 отримана виплата на картковий рахунок, відкритий в АТ Ощадбанк. Вказані обставини сторонами не заперечувались. 10.06.2019 згідно з актом МСЕК № 458 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено II групу інвалідності та встановлено 70% втрати професійної працездатності у зв`язку з отриманням ним травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України. 14.02.2020 позивач звернувся до ГУНП в Харківській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності. Листом № 824/119/05/29-2020 від 03.03.2020 матеріали на виплату ОГД повернуто позивачу на доопрацювання. Відповідно до листа ГУНП в Харківській області від 26.08.2020 за №3113/119//04/29-2020 на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України від 02.07.2015 № 580 - VIII Про Національну поліцію при первинному огляді медико-соціальною комісією від 05.06.2018 року позивачу встановлена 3 група інвалідності та була проведена виплата одноразової грошової допомоги (далі ОГД) у сумі 440500,00 грн (платіжне доручення від 26.12.2018 за № 4094). Вказаним листом позивачу відмовлено у призначенні та виплаті позивачу ОГД у зв`язку з тим, що статтею 97 Закону не передбачено такої підстави для призначення та виплати ОГД, як встановлення вищої групи інвалідності у порівнянні з тою групою інвалідності, на підставі якої вже призначено та виплачено одноразову грошову допомогу. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VІІІ). Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VІІІ одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема: у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону № 580-VІІІ). Підпунктом б п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VІІІ визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293). Пунктом 1 розділу І Порядку № 4 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів). Відповідно до пп. 2 п. 2 розділу IV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій. Згідно з п. 3 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 4 (в редакції що діяла на час звернення із заявою) якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми". Редакція діє з 14.05.2019 згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 249 від 05.04.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №414/33385 від 19.04.2019. Відповідно до ч. 3 ст. 100 Закону № 580-VІІІ у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. З аналізу зазначених норм права вбачається, що право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі мають особи, яким під час первинного огляду рішенням МСЕК встановлено тільки ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності, а під час повторного огляду - встановлено групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Судом встановлено, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та 50 % втрати працездатності та при повторному огляді 06.06.2019 встановлено ІІ групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності. З заявою (рапортом) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, позивач звернувся 14.02.2020. Таким чином, встановлення позивачу більшого відсотку втрати працездатності та вищої групи інвалідності, а також звернення позивача з відповідною заявою (рапортом) відбулося вже після змін внесених до п. 8 розділу IV Порядку № 4 наказом Міністерства внутрішніх справ України № 249 від 05.04.2019. Отже, на час встановлення позивачу другої групи інвалідності та на час звернення останнього із заявою, право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі мають особи, яким під час первинного огляду рішенням МСЕК встановлено тільки ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності, а під час повторного огляду - встановлено групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, з огляду на встановлення ОСОБА_1 під час первинного медичного огляду за рішенням МСЕК не тільки ступеня втрати працездатності, а і групи інвалідності. Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями Закону № 580-VIII не передбачено право на отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності, а визначено лише право особи на отримання одноразової грошової допомоги, у випадках встановлених ст. 97 цього Закону. Позивач реалізував право на отримання одноразової грошової допомоги, коли йому було встановлено ІІІ групу інвалідності. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний. Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Отже, з огляду на встановлені обставини справи норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Натомість, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, у той час як встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи та норми чинного законодавства у сукупності та взаємозв`язку свідчать про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність правових підстав для її задоволення. Таким чином, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також спростовуються доводами апелянта. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі № 520/12401/2020 - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова