Ухвала КГС ВС № 909/758/19

УХВАЛА 09 липня 2020 року м. Київ Справа № 909/758/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І., за участю секретаря Низенко В. Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. від 19.11.2019 та на постанову Західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів Дубник О.П., Зварич О.В., Гриців В.М. від 11.03.2020 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в сумі 6 671 126,76 грн за участю представників: від позивача: Лисенко В.О. від відповідача: не з?явився. ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення боргу у загальній сумі 6 671 126,76 грн, з яких: основний борг у сумі 389 266,84 грн, пеня у сумі 3 256 316,23 грн, три проценти річних у сумі 898 361,07 грн та інфляційні втрати в сумі 2 127 182,62 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 15.09.2017 №6096/1718-БО-15 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 389 266,84 грн, яка заявлена до стягнення. В обґрунтування даних вимог посилається на положення статті 526, 549, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, статті 193, 230, 231 Господарського кодексу України. Крім цього, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач, керуючись п.8.2. договору та статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу пеню в сумі 3 256 316,23 грн, 2 127 182,62 грн інфляційних втрат та 898 361,07 грн 3% річних. Щодо інфляційних то вказує, що такі входять до складу грошового зобов`язання, на яке поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України, а тому нарахування інфляційних втрат на борг з врахуванням інфляційних нарахувань за попередній період є правомірним. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій 15.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» укладено договір постачання природного газу №6096/1718-БО-15, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах договору. Згідно з пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. У пунктах 2.1-2.4, 5.1, 5.2, 5.4 договору сторони узгодили обсяги газу, що планується передати в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно, ціну за 1 000 куб. м газу та загальну вартість природного газу за договором. Відповідно до пункту 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до пункту підпункту 6 п.7.2 договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором. Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2. договору). Згідно умов пункту 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Відповідно до п.12.1 в редакції додаткової угоди №2 від 02 квітня 2018 року, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. На виконання умов договору постачальник за період з жовтня 2017 року до травня 2018 року передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 72 008 795,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач частково та з порушення строку оплати розрахувався за спожитий природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 389 266,84 грн. Заборгованість в сумі 389 266,84 грн погашена 02.05.2019, що підтверджується копією платіжного доручення №6381747910 від 02.05.2019, листом №11.1/635 від 15.05.2019, актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.08.2019, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Враховуючи, що відповідач прострочив зобов`язання з оплати за природний газ, позивач нарахував останньому пеню в сумі 3 256 316,23 грн, згідно з пунктом 8.2. договору та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 898 361,07 грн та інфляційні втрати в сумі 2 127 182,62 грн. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 19.11.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 909/758/19, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» 1 628 158,12 грн пені, 898 361,07 грн 3% річних, 2 127 182,62 грн інфляційних втрат та 94 228 судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 389 266,84 грн основної заборгованості та 1 628 158,12 грн пені відмовлено. Судовий збір в сумі 5 839,00 грн покладено на позивача. Рішення судів мотивовані тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ. Відтак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно задоволення позову в цій частині. Крім того, визнано обґрунтованим нарахування позивачем 3 256 316,23 грн пені, передбаченої п.8.2 договору, однак, враховано клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення заборгованості та використане право на зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 50 %, зважаючи на те, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, а не для власних потреб, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повна сплата вартості поставленого природного газу); незначний строк прострочення оплати природного газу; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи Акціонерне товариство «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 909/758/19, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 628 158,12 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначив пункт 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послався на те, що судами застосовано статтю 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень. Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи від 07.05.2020, який наявний в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Щодо суті касаційної скарги Спірним є застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України та зменшення розміру пені на 50 % без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14. Рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог щодо стягнення 1 628 158,12 грн пені, 898 361,07 грн 3% річних, 2 127 182,62 грн інфляційних втрат не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку не переглядаються. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, при зменшенні розміру пені врахував, що скрутне фінансове становища відповідача (збитковість підприємства); що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, тобто не для власних потреб; заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за договором виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; тобто через низький ступінь розрахунків останніх і виникла заборгованість, що відповідно свідчить про відсутність безпосередньої вини відповідача; тарифи, затверджені для Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії є збитковими; а також, що позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача. З посиланням на наведені обставини суди обох інстанцій дійшли висновку про можливість зменшення пені. Колегія суддів вважає, що такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 918/487/19, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі № 908/1453/14 відхиляються, оскільки висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у справі № 909/758/19 не суперечать висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, адже зменшення розміру пені є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Отже, наведена відповідачем у касаційній скарзі постанова Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 хоча і була прийнята за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі № 909/758/19, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначена справа № 908/1453/14 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Згідно з частиною 2 статті 296 Господарського процесуального кодексу України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 909/758/19, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 296, статтями 300, 301, 314, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 909/758/19.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді І. Кондратова В. Студенець