Постанова 4813 № 500/5388/18

Номер провадження: 22-ц/813/6784/20 Номер справи місцевого суду: 500/5388/18 Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 500/5388/18 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/6784/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Бикової К.А., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, постановлену у складі судді Пащенко Т.П. о 15 годині 35 хвилині 09 вересня 2019 року про часткове задоволення клопотання про виклик та допит свідків, встановив: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської областіз вищезазначеним позовом, в якому просить зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з усіма іншими особами, які з ними проживають, усунути перешкоди у користуванні належним позивачці на праві приватної власності будинком АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання останніх звільнити вказаний будинок. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачами прав власності позивачки, а саме - перешкоджанням останній відповідачами у користуванні належним позивачці на праві приватної власності будинком АДРЕСА_1 (а. с. 1 3). Під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме - 07.03.2019 року відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про забезпечення доказів по справі, в якій просить викликати у судове засідання та допитати в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .. Заява обґрунтована тим, що допит свідків є необхідним заявниці для доведення тих обставин, на які вона посилається в обґрунтування доводів та вимог відзиву на позов (а. с. 103 104 зворотна сторона). Протокольною ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 вересня 2019 рокузаяву ОСОБА_3 про допит свідків в частині виклику в судове засідання та допиту в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , було відмовлено. В іншій частині наведене клопотання було задоволено (а. с. 157 157 зворотна сторона). В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 просять скасувати протокольну ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 про допит свідків в частині виклику в судове засідання та допиту в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Просять апеляційний суд ухвалити нове судове рішення про задоволення вищенаведеної заяви про допит свідків в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали були порушенні норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає про необхідність виклику до зали судового засідання та допиту в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з огляду на необхідність сприяння судом заявниці в реалізації нею прав учасника цивільного процесу, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, для доведення тих обставин, на які вона посилається в обґрунтування доводів та вимог відзиву на позов. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Оскаржувану ухвалу суду просить залишити без змін. Посилається на низку обставин щодо неправомірності дій відповідачів. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. 24.06.2020 року, 25.06.2020 року від адвоката Радіонової О.Ф., діючої від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , до суду апеляційної інстанції надійшли заяви про відкладення, призначеного на 25.06.2020 року, розгляду справи. Інші учасники справи жодних заяв та клопотань не надали. Апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне. Частинами першою - третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. 14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним. Матеріалами справи, зокрема відомостями вищевказаних заяв про відкладення розгляду справи, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вказаних заявах про відкладення розгляду справи. Крім того відміткою на цих заявах про відкладення розгляду справи підтверджується відсутність електронного цифрового підпису зазначених електронних документів. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про виклик та допит свідків, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї,дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За правилами частини 4 статті 259 ЦПК України, ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. За приписами частини 1 статті 118 ЦПК України, заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Згідно частин 1, 2 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. У клопотанні про забезпечення доказів, зокрема має бути зазначено: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів (пункти 4, 5 частина 1 стаття 117 ЦПК України). Таким чином, виходячи із аналізу наведених норм, суд задовольняє заяву про забезпечення доказів виключно у випадку, якщо є підстави вважати, що відповідний засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Верховний Суд в ухвалі від 26 листопада 2019 року в справі № 401/1824/17 роз`яснив, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротновтрачено. Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, Верховний Суд вказав, що заява про забезпечення доказів може бути задоволено виключно у випадку одночасної наявності таких обставин: сторона не може отримати відповідний засіб доказування самостійно; наявні об`єктивні підстави вважати, що такі засоби доказування можуть бути безповоротно втрачені в майбутньому; заявник обґрунтував в заяві про забезпечення доказів об`єктивний ризик втрати засобу доказування в майбутньому та надав відповідні докази на підтвердження таких обставин. Разом із тим, в заяві про забезпечення доказів заявницею не зазначено, зокрема яким чином допит свідків стане неможливим або утрудненим в майбутньому. Враховуючи відсутність обґрунтування необхідності забезпечення доказів шляхом виклику у судове засідання та допиту в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , судом першої інстанції правомірно постановлено ухвалу про відмову в задоволенні такої заяви. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом виклику та допиту в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки заявниця належним чином не обґрунтувала необхідність виклику та допиту в якості свідків саме вказаних осіб. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що доводи відзиву на апеляційну скаргу не мають правового значення щодо вирішення вищевказаного питання про витребування доказів, оскільки доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до незгоди з діями відповідачів і не є такими які обґрунтовують/спростовують вищенаведений висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів. Доводами апеляційної скарги вищенаведені висновки апеляційного суду також не спростовуються. З огляду на вищевикладене апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. За правилами, передбаченими пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про часткову відмову у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Враховуючи викладене, частиною першою статті 389 ЦПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвал судів першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку зокрема про відмову в забезпеченні доказів (пункт 2 частини першої статті 353 ЦПК України). Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Протокольну ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року про часткове задоволення клопотання про виклик та допит свідків залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08 липня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе