Постанова 4803 № 172/336/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/34/20 Справа № 172/336/17 Суддя у 1-й інстанції - Битяка І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В. при секретарі - Порубай М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: В березні 2017 року до Васильківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 228 (тридцять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 11 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати по сплаті судового збору 1600 (одна тисяча шістсот) гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року у справі №172/336/17-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 17.09.2008 року на користь ПАТ КБ ПриватБанкв розмірі 30 228грн.11коп. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року від інших учасників справи до суду не надходило. Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території. Вказана цивільна справа передана до Дніпровського апеляційного суду та 10.10.2018 року було проведено автоматизований розподіл даної справи між суддями, яка передана в провадження судді Дніпровського апеляційного суду Лаченковій О.В., у складі колегії суддів Варенко О.П., Свистунової О.В. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник: ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено договір №б/н, згідно якого відповідач отримала кредитну картку Універсальна зі встановленим кредитним лімітом на платіжну картку у сумі 500,00 грн. та базовою процентною ставкою за кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 549 Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору визначено, що у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). В порушення умов кредитного договору відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором, яка станом на 28.02.2017 року складає суму 30 228 грн. 11 коп., з яких: заборгованості за кредитом 1891,77 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 23077,74 грн., пеня та комісія за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 3342,98 грн., а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. (фіксована частина), 1415,62 грн. (процентна складова). За правилами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що кредитні кошти відповідачем були використані, утім на порушення ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач зобов`язання за договором щодо повернення їх банку щомісячними платежами зі сплатою процентів за користування ними, належним чином не виконав. Посилання в апеляційній скарзі на те що, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що сума нарахованої заборгованості по комісії та пені виходить за строк спеціальної позовної давності в один рік, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами та відсутні законні підстави для застосування строків позовної давності до вимог про стягнення комісії та пені. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги пропуск позовної давності згідно ст. 256 ЦК України про застосування якого, як підстави відмови у позові, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з наданого до суду Банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 було внесено 02.07.2014 року (а.с. 6 зв.), тоді як з позовом Банк звернувся до суду у березні 2017 року, тобто в межах строку позовної давності. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.В.Свистунова О.П.Варенко