Постанова 4857 № 460/3146/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3146/19 пров. № А/857/2336/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В. за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (суддя Комшелюк Т.О., час ухвалення 14:54 год., місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту 27.12.2019 року), в адміністративній справі №460/3146/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» до Головного управління ДПС у Рівненській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив: У листопаді 2019 року позивач ТзОВ «Захід Агробізнес» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС України у Рівненській області, в якому, з урахуванням уточнення позову, просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2019 року: - №00000550501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 92433 грн., у тому числі 73946 грн. за податковими зобов`язаннями та 18487 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №00000560501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 420051 грн., у тому числі 336041 грн. за податковими зобов`язаннями та 84010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №00000570501 про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 51210,60 грн., у тому числі 40968,48 грн. за податковими зобов`язаннями та 10242,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №00000580501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340 грн.. Відповідач ГУ ДПС у Рівненській області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 25 жовтня 2019 року №00000550501, №00000560501 в повному обсязі. В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 25 жовтня 2019 року №00000570501, №00000580501 відмовлено. Стягнено на користь ТзОВ «Захід Агробізнес» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 7687,26 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції від 23.12.2019 року в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач Головне управління ДПС у Рівненській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з неправильним та неповним дослідженням доказів та встановленням обставин у справі, є незаконним та необгрунтованим в частині задоволення позовних вимог, а тому в цій частині підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТзОВ «Захід Агробізнес», з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017р. по 30.06.2019р., за результатами якої складено Акт перевірки №142/17-00-05-01/37022936 від 04.10.2019р. та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 25.10.2019 року. Так, документальною перевіркою було встановлено, зокрема, документальне оформлення ТзОВ «Захід Агробізнес» нереальних господарських операцій з контрагентами ТОВ «АЛЬДАРЕКС» та ТОВ «ПСП - СЕРВИС», внаслідок чого позивачем занижено фінансовий результат за 2017р. на загальну суму 410815 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2017 рік на суму 73946 грн., а також занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 336041 грн.. Зазначає апелянт, що судом першої інстанції не взято до уваги доводів відповідача про відсутність ознак здійснення господарської діяльності ТОВ «АЛЬДАРЕКС», відсутність у нього реального джерела походження товарів та послуг за даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також наявність кримінального провадження за ознаками фіктивності ТОВ «АЛЬДАРЕКС». Крім цього, відповідачем під час проведення перевірки було встановлено невідповідність оформлених документів щодо змісту господарських операцій з ТОВ «АЛЬДАРЕКС», а також ненадання всіх документів, які можуть підтвердити реальність господарських операцій. Звертає увагу апелянт на те, що судом першої інстанції також не враховано доводи контролюючого органу про відсутність фактичного вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «ПСП - СЕРВИС». Зокрема, відсутність ознак здійснення господарської діяльності, відсутність реального джерела походження товарів та послуг, а також наявність кримінального провадження за ознаками фіктивності ТОВ «ПСП - СЕРВИС». Також звертає увагу апелянт на те, що до перевірки не було надано всіх документів, які можуть підтвердити реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ПСП - СЕРВИС», а саме: документів щодо походження та права власності на придбані ТМЦ, документів щодо оприбуткування ТМЦ на склад, інвентаризаційних описів, а також документів, що підтверджують наявність та рух товару. Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.12.2019р. в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Ухвалою апеляційного суду від 18.05.2020 року призначено справу №460/3146/19 до апеляційного розгляду на 24.06.2020 року, а надалі розгляд справи було відкладено на 08.07.2020 року у зв`язку із неявкою в судове засідання сторін (їх представників). У судове засідання суду апеляційної інстанції на 08.07.2020р. сторони (їх представники) не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. На адресу апеляційного суду надійшла заява позивача ТзОВ «Захід Агробізнес» про розгляд апеляційної скарги без участі представника. Клопотань про відкладення апеляційного розгляду справи до суду не надходило. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ТзОВ «Захід Агробізнес» зареєстроване як юридична особа 18.03.2010р., видами діяльності якого є: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; оптова торгівля хімічними продуктами; вантажний автомобільний транспорт (а.с. 167-172 Т.1). Також встановлено, що Головним управління ДПС у Рівненській області в період з 16.09.2019р. по 27.09.2019р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Захід Агробізнес» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017р. по 30.06.2019р.. За наслідками цієї перевірки складено Акт №142/17-00-05-01/37022936 від 04.10.2019 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Захід Агробізнес», зокрема: 1) п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ ПК України: п.5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», 2.2 Положення № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73946грн., у тому числі за 2017 рік на суму 73946 грн.; 2) п.185.1 ст.185, пп.«а» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 336041 грн., в тому числі за: червень 2017р. в сумі 11346 грн., серпень 2017р. в сумі 298436 грн., жовтень 2017р. в сумі 26259 грн.; 3) п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України внаслідок неподання декларації на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2018р. 2019р.; 4) пп.266.1.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5, пп.266.7.5 п.266.7, пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до бюджету Рівненської міської ради на загальну суму 40968,48 грн., в т.ч. за 2018р. - 24562,57 грн., за 2019р. - 16405,91 грн. (а.с. 12-57 Т.1). На підставі вказаного вище Акта перевірки від 04.10.2019 року відповідачем ГУ ДПС у Рівненській області винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 25.10.2019р.: - №00000550501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 92433 грн., у тому числі 73946 грн. за податковими зобов`язаннями та 18487 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №00000560501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 420051 грн., у тому числі 336041 грн. за податковими зобов`язаннями та 84010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №00000570501 про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 51210,60 грн. у тому числі 40968,48 грн. за податковими зобов`язаннями та 10242,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №00000580501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340 грн. (а.с. 58, 60, 62, 64 Т.1). Як уже зазначено колегією суддів вище, вказані податкові повідомлення-рішення від 25.10.2019 року являються предметом оскарження у розглядуваній справі за адміністративним позовом ТзОВ «Захід Агробізнес». Рішенням суду першої інстанції від 23.12.2019 року задоволено позові вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2019 року № 00000550501 та №00000560501, а відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2019 року №00000570501 та №00000580501. Суд апеляційної інстанції враховує, що рішення суду першої інстанції від 23.12.2019 року оскаржено в апеляційному порядку відповідачем в частині задоволення позовних вимог. Це рішення суду першої інстанції від 23.12.2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2019 року №00000570501 про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 51210,60 грн. та №00000580501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340 грн. позивачем не оскаржено в апеляційному порядку, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не являється предметом апеляційної перевірки. Відносно доводів апелянта (відповідача) щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 25.10.2019р. №00000550501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 92433 грн. та №00000560501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 420051 грн., то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування цих ППР, з врахуванням наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). Так, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України). Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Базою оподаткування, у розумінні п.135.1 ст.135 ПК України, є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України). Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п.3 розд.І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 (далі НП(С)БО 1), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) це звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід. У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п.8 розд. ІІ НП(С)БО 1). Витрати зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) (п.3 розд. І НП(С)БО 1). Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Одним з принципів формування фінансової звітності підприємства є превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (п.3, п.6 розд. ІІІ НП(С)БО 1). Також, відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (П(С)БО 15), затв. наказом МФ України від 29.11.1999 року №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо) (п.7 П(С)БО 15). Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені (п.8 П(С)БО 15). Колегія суддів також враховує, що підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п.189.1. ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Згідно п.п.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (п.185.1 ст.185 ПК України). Від`ємне значення суми податку на додану вартість розраховується за правилами п.200.1 ст.200 ПК України як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду і сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Таким чином, необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Крім цього, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту, а також суми, включені до складу витрат, повинні бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). Факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку. Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі Закон). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ст.9 Закону). Підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (ст.11 Закону). Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3 Закону). Водночас, суд апеляційної інстанції також враховує, що правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. При цьому, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум витрат до податкового обліку, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції. Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку понесених витрат, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв`язку між фактом придбання товарів та робіт (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності. З матеріалів справи та доводів апелянта (відповідача) видно, що підставою для висновків податкового органу про заниження ТзОВ «Захід Агробізнес» податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість стало, те, що на думку відповідача, позивачем не підтверджено реальність проведених взаємовідносин з придбання товарів від контрагентів ТОВ «АЛЬДАРЕКС» та ТОВ «ПСП СЕРВІС». Щодо здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «АЛЬДАРЕКС», то з матеріалів справи видно та не заперечується сторонами по справі, що 11.04.2017 року між ТОВ «АЛЬДАРЕКС» (Поставщик) та ТзОВ «Захід Агробізнес» (Покупець) було укладено договір поставки продукції №11/04-1, відповідно до умов якого Поставщик зобов`язувався передати у власність Покупця в строки, передбачені Договором: -насіння соняшника НК Бріо, в кількості 200 посадкових одиниць, на суму 1653120 грн.; - насіння кукурудзи ДКС 4590, в кількості 500 посадкових одиниць на суму 811776 грн.. Загальна сума договору становить 2464896 грн., у тому числі ПДВ 20% 410816 грн. (а.с. 65-66 Т.1). Також 18.04.2017 року між ТОВ «АЛЬДАРЕКС» (Поставщик) та ТзОВ «Захід Агробізнес» (Покупець) було укладено договір поставки продукції №18/04-1, відповідно до умов якого Поставщик зобов`язувався передати у власність Покупця в строки, передбачені Договором: - насіння соняшника НК Конді, в кількості 20 посадкових одиниць, по ціні 3342,13 грн. без урахування ПДВ; - насіння соняшника НК Бріо в кількості 80 посадкових одиниць, по ціні 3342,13 грн. без урахування ПДВ. Загальна сума 401055,60 грн., у тому числі ПДВ 20% 66 842,60 грн. (а.с. 67-68 Т.1). Згідно із пунктами 3 Договору №11/04-1 від 11.04.2017р. та Договору №18/04-1 від 18.04.2017р., продукція вважається переданою покупцю з моменту підписання видаткових накладних, та може передаватися партіями. Поставка здійснюється автотранспортом Покупця за рахунок Покупця. На підтвердження реальності існування розглядуваних договірних зобов`язань позивачем було надано: - видаткові накладні №99 від 21.04.2017р. та №129 від 03.05.2017р.; - товарно-транспортні накладні №100218 від 21.04.2017р. та № 100250 від 03.05.2017р., які підтверджують рух ТМЦ від продавця до покупця; - рахунки на оплату №101 від 13.04.2017р. та №127 від 28.04.2017р.; - сертифікат на насіння серії АА №001393 від 27.03.2017 року; - платіжні доручення за квітень, травень 2017 року, якими підтверджено розрахунок ТзОВ «Захід Агробізнес» за поставлений товар (а.с. 69-78, 142-146 Т.1). Також судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що в подальшому придбаний товар (насіння соняшника та насіння кукурудзи), позивачем був реалізований контрагенту ПОСП «Відродження» згідно договору поставки насіння соняшника №198-Н/ГВ-17 від 27.04.2017р., що підтверджується специфікацією №1 від 27.04.2017р., видатковою накладною №1146 від 03.05.2017 року та товарно-транспортною накладною (а.с. 93-99 Т.1). Крім цього, на підтвердження реалізації товару позивачем ТзОВ «Захід Агробізнес» контрагенту ТзОВ «АГРОФІРМА «ПЕРЕМОГА» надано: договір поставки насіння кукурудзи №186-Н/ГВ/17 від 11.04.2017р., специфікацію №1 від 12.04.2017р., видаткову накладну №809 від 21.04.2017 року, договір поставки насіння соняшника №188-Н/ГВ/17 від 12.04.2017р., видаткову накладну №990 від 21.04.2017 року, товарно-транспортні накладні (а.с. 100-113 Т.1). Щодо здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «ПСП-СЕРВИС», то з матеріалів справи видно та не заперечується сторонами по справі, що 09.06.2017 року між ТОВ «ПСП-СЕРВИС» (Продавець) та ТзОВ «Захід Агробізнес» було укладено договір купівлі-продажу №0906, відповідно до умов якого Продавець зобов`язувався передати належний йому товар ОСОБА_1 у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Продукція вважається переданою покупцю з моменту оформлення видаткової накладної (а.с. 79-80 Т.1). На підтвердження реальності існування розглядуваних договірних зобов`язань позивачем було надано: - видаткові накладні №РН-0000014 від 09 червня 2017 року, №РН-0000015 від 09 червня 2017 року, №РН-0000036 від 19.06.2017 року; - товарно-транспортні накладні №РН-0000014 від 09.06.2017р., №РН-0000015 від 09.06.2017р., №РН-0000036 від 19.06.2017р.; - рахунок-фактуру №СФ-0000010 від 09.06.2017 року та рахунок-фактуру №СФ-0000040 від 19.06.2017 року; - сертифікат на товар №6501682812 від 12.01.2017 року; - платіжні доручення за червень 2017 року, якими підтверджено розрахунок ТзОВ «Захід Агробізнес» за поставлений товар (а.с. 81-92, 147-148 Т.1). Також судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що в подальшому, придбаний у ТОВ «ПСП-СЕРВИС» товар був проданий позивачем контрагентам, а саме: - ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод», що підтверджується договором поставки засобів захисту рослин №40-ЗЗР-МС-17 від 10.01.2017 року, видатковими накладними №1836 від 09.06.2017 року та №1837 від 09.06.2017 року, ТТН №3-001836 від 09.06.2017 року та №3-001837 від 09.06.2017 року (а.с. 114-121 Т.1); - ПО СГП «Дружелюбівське», що підтверджується договором поставки засобів захисту рослин №342-ЗЗР/ЗВ-17 від 09.06.2019 року, видатковою накладною №1884 від 20.06.2017 року та ТТН до неї №3-001884 від 20.06.2017 року; - ТОВ «Добробут-12», що підтверджується договором поставки засобів захисту рослин №69-ЗЗР/МС-17 від 20.02.2017 року, видатковою накладною №1838 від 09.06.2017 року та ТТН до неї №З-001838 від 09.06.2017 року (а.с. 128-133 Т.1). Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем ТМЦ, а також використання придбаних товарів у власній господарській діяльності. Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів від вказаних контрагентів є безпідставними, оскільки ці ж товарно-транспортні накладні зазначені безпосередньо і в акті перевірки. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов`язковий первинний документ на підтвердження реального здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності в матеріалах справи інших доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та використання таких операцій у власній господарській діяльності. Відносно покликання відповідача (апелянта) на відсутність оприбуткування товару позивачем на складі, то судом першої інстанції було встановлено, що отриманий позивачем товар від його контрагентів не оприбутковувався на складі, оскільки такий товар одразу ж після отримання, не заїжджаючи на склад, був перевезений іншим контрагентам на підставі договорів купівлі-продажу згідно ТТН. Так, з матеріалів справи видно, що товар, зокрема, насіння соняшника та кукурудзи, позивач отримав згідно ТТН №100128 від 21.04.2017р. (перевізник ТВ «ТАНДЕМТРАНССЕРВІС») і цього ж числа 21.04.2017 р. вказаний товар цей же перевізник передав контрагенту позивача ТОВ «АГРОФІРМА «ПЕРЕМОГА» (а.с. 70, 106, 113 Т.1). Також згідно ТТН №100250 від 03.05.2017р. (перевізник ТВ «ТАНДЕМТРАНССЕРВІС») позивач отримав насіння соняшника і цього ж числа 03.05.2017р. вказаний товар цей же перевізник передав контрагенту позивача ТОВ ПОСП «ВІДРОДЖЕННЯ» (а.с. 76, 99 Т.1). Щодо отримання товару «Фунгіцид Танос» від ТОВ «ПСП-СЕРВИС», то судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що такий товар отриманий позивачем від контрагента експедиційним перевезенням ТОВ «Нова Пошта» згідно ТТН №РН-0000014, ТТН №РН-0000015 від 09.06.2017р. та ТТН №РН-0000036 від 19.06.2017р. (а.с. 82-83, 85-86, 89-90 Т.1). Надалі, товар «Фунгіцид Танос» через ТОВ «Нова Пошта» був переданий позивачем контрагентам: ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод», що підтверджується ТТН №З-001836 ТТН №З-001837 від 09.06.2017р. (а.с. 119, 121 Т.1); ПО СГП «Дружелюбське», що підтверджується ТТН №З-001884 від 20.06.2017р. (а.с. 127 Т.1); ТОВ «Добробут-12», що підтверджується ТТН №З-001838 від 09.06.2017р. (а.с. 133 Т.1). Крім цього, в матеріалах справи наявні сертифікати на товар, отриманий від ТОВ «АЛЬДАРЕКС» (а.с. 73 Т.1) та на товар від ТОВ «ПСП СЕРВИС» (а.с. 165-166 Т.1). Відносно покликання відповідача (апелянта) на те, що контрагенти ТОВ «АЛЬДАРЕКС» та ТОВ «ПСП СЕРВИС», не мали основних засобів, то судом першої інстанції вірно зазначено, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Крім цього, неподання контрагентами ТОВ «АЛЬДАРЕКС» та ТОВ «ПСП-СЕРВИС» фінансової та податкової звітності, або ж подання її з порушенням строків, чи з допущенням помилок, не може бути належним доказом нереальності господарської операції між позивачем та контрагентами, оскільки обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Формування суб`єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Крім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відносно покликання відповідача (апелянта) на те, що ТОВ «АЛЬДАРЕКС» та ТОВ «ПСП СЕРВИС» є фігурантами кримінальних справ, то колегія суддів враховує, що в справі відсутні відповідні вироки суду. Таким чином, сам факт порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва стосовно контрагентів-продавців не може слугувати достатньою та належною підставою для висновку про фіктивність та безтоварність всіх здійснених таким підприємством господарських операцій, допоки такі обставини не будуть встановлені вироком суду (судовим рішенням), який набрав законної сили. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року (справа №826/6280/13-а), від 06.03.2018 року (справа №2а-9375/11/1370), від 13.03.2018 року (справа №826/13582/13-а), від 26.06.2018 року (справа № 808/2360/17). Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про непідтвердження доводів відповідача (апелянта) щодо нереальності здійснених позивачем операцій з придбання насіння соняшника та кукурудзи, а також товару «Фунгіцид Танос», у вказаних вище суб`єктів господарської діяльності, а тому податкові повідомлення-рішення від 25.10.2019 року №00000550501 та №00000560501 є протиправними та підлягають скасуванню. Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду від 23.12.2019 року винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року в адміністративній справі №460/3146/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повний текст постанови суду складено 09.07.2020 року