Постанова 4855 № 320/8507/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8507/24 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., за участю секретаря Михайлової І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-АВТО" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-АВТО» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - від 12.01.2024 року №11900703 (форма «Р»); - від 12.01.2024 року №11890703 (форма «Р»); - від 15.01.2024 року №00130010362407 (форма «Д»); - від 15.01.2024 року №00128510362407 (форма «Д»); - від 15.01.2024 року №00128910362407 (форма «ПС»),; - від 12.01.2024 року №11870703 (форма «В4»), прийнятих на підставі акту перевірки від 27.12.2023 року №28737/10-36-07-03-14/35772789 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-АВТО». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення-рішення: від 12 січня 2024 року № 11900703, від 12 січня 2024 року № 11890703, від 15 січня 2024 року № 11870703. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта мотивовані тим, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні та відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 26.01.2022 №359/1036-08-02-12, №362/1036-07-14-12, №363/1036-07-01-12, №364/1036-07-09-12, №365/1036-07-11-12, №366/1036-07-07-12, №367/1036-07-07-12, від 08.12.2023 №9492/10-36-24-07, №9493/10-36-13-10, №95000/10-36-08-02, №9501/10-36-07-03, №9502/10-36-07-03 виданих Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до вимог пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-V1 (із змінами та доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2022 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 04 січня 2022 року №7-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-АВТО» (податковий помер 35772789)», проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-АВТО» (податковий номер 35772789) за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2021 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За результатами вказаної перевірки, 27.12.2023 було складено акт № 28737/10-36-07-03-14/35772789. Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Едем Авто»: - п. 44.1 п. 44.2. п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 2 823 798 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 444 936 грн, за 2018 рік в сумі 527 719 грн, за 2019 рік в сумі 648 614 грн, за 2020 рік у сумі 698 864 грн, за 9 місяців 2021 року у сумі 503 665 грн; - п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість загальну суму 494 098 грн; - п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлення завищення від?ємного значення різниці між сумою податкових зобов?язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 5 735 грн, у тому числі за вересень 2021 року у сумі 5735 грн; - п.п.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України, п.1.2., п. 3.2, п. 3.3., п. 3.4, п.3.5. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ, 4ДФ)» та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку»; - пп. 168.1.1 п 168 .1 ст.168, пп. 164.2.17 «е» п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст.167 ПК України, з урахуванням п.164.5 ст. 164 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся у сумі 14 083,89 грн, в результаті не нарахування, не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих платником податку як додаткове благо; - пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 164.2.17 «е» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині не нарахування, не утримання та неперерахування військового збору із виплаченого доходу у вигляді додаткового блага в розмірі - 962,40 грн, в результаті не нарахування, не утримання та не перерахування військового збору з доходів, отриманих платником податку як додаткове благо; - п.п.267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України в частині несвоєчасного подання податкової декларації з транспортного податку за 2017 рік. На підставі акта перевірки відповідачем прийняті: - податкове повідомлення-рішення № 11900703 (форма «Р») від 12.01.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 3 229 115,00 грн; - податкове повідомлення-рішення № 11890703 (форма «Р») від 12.01.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 617 623,00 грн; - податкове повідомлення-рішення № 00130010362407 (форма «Д») від 15.01.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов?язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18 349,81 грн; - податкове повідомлення-рішення № 00128510362407 (форма «Д») від 15.01.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов?язання з податків та зборів, пені з військового збору в розмірі 1 253,90 грн; - податкове повідомлення-рішення №00128910362407 (форма «ПС») від 15.01.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн за платежем - податок на доходи фізичних осіб; - податкове повідомлення-рішення №11870703 (форма «В4») від 12.01.2024, яким позивачу зменшено від?ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 5735,00 грн. Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що висновки контролюючого органу в частині є безпідставними та прийнято без урахування всіх обставин в межах спірних правовідносин Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України). Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті. Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій). Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №

318. Зокрема, за змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Згідно з п. 5 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Також у п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Поряд з цим, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно п. 198.5 ПК України Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Відповідно до підпункту 199.1. статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Як вбачається з акта перевірки, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а саме: ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» (код за ЄДРПОУ 37689510), ТОВ «АЛАРМ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39939817), ТОВ «МЕДПРОСТІР-КО» (код за ЄДРПОУ 39803140), ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» (код за ЄДРПОУ 39692372). Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «Едем Авто» з контрагентом ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» (код за ЄДРПОУ 37689510), то між ТОВ «ЕДЕМ-АВТО» (замовник) та ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» (перевізник) укладено договір №14/11/16-02 від 14.11.2016, відповідно до умов якого перевізник зобов?язується доставляти довірені їй Замовником вантажі відповідно до заявок до пунктів призначення та видавати їх особам, наділеним правом на одержання вантажів (вантажоодержувачам), а замовник зобов?язується своєчасно сплачувати перевізнику за перевезення вантажів встановлену цим договором плату. Відповідно до п. 4.3. договору оплата вартості робіт перевізника здійснюється протягом 5 - ти банківських днів, на підставі рахунку, пред?явленого перевізником у відповідності з актом приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) виходячи з пробігу автовозу, відстані перевезення та наданих усіх необхідних документів, пов??язаних з оплатою вартості провізної плати. Відповідно умов п. 2.9. договору після здійснення перевезення Перевізник надає Замовнику оформлені товарно-транспортні накладні, оригінали рахунків та акти виконаних робіт. На виконання умов договору, Сторонами були підписані заявки на перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні, акти прийом -передачі автомобілів та акти виконаних робіт. Отже, на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» позивачем надано як до контролюючого органу, так і до суду первинні документи первинного бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам Закону №996-XIV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП». ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» зареєстровано від 15.04.2011 №10651020000014650 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві. ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» є платником податку на додану вартість відповідно свідоцтва №200082753 від 12.11.2012. Основний вид діяльності - 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» надає кваліфіковані послуги з перевезення автомобілів на автовозах. Доставка автомобілів перевізником здійснюється по території України, а також з країн Європи до України. Згідно з даними бухгалтерського обліку, відповідно до картки рахунку 631, доданої до матеріалів справи, позивачем за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 відображено придбання/надходження з ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» послуг із номенклатурою «послуга з перевезення автомобілів» у кількості 436 на загальну суму 1014267,00 грн., у т. ч. ПДВ 281802,00 грн. До акта перевірки було надано товарно-транспорті накладні та акти виконаних робіт, відповідно до яких послуги було надано позивачу. Відповідно до акта перевірки оплата за поставлені товари проведена згідно банківських виписок на суму 1 716 410,00 грн, в т. ч. ПДВ 286 068,33 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку. Суми податку на додану вартість по податковим накладним з ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» позивачем включено до складу податкового кредиту згідно податкових декларацій за період з 01.01.2017 по 30.09.2021. Стосовно висновків акта перевірки в частині відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів, то суд зазначає, що факт відсутності основних засобів, сам по собі не може бути беззаперечним доказом нереальності операцій. Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання мають свободу у виборі умов договору. Це означає, що господарська діяльність не обов`язково передбачає наявність у підприємства власних матеріальних ресурсів. Використання договорів відповідального зберігання, субпідряду чи аутсорсингу є загальнопоширеною практикою, що зумовлює можливість укладення договорів з третіми особами. Податковий орган не надав доказів, які б свідчили про відсутність договорів, що підтверджують факт не залучення іншого суб`єкта господарювання до виконання вказаних договорів. Тому, висновки акта перевірки у цій частині не ґрунтуються на реальних доказах порушень, а лише на припущеннях. Щодо господарських відносин з ТОВ «АЛАРМ ТРЕЙД», то між ТОВ «ЕДЕМ-АВТО» (замовник) та ТОВ «АЛАРМ ТРЕЙД» (постачальник) укладено договір поставки №2517 віл 26.05.2017, відповідно до умов якого постачальник зобов?язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - "товар"), а покупець зобов?язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його. Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, найменування. одиниця виміру, походження Товару, загальні кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці фіксується у рахунках-фактурах та накладних на кожну окрему партію Товару, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід?ємною частиною Договору. Відповідно до п. 3.1. оплата згідно даного Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальнику на підставі рахунку-фактури в термін 3 (три) календарних днів з дати отримання Товару. Згідно з даними бухгалтерського обліку, відповідно до картки рахунку 631, доданої до матеріалів справи, позивачем за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 відображено придбання/надходження з ТОВ «АЛАРМ ТРЕЙД» (код 39939817) послуг із номенклатурою «електронні протиугінні пристрої для автомобіля згідно номенклатури» у кількості 79 на загальну суму 1 218 572 грн, у т. ч. ПДВ 204 178,61 грн. До акта перевірки було надано видаткові, відповідно до яких позивачем було прийнято за договором авто сигналізації, GPS-приймачі, реле та інші ТМЦ. ТОВ «ЕДЕМ-АВТО» як до перевірки так і до суду надані первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких позивачем було придбано/отримано зазначені товари. Відповідно до акта перевірки оплата за поставлені товари проведена згідно банківських виписок на суму 1 225 071,80 грн, в т. ч. ПДВ 204 178,63 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку. Предметом здійснення господарських операцій з ТОВ «АЛАРМ ТРЕЙД» було придбання позивачем електронних протиугінних пристроїв для автомобілів. Подальша реалізація товарів, як приклад, автосигналізація PANDORA DXL-1840*L підтверджена актом виконаних робіт № ЕH300045579 від 20.02.2020, а також автосигналізація PANDORA DX50 підтверджена актом виконаних робіт № EH300028586 від 17.11.2018. Отже, придбаний у ТОВ «АЛАРМ ТРЕЙД» товар реалізовано. Суми податку на додану вартість по податковим накладним з ТОВ «АЛАРМ ТРЕЙД» Позивачем включено до складу податкового кредиту згідно податкових декларацій за період з 01.05.2017 по 30.04.2020. Зазначені операції підтверджені наданими в ході розгляду справи судом регістрами бухгалтерського обліку, банківськими документами, актами прийому-передачі та первинними документами. Надані позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19. Щодо господарських відносин позивача із ТОВ «МЕДПРОСТІР-КО» (колишня назва ТОВ «ЛЕОН ФАРМ»), то між ТОВ «ЕДЕМ-АВТО» (виконавець) та ТОВ «ЛЕОН ФАРМ» (замовник) укладено договір № 388 від 19.04.2018, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець зобов?язується виконати роботи з сервісного обслуговування та ремонту транспортного засобу Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (далі-Т3) замовника. Згідно з п. 1.2 договору кількість, номенклатура (найменування) та ціна робіт, а також кількість, номенклатура (найменування) та ціна матеріалів та/або автозапчастин, що використовуються виконавцем при виконанні робіт, визначаються в кожному окремому випадку та зазначаються в заявці, яка узгоджується та підписується обома Сторонами, та є невід?ємною частиною цього Договору. Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються згідно акту виконаних робіт в продовж 2-х (двох) банківських днів з дати виконання робіт, що зазначена в акті виконаних робіт. Згідно з даними бухгалтерського обліку, відповідно до картки рахунку 361, доданої до матеріалів справи, позивачем за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 відображено реалізацію з ТОВ «МЕДПРОСТІР-КО» (колишня назва ТОВ «ЛЕОН ФАРМ») послуг із номенклатурою «послуги з сервісного обслуговування автомобілів та ТМ» на загальну суму 10646,60 грн, у т. ч. ПДВ 1774,44 грн. До матеріалів акта перевірки додані рахунки на технічне обслуговування автомобіля №EC000033120 від 06.08.2018 та №EC000028165 від 13.04.2018 та акти виконаних робіт №ЕH300021305 від 13.04.2018 та № ЕH300025157 від 06.08.2018, відповідно до яких послуги були надані позивачу. Надані суду первинні документи позивача дозволяють підтвердити надання послуг від ТОВ «МЕДПРОСТІР-КО». Щодо господарських відносин позивача із ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» (код за ЄДРПОУ 39692372). Між ТОВ «ЕДЕМ-АВТО» (продавець) та ТОВ «СИГМА АДВ» (покупець) укладено усний договір (далі - договір) поставки товару на підставі чого продавцем було виставлено покупцю рахунок № EC000025196 від 25.01.2018 на суму 6 497, 40 грн з ПДВ (20%). 26.01.2018 покупцем на виконання умов договору поставки було отримано товар на загальну суму 6 497, 40 грнз ПДВ (20%). Згідно з даними бухгалтерського обліку, відповідно до картки рахунку 361, доданої до матеріалів справи, позивач за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 відображено реалізацію з ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» (колишня назва ТОВ «СИГМА АДВ») послуг із номенклатурою «товари/послуги» на загальну суму 6497,40 грн, у т. ч. 1082,90 ПДВ грн. До матеріалів акту перевірки додано рахунок № EC000025196 від 25.01.2018 на деталі (матеріали) та видаткову накладну № ЕРH00007059 від 26.01.2018, відповідно до яких товар було реалізовано покупцю. Відповідно до акта перевірки оплата за поставлені товари проведена згідно банківських виписок на суму 6497,40 грн, в т. ч. ПДВ 1082,90 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку. Надані акти приймання-передачі, видаткові накладні, банківські виписки та зроблено висновок, що вони містять всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Посилання відповідача про дефектність наданих до перевірки первинних документів, оскільки акти містять лише підпис, без реквізитів і посади особи, що підписала вказані акти, суд до уваги не приймає, зважаючи на таке. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, оскільки акт перевірки не містить жодних фактів невідповідності між показниками податкового обліку ТОВ та первинними документами, дослідженими під час перевірки, рух активів документально підтверджено, у суду відсутні підстави для визнання первинних документів дефектними. Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-a. На момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «АЛЬТ-АВТОГРУП» (код за ЄДРПОУ 37689510), ТОВ «АЛАРМ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39939817), ТОВ «МЕДПРОСТІР-КО» (код за ЄДРПОУ 39803140), ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» (код за ЄДРПОУ 39692372), останні не були визнані банкрутами, відомості про них були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та такі підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, зазначені підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші дії. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов?язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, матеріально-технічної бази, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким с позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між вказаними вище контрагентами та третіми особами відповідних договорів. Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв?язку з придбанням/продажем товарів (робіт, послуг). Порушення певним покупцем товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об?єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16. Відповідач в акті перевірки підтвердив, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість. Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов?язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов?язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв?язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов?язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних ціп, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв?язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до абзацу 1 підпункту 7,4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв?язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов?язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «Д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» , відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону). Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов?язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано). Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Отже, висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсними обставинам та спростовані в ході розгляду справи. Відтак, податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2024 року № 11870703, від 12 січня 2024 року № 11890703 правомірно визнано протиправними та скасовано. Щодо податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2024 року №11900703, то за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 ТОВ «ЕДЕМ-АВТО» задекларовано податок на прибуток у сумі 9 893 051 грн. Згідно акта перевірки, в процесі проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) встановлено відхилення (завищення) рядка 2150 «Витрати на збут» та рядка 2180 «Інші операційні витрати» всього у сумі 13 514 276 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 2 130 315 грн, за 2018 рік в сумі 2 010 321 грн, за 2019 рік в сумі 3 207 442 грн, за 2020 рік в сумі 3 591 343 грн, за 9 місяців 2021 року в сумі 2 574 855 грн. На думку контролюючих органів, наведені обставини, відповідають порушенням п. 44.1 п. 44.2. п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами), наказу Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність» зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2000 за № 161/4382 всього у сумі 13 514 276 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 2 130 315 грн, за 2018 рік в сумі 2 010 321 грн, за 2019 рік в сумі 3 207 442 грн, за 2020 рік в сумі 3 591 343 грн, за 9 місяців 2021 року в сумі 2 574 855 грн. За висновками акта, в результаті таких порушень податкового законодавства, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 823 798 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 444 936 грн, за 2018 рік в сумі 527 719 грн, за 2019 рік в сумі 648 614 грн, за 2020 рік у сумі 698 864 грн, за 9 місяців 2021 року у сумі 503 665 грн. Позивач надає послуги з технічного обслуговування, ремонту, гарантійного та післягарантійного обслуговування автомобілів. Відповідно даних в електронному кабінеті платника податків позивач є торговим підприємством, видом діяльності в сукупному доході, якого є продаж автомобілів. Позивач здійснює діяльність згідно УКТЗЕД 45.20: Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Позивач має можливість та технічні засоби для виконання даного виду робіт/надання послуг, а саме: орендоване приміщення автосалону, приміщення СТО, приміщення складу тощо. Інформація про наявні основні засоби, власні та орендовані, підтверджується повідомленням про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП та не ставиться під сумнів контролюючими органами. Суб`єкт господарювання має необхідний кадровий потенціал для забезпечення діяльності з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів. На балансі підприємства обліковується необхідне обладнання для виконання цих робіт/надання послуг. При виконанні робіт чи наданні послуг контрагент може залучати субпідрядника чи співвиконавця. Так, з метою оптимізації господарської діяльності та зменшення витрат, для виконання деяких видів робіт, по яким Товариству не доцільно закуповувати спеціальне дорого вартісне обладнання або приймати в штат спеціалістів, позивач залучає субпідрядників. Такими видами робіт переважно є: токарні роботи, роботи з рихтування, фарбування автомобілів, роботи з поклейки захисної плівки, часткове транспортування товарів тощо. Згідно оборотно - сальдових відомостей по бухгалтерським рахунках 93 «Витрати на збут», та інших первинних бухгалтерських документах, позивач веде облік вартості послуг субпідрядних робіт на рахунку 93 «Витрати на збут» та відносить суми до складу рядків 2150 «Витрати на збут», 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2). Передусім, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві визначаються обліковою політикою самого підприємства. Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Так, згідно облікової політики Товариства, і ПСБО для ведення управлінського обліку позивач може вести додатковий облік аналітики витрат і заводити додаткові субрахунки в потрібній кількості. Для ведення управлінського обліку і внутрішніх потреб власників і керівництва, позивач веде обік витрат на виконання субпідрядниками робіт/надання послуг на рахунку 93 з аналітичною назвою «Собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг». Отже, витрати на виконання субпідрядниками робіт/надання послуг є іншими витратами, пов`язаними зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. Відтак послуги виконані субпідрядниками в подальшому були продані кінцевому покупцю у складі виконаних робіт/наданих послуг позивача, що підтверджено відповідними первинними, розрахунковими, платіжними та іншими документами. Крім того, зауважень в частині ненадання або неповноти надання документів первинного обліку під час проведення планової документальної виїзної перевірки, недоліків чи зауважень до складання документів перинного обліку, які стали би підставою для не підтвердження господарських операцій або реальності вчинення правочинів, в акті перевірки не зазначено. Також в акті перевірки відсутні висновки про невідповідність даних первинних документів бухгалтерського обліку відомостям про загальну виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також про не підтвердження даними первинних документів бухгалтерського обліку відомостей про витрати, що враховуються при визначені фінансового результату. Всі суми доходів та витрат Товариства, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. В акті перевірки зроблено помилковий висновок про віднесення позивачем до складу адміністративних витрат суми 13 514 276 грн. (рядок 2150 «Витрати на збут» та рядок 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати товариства за період 2017 - 9 місяців 2021 року), а не до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати) призвело до заниження чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати Товариства за період 2017 - 9 місяців 2021 року ). Виключення з рядка 2150 «Витрати на збут» та рядка 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати ТОВ «Едем-Авто» за період 2017 року - 9 місяців 2021 року суми 13 514 276,00 грн та перенесення вказаної суми в рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції» Звіту про фінансові результати, за умови вірного визначення загальної виручки від реалізації та документального підтвердження понесених витрат, не змінює загального результату до оподаткування (рядок 2290 Звіту про фінансові результати). Згідно пункту 44.2. статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Відповідно до приписів пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Отже, встановлено дві обов`язкові умови: 1) збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства); 2) оцінка доходу може бути достовірно визначена. Варто зазначити, що це загальні критерії визнання доходів. Проте, існують і особливості, які залежать від виду доходу. Так, дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнають у разі наявності всіх наведених нижче умов (пункт 8 П(С)БО 15): покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов`язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Згідно пункту 10 П(С)БО 15 дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнають виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу, якщо можна достовірно оцінити результат цієї операції. Отже, можна дійти висновку, що результат може бути достовірно оцінений за наявності всіх умов, а саме : можливості достовірної оцінки доходу; ймовірності надходження економічних вигід від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. Згідно пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, витрати - це зменшення економічних вигід у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Відповідно до пунктів 5, 6, 7 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Адміністративні витрати є загальногосподарськими витратами, спрямованими на обслуговування та управління підприємством. їх склад визначає пункт 18 П(С)БО 16, а облік ведуть на рахунку 92 «Адміністративні витрати». Витрати на збут - це витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). Склад збутових витрат визначає пункт 19 П(С)БО

16. Обліковують їх на рахунку 93 «Витрати на збут». Згідно пунктів 20, 27, 28 П(С)БО 16 до інших операційних витратам відносять витрати операційної діяльності, які не є адміністративними витратами та витратами на збут і не включаються до собівартості реалізації продукції (робіт, послуг). Обліковують такі витрати на відповідних субрахунках рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності». Фінансовими витратами визнають: витрати на проценти (за кредитами отриманими, облігаціями випущеними, фінансовою орендою тощо); інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до вимог П(С)БО 31). Такі витрати обліковують на субрахунках 951 «Відсотки за кредит» і 952 «Інші фінансові витрати». Втрати від участі в капіталі є збитками від Інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковують за методом участі в капіталі. Інші витрати - це витрати, які виникають під час діяльності підприємства (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до змісту пункту 32 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків). Отже, враховуючи викладене, перенесення з рядка 2150 «Витрати на збут» та рядка 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати ТОВ «Едем-Авто» за період 2017- 9 місяців 2021 року суми 13 514 276,00 грн та перенесення вказаної суми в рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції» Звіту про фінансові результати не має впливу на задекларовані показники декларацій з податку на прибуток за період 2017 - 9 місяців 2021 року, і відповідно не вплинуло на об`єкт оподаткування. Тобто в незалежності від того в якому рядку Звіту про фінансові результати зазначається ця сума витрат, вона не вплинула на підрахунок об`єкта оподаткування і розрахований податок на прибуток, і таким чином не має підстав для донарахування податку на прибуток і недоїмки з податку на прибуток. Адже не відбувається збільшення активу чи зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, а виключення з рядка 2150 «Витрати на збут» та рядка 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати ТОВ «Едем-Авто» за період 2017 - 9 місяців 2021 року суми 13 514 276,00 грн та перенесення в рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати ТОВ «Едем-Авто» за період 2017 - 9 місяців 2021 року суми 13 514 276,00 грн, не змінює загального результату до оподаткування (рядок 2290 Звіту про фінансові результати ТОВ «Едем-Авто» за період 2017 - 9 місяців 2021 року), значення якого переноситься до рядка 02 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період 2017 року - 9 місяців 2021 року. Відтак, відсутність підстав для зміни загального результату до оподаткування свідчить про відповідність розрахунку об`єкта оподаткування з податку на прибуток вимогам ст. 134 ПК України та спростовує висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 2 432 570,00 грн. За наведених обставин, колегія суддів вважає вірними висновки про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2024 року № 11900703. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-АВТО" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я.М. Василенко О.М. Ганечко Повний текст постанови складено 29.04.2026.