Постанова 4855 № 640/18678/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18678/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 №0045264205, №0045244205, №0045274205, №0045234205, №0045304205, №0045284205, №0045194205, №0045174205, №0045214205, №0045184205, №0045164205 та вимоги від 14.06.2019 №Ф-194-У, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування від 14.06.2019 №0045264205, №0045244205, №0045274205, №0045234205, №0045304205, №0045284205, №0045194205, №0045174205, №0045214205, №0045184205, №0045164205 та вимоги від 14.06.2019 №Ф-194-У. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2020 р. клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 640/9923/19. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції обмежився встановленням факту наявності спору у справі № 640/9923/19, рішення по якій не прийнято, та не мотивував чому саме неможливо вирішити спір до часу набрання законної сили судовим рішенням у відповідній справі, ступінь його впливу на висновки у цій справі; не конкретизував чому саме з огляду на характер та зміст заявлених вимог неможливо розглянути дану справу без попереднього розгляду справи № 640/9923/19. Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України. Також апелянтом надано додаткові пояснення, в яких він посилається на судову практику Верховного Суду у справах № 826/17123/18, № 826/16348/13-а та практику Шостого апеляційного адміністративного суду у справах № 640/19751/19, № 640/11283/19, в яких суди дійшли висновків, зокрема, що правомірність винесення наказу про призначення перевірки жодним чином не впливає на факт підтвердження чи спростування допущення позивачем порушень податкового законодавства. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи, оскільки це є право учасника процесу, а не обов`язком. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020 р. справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 640/18678/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/9923/19, в якій оскаржується наказ ГУ ДФС у м.Києві від 08.02.2019 р. № 1567 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » на підставі якого податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, з наведеного вбачається, що зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо у зв`язку з тим, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у відповідній справі безпосередньо впливає на вирішення іншого спору. Відтак, суд зупиняє провадження у справі в тому випадку, коли існує обґрунтована необхідність підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для вирішення справи. Зупинення провадження у справі до вирішення іншої запобігає постановленню суперечливих рішень у різних, але пов`язаних між собою справах. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду про зупинення провадження у справі має бути обґрунтоване та мотивоване необхідністю такого зупинення. Як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі, що розглядається, є правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 №0045264205, №0045244205, №0045274205, №0045234205, №0045304205, №0045284205, №0045194205, №0045174205, №0045214205, №0045184205, №0045164205 та вимоги від 14.06.2019 №Ф-194-У. При цьому, правомірність наказу ГУ ДФС у м.Києві від 08.02.2019 р. № 1567 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » на підставі якого проведена вищевказана перевірка є предметом оскарження в адміністративній справі № 640/9923/19. Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 р. у справі № 826/7436/18 висловлено правову позицію стосовно того, що скасування наказу про проведення перевірки має наслідком скасування усіх індивідуальних адміністративних актів, прийнятих податковим органом на виконання ухвали слідчого судді. Така властивість індивідуальних адміністративних актів як їх чинність є необхідною передумовою дії цих актів, яка означає наявність у акта юридичної сили та дає змогу говорити про акт як явище правової дійсності. Відмінність від встановлення протиправними актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною та полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлене законом або не застережене судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Винесення судового рішення у спосіб, не передбачений законом, унеможливлює виникнення у податкового органу права на проведення перевірки за таким судовим рішенням; й навпаки, проведення перевірки на підставі наказу, який був прийнятий на виконання незаконної ухвали слідчого судді, свідчить про відсутність легітимної мети таких дій, навіть якщо така нелегітимність й виникла пізніше у часі. У свою чергу, скасування судового рішення (у даному випадку - ухвали слідчого судді) свідчить про те, що такий судовий акт втрачає законну силу з моменту його прийняття (постановлення). Відтак акти індивідуальної дії (адміністративні акти), прийняті на підставі скасованого судового рішення, не можуть мати будь-якої юридичної сили з дня їх винесення, адже настання обумовлених вище наслідків зумовлене насамперед тим, що порушення, внаслідок яких судове рішення було визнане незаконними, мали місце вже на час прийняття такого акта. Відповідно до доктрини з умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованої Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601/16-а), від 21 березня 2019 року (справа № 809/531/18) та ухвалі від 18 листопада 2019 року (справа №320/6748/18). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирішення питання правомірності винесення наказу ГУ ДФС у м.Києві від 08.02.2019 р. № 1567 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » на підставі якого проведена перевірка, що є предметом оскарження в адміністративній справі № 640/9923/19, безпосередньо вплине на наслідки вирішення даної справи, оскільки законність прийнятих рішень безпосередньо буде залежати від правомірності дій контролюючого органу щодо проведення перевірки. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав для зупинення провадження у справі. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 244, 250, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк