Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4496/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 р. Справа № 520/4496/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Ральченка І.М. , Бегунца А.О. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 (суддя Зінченко А.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 07.05.20) по справі № 520/4496/2020 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), щодо не виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» про вчинення заходів і дій виконання у повному обсязі рішення суду від 03.07.2019 року №520/5552/19 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 року перерахунок державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати, та не надсилання в установленому законом порядку і не надання копії вчинених дій і постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №60441327 від 21.02.2020 року за виконавчим листом №520/5552/19 від 20.09.2019 року; - визнати незаконним та скасувати рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), - постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №60441327 від 21.02.2020 року за виконавчим листом №520/5552/19 від 30.09.2019 року на виконання рішення суду від 03.07.2019 року №520/5552/19 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 року перерахунок державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати та зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), виконати вимоги Закону України Про виконавче провадження та відновити виконавче провадження ВП № 60441327 за виконавчим листом №520/5552/19 від 20.09.2019 року на виконання рішення суду від 03.07.2019 року №520/5552/19 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 року перерахунок державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати, та здійснити заходи і дії щодо його виконання у повному обсязі за нормою ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року". В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що державним виконавцем не перевірено виконання рішення суду та безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №60441327 від 21.02.2020 року за виконавчим листом №520/5552/19 від 30.09.2019 року на виконання рішення суду від 03.07.2019 року №520/5552/19. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження номер за АСВП 60441327 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року по справі №520/5552/19, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести позивачу з 25.04.2019 року перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести відповідні виплати (з урахуванням сплачених раніше сум пенсії). На підставі заяви стягувача державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіальною управління юстиції у Харківській області 29.10.2019 року відкрито виконавче провадження № 60441327 з примусового виконання виконавчого листа по справі №520/5552/19 від 20.09.2019 року, виданого Харківським окружним адміністративним судом. 14.11.2019 року до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Харківській області надійшов лист ГУ ПФУ в Харківській області від 11.11.2019 року № 3697/04-9-20, яким повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/5552/19 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2019 року ВП № 60441327 гр. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нараховано суму боргу за період з 25.04.2019 року. Крім того зазначено, що виплату буде проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, рішення суду виконано в повному обсязі. Постановою державного виконавця від 19.11.2019 року ВП №60441327 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,0 грн. за невиконання рішення суду. Враховуючи, що станом на 21.02.2020 року боржником не надано доказів повного виконання судового рішення згідно з виконавчим документом, постановою державного виконавця від 21.02.2020 року ВП №60441327 накладено на боржника штраф у розмірі 10200,0 грн. за повторне невиконання рішення суду. Оскільки рішення суду не виконано без поважних причин, його виконання без боржника неможливе, 21.02.2020 року державним виконавцем на підставі вимог ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" направлено до Головного управління Національної поліції у Харківській області повідомлення № 60441327 про вчинення кримінального правопорушення щодо розгляду питання про притягнення посадових осіб ГУПФУ в Харківській області, відповідальних за виконання рішення суду від 03.07.2019 року №520/5552/19, до кримінальної відповідальності за його невиконання відповідно до статті 382 КК України. Крім того, на підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову від 21.02.2020 року ВП №60441327 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/5552/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 30.09.2019 року, а виконавчий лист направлено до суду, який його видав. Не погоджуючись з бездіяльністю державного виконавця щодо невжиття вичерпних заходів з виконання рішення суду та постановою від 21.02.2020 року ВП №60441327 про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб, визначений законом, та з дотриманням вимог чинного законодавства України. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами. Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями ст.ст. 48-62 Закону України "Про виконавче провадження", а порядок виконання рішень немайнового характеру нормами ст.ст. 63-67 вказаного Закону. Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. В свою чергу, п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону. Колегією суддів встановлено, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частинами другою та четвертою ст. 257 указаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. 17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України. За змістом ст. 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення. Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»). У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші). Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу. Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд. Як встановлено колегією суддів, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року по справі № 520/5552/19 залишається невиконаним. У постанові від 04.03.2020 у справі № 750/11948/17 Верховним Судом викладено висновок, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду. Враховуючи наведене, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №60441327 від 21.02.2020 року за виконавчим листом №520/5552/19 від 30.09.2019 року на виконання рішення суду від 03.07.2019 року №520/5552/19, підлягають задоволенню. Щодо визнання протиправною бездіяльності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадждення" колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту. Відтак, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права (свободи, інтересу), бути адекватним наявним обставинам. Між тим, у контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що позивач, обравши такий спосіб захисту порушених прав на примусове виконання судових рішень, як визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадждення", обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, адже задоволення таких позовних вимог жодним чином не поновить його права і саме по собі не вплине на чинність спірної постанови і стан відповідного виконавчого провадження. Оскільки у спірних правовідносинах, сама по собі вказана бездіяльність державного виконавця не є юридично значимою для спірних правовідносин, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є саме визнання постанови про закінчення виконавчого провадження протиправною та, як наслідок, її скасування. Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відсутні. Надалі колегія суддів вказує, що резолютивна частина рішення адміністративного суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Оскільки обов`язки державного виконавця як поновити виконавче провадження, так і здійснювати заходи примусового виконання рішень, прямо випливають із приписів Закону № 1404-VIII (пункт 1 частини другої статті 18, частина перша статті 41 відповідно), а такі дії можливі виключно за умови визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу, колегія суддів вважає передчасними позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити виконавче провадження. Відтак, підстави для задоволення позову у цій частині також відсутні, а позиція Харківського окружного адміністративного суду є правильною. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення з вищенаведених підстав підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 по справі № 520/4496/2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про закінчення виконавчого провадження ВП №60441327 від 21.02.2020 року за виконавчим листом №520/5552/19 від 30.09.2019 року на виконання рішення суду від 03.07.2019 року №520/5552/19 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 року перерахунок державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в зазначеній частині - задовольнити. Визнати незаконним та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про закінчення виконавчого провадження ВП №60441327 від 21.02.2020 року за виконавчим листом №520/5552/19 від 30.09.2019 року на виконання рішення суду від 03.07.2019 року №520/5552/19 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 року перерахунок державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 по справі №520/4496/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко А.О. Бегунц Постанова складена в повному обсязі 09.07.20.