Постанова 4820 № 686/2922/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/2922/19 Провадження № 22-ц/4820/1179/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Журбіцький В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року (суддя Логінова С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними діями працівником прокуратури Хмельницької області шляхом внесення та розповсюдження завідомо неправдивих відомостей, в с т а н о в и в : У лютому 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що згідно усталених міжнародних норм, правил, декларацій, пактів, договорів та інших документів за кожною людиною визнається честь, гідність та ділова репутація. Позивач посилається на те, що всупереч цим нормам Конституції України та вимогам чинного законодавства начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування та підтримки державного обвинувачення прокуратури Хмельницької області старший радник юстиції Довгань В.М. на досудовому розслідуванні К/П № 12017240000000197 5 вересня 2017 року стверджував про те, що позивач є членом громадської організації «Хмельниччина. Самооборона і контроль», та разом з ОСОБА_2 створив певні перешкоди в діяльності КРБП «Базис» та висловлював погрози обмеження прав, свобод та законних інтересів і своїми злочинними діями завдав колективному ремонтно-будівельному підприємству «Базис» значної майнової шкоди в розмірі 259542,63 грн., що не відповідало дійсності. Так, згідно довідки № 1462 від 01 листопада 2017 року, виданої громадською організацією «Хмельниччина. Самооборона і контроль» підтверджено недостовірність цих відомостей. Обвинувальним актом в кримінальному провадженні № 42016241010000031, яке об`єднано з кримінальним провадженням № 12017240000000197, встановлено, що колективному ремонтно-будівельному підприємству «Базис» матеріальної шкоди не завдано. ОСОБА_1 посилається на те, що означені твердження начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування та підтримки державного обвинувачення прокуратури Хмельницької області старшого радника юстиції Довганя В.М. привели до порушення його честі та гідності, нанесли шкоду його діловій репутації і тому мають бути відшкодовані. На думку позивача, начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування та підтримки державного обвинувачення прокуратури Хмельницької області старший радник юстиції Довгань В.М. в змові з старшим слідчим СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області Бабієм І.О. та начальником ВБКОЗ УСБУ України в Хмельницькій області Мельником добивався позбавлення його своєї ідентичності та морального духу і свободи волі, старалась узаконенням неправдивих відомостей знищити його індивідуальність і подавити свободолюбивий дух його світогляду. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь один мільярд гривень моральної шкоди завданої порушенням честі, гідності та ділової репутації шляхом внесення та розповсюдження завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування та підтримки державного обвинувачення Прокуратури Хмельницької області старшим радником юстиції Довганем В.М.; судові витрати та видатки і можливі податки, платежі та збори покласти на відповідачів. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області, Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними діями працівником прокуратури Хмельницької області шляхом внесення та розповсюдження завідома неправдивих відомостей відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто позивачу. Постановою Верховного суду від 20 травня 2020 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року по справі № 686/2922/19 за позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає вказане рішення незаконним, необґрунтованим, свавільним та протиправним. Зазначає, що суддя умисно ухвалила рішення, яке не засноване на досліджених доказах. Посилається на те, що рішення ухвалено без врахування очевидних доказів матеріального характеру у вигляді квитків на проїзд в громадському транспорті, тощо. У відзиві на апеляційну скаргу Прокуратура Хмельницької області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення Хмельницького міськрайонного суду та постанови Хмельницького апеляційного суду є безпідставними, натомість рішення судів є законними та обґрунтованими. Зокрема, судом вірно встановлено, що підстав для відшкодування позивачу шкоди на підставі 1166 та 1167 ЦК України у держави немає. В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином. У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснювалось. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 42016241010000031 щодо ОСОБА_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 29,ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України та ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України зазначено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_2 вимагали та одержали від колективного ремонтно будівельного підприємства «Базис» в особі представника фірми ОСОБА_3 кошти у сумі 10000 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 259542 грн. 63 коп., за не створення ними перешкод у діяльності підприємства щодо здійснення будівництва багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 22-32). Своїми умисними діями, що виразились у вимозі передати чуже майно з погрозою обмеження прав та законних інтересів потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України (а. с. 14). Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на вимоги ст. 1174 Цивільного кодексу України відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. До суб`єктів відповідальності за цією нормою належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади й управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх виконавчі органи та посадові або службові особи вказаних державних органів (а. с. 2-4). Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що органи прокуратури і їх посадові особи не належать до суб`єктів відповідальності, зазначені у нормі ст. 1174 Цивільного кодексу України . Крім того, суд також прийшов до висновку, що позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках, та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, тощо не можуть бути розглянуті у порядку цивільного судочинства, оскільки законом установлений інший порядок оскарження. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Так, відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якою завдано шкоду, а на державу України. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутність у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Проте, в порушення наведених норм, позивач не навів жодних обставин як спричинення так і розміру завданої моральної шкоди. Згідно ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди, завданої внаслідок діяльності зазначених органів, діють правила частини шостої цієї статті. Згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом норм Цивільного кодексу України для стягнення відшкодування моральної шкоди з підстав ст.ст. 1174 або 1176 Цивільного кодексу має бути встановлено неправомірність дій органу досудового розслідування, прокуратури у встановленому законом порядку. Позивач в позовній заяві посилається на неправомірні дії начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування та підтримки державного обвинувачення Прокуратури Хмельницької області старшого радника юстиції Довганя В.М., який на досудовому розслідуванні К/П № 12017240000000197 5 вересня 2017 року стверджував про те, що позивач є членом громадської організації «Хмельниччина. Самооборона і контроль», та разом з ОСОБА_2 створив певні перешкоди в діяльності КРБП «Базис» та висловлював погрози обмеження прав, свобод та законних інтересів і своїми злочинними діями завдав колективному ремонтно-будівельному підприємству «Базис» значної майнової шкоди в розмірі 259542,63 грн., тобто вказує на неправомірність дій та рішень вказаних посадових осіб під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 17 червня 2016 року. Ч. 1 ст. 303 КПК України визначено перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора на досудовому провадженні, які можуть бути оскаржені в окремому порядку. Ч. 2 ст. 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, ніж ті які передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. ст. 314-316 КПК України. Отже за змістом даних норм КПК України правомірність дій старшого радника юстиції Довганя В.М. в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 17 червня 2016 року при проведенні досудового розслідування має бути перевірена судом в кримінальному судочинстві при розгляді кримінального провадження № 42016241010000031 та саме цей суд в межах даного кримінального провадження повинен дати оцінку таким діям посадових осіб. В зв`язку з цим суд під час розгляду справи в цивільному судочинстві про відшкодування моральної шкоди не вправі давати оцінку правомірності дій старшого радника юстиції Довганя В.М. в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 17 червня 2016 року при проведенні досудового розслідування. Однак, доказів того, що судом в кримінальному судочинстві при розгляді кримінального провадження № 42016241010000031 дії старшого радника юстиції Довганя В.М. в даному кримінальному провадженні при проведенні досудового розслідування визнано неправомірними чи незаконними суду не надано. За таких обставин висновки суду першої інстанції про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог є обґрунтованими. Посилання апелянта на те, що суддя умисно ухвалила рішення, яке не засноване на досліджених доказах, що рішення ухвалено без врахування очевидних доказів матеріального характеру у вигляді квитків на проїзд в громадському транспорті, тощо слід відхилити, оскільки такі доводи апелянта не спростовують висновків суду щодо недоведеності його позовних вимог про незаконність дій органів досудового розслідування та прокурора, інших доказів в підтвердження цього апелянтом надано не було. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 9 липня 2020 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк